Холодний смак Ану, ти пригадай, чи пам'ятаєш, як Хмари літали тільки для нас? Так було тихо. Люди плелися в клуб. А я стояв німий і лапав пальцями дим І відчував на собі руки, очі, а з ним Не міг забути Холодний смак твоїх губ... Так має бути, бо так Є намальований знак. Ти повернися і йди, Ті сльози не витирай. Нехай залишиться смак Тої зі сіллю води... Ану, ти пригадай, чи пам'ятаєш, як Забили десь дзвони? І най буде так. Тоді злетіло З твоїх правильних губ. А я мав катар, може, грип, І хлюпав мій ніс. Кремезний хлопець вже тебе на ровері віз. Я досі чую холодний смак на собі... Так має бути, бо так Є намальований знак. Ти повернися і йди, Ті сльози не витирай. Нехай залишиться смак Тої зі сіллю води... Цукор Вона прийшла така, як лід, Непідступна і солодка. Очі лізли всім з орбіт, І раптом всюди стало мокро. А вона прийшла до неї І не бачила нікого, Тільки щось заграв ді-джей — І попливли Такі, як цукор — вона і вона, Танцюють разом — вона і вона. Такі, як цукор — вона і вона, їм буде супер — вона і вона. Голодні очі пацанів Запускали свої стріли. З ними кожен би хотів, Але вони би не хотіли. Бо вона прийшла до неї І не бачила нікого, Знову щось заграв ді-джей. Такі, як цукор — вона і вона. Танцюють разом — вона і вона. Такі, як цукор — вона і вона, Їм буде супер — вона і вона. Червоні колготки Моя дівчина зроблена з неба, Її губи зроблені з раю. В моєї дівчини очі — озера, В яких до берега не допливаєш. Я подарую своїй дівчині Найкращі квіти Голландії. Залию ванну п'яними винами І буду з нею плавати. Я люблю свою бейбе, її червоні колготки. Я люблю свою бейбе, її помаду солодку. Я люблю свою бейбе, її лаковані мешти. Я люблю свою бейбе, Вона ніколи не бреше. Моя дівчина має тіло З найтоншого вельвета; Найглибші ріки Аляски, Найвищі гори Тібета... Я подарую своїй дівчині Найкращі пісні Ірландії. І буду купатися в хвилях Волосся її водоспадів. Моя дівчина пахне водою Альпійського талого льоду. Моя дівчина буде зі мною, Я її не віддам нікому... Чим пахне? Я грію ноги, а за рогом йде запекла війна. Поранене яйко не смакує, і тошнить від вина. Кобіти ходять по підвалах, я не знаю, нащо Ходити треба в ліс, а по неділях в кіно. Я обливаюсь кожен ранок холодним молоком, Придумую лікарство, щоб від рака помогло. В під'їзді наші діти курять тухлу ватру кожен день, А мама каже: то є ліпше, ніж пити портвейн. Мій тато має бороду, сто баксів і гараж, А я їх маю десять, бо нащо мені той раш? Я думаю, як вижити, забита голова, І знов в мене свербить потилиця, а з носа тече кров Ходив по своїй вулиці, тримався за стіну, А тут виходять чувачки і кажуть: бітте зер гут. А я подумав, що то сон, і, видно, мимо пройшов, Хто продасть мені балончик, заки я ще не пішов? На дискотанцях параноя і веселі слова, Дівчата ходять голі, хлопців зовсім нема. А там ялинка постояла і віднесли в туалет, Бо вже свята всі пройшли і відкривають буфет. Чуєш біль Чуття в мене є, що життя нема, Нема для мене прав, Коли буде кінець... І знов хтось ходить, як туман, Не мовить ані слів, Іде до своїх снів. Я пробую йти по хиткій землі і пізнавати їх. Рахуй, що то не гріх... О-о-о! о-о-о! чуєш біль. Чуєш біль... Знов дивну постать я зустрів, Настрашився себе, Втікав, не знаю де. З вогню хтось виник, потім зник. Лишилася стіна. І я вкотре вже сам... О-о-о! о-о-о! чуєш біль, Чуєш біль, чуєш біль... Знову гіркий і сірий Бачив я сон. Листя кудись летіло В дивний полон. Поїзд тяжкий і темний Став, як стіна. Біг я і тратив сили, Чув, де вона. Тягнеться сива днина, Хочу втекти... Але стіна єдина Не дасть пройти. Тихо десь ангел грає Моїх пісень. Я вже не дочекаюсь, Щоб кінчився день. Може, її побачу — Сил вже нема. Поїзд тяжкий і сірий Став, як стіна... О-о-о! о-о-о! чуєш біль, Чи ти чуєш біль, чи ти чуєш біль? О-о-о! о-о-о! чуєш біль, Чи ти чуєш біль, чи ти чуєш біль? О-о-о! о-о-о! чи ти чуєш біль. Чи ти чуєш біль, чи ти чуєш біль? |
