Так приємно набирати висоту,

Відриватися від злої землі.

Я за руку тебе візьму, відведу

Там, де ти ще не була напевно.

Тут, на хмарах, все інакше, ніж внизу,

Наше ліжко — то є наше небо.

Хочу 100 годин з тобою і ще одну,

То наразі вся моя потреба.

Посміхнися несміло,

Роздягни свою душу,

Покажи своє тіло...

О-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о!..

Ми з тобою знов запалим той вогонь,

Що ніколи вже не згасне.

І відкриємо карти своїх долонь —

Хай між нами завжди буде ясно!

Твою власну географію складну

Я хотів би вивчити напам'ять.

Тільки 100 годин і ще одну,

Наркоманом твого тіла став я.

Дай мені 100 годин І ще одну!..

Тільки 100 годин І ще одну!..