Нижня Сулерія, вже давно стала тісною для злого чаклуна Бахтара. Він створив зілля, за допомогою якого, навіть найдобріших істот, міг перетворити на страшних монстрів. Місцина, де він мешкав, вже не вміщала Бахтарової армії і вона  почала нищіти сама себе. Монстри вбивали один одного, за кусок м’яса і місце під сонцем. Створіння зла,  прагнули вирватись за чарівні кордони, до Сулерії, так само як і їхній творець. Та як Бахтар не намагався, в нього нічого не виходило. Чарівники Білої магії не марно доклали зусиль, і надійно замкнули його. Та вони забули про того, через кого Бахтар і перейшов на бік темряви. Вони забули про Магру.  Магра пообіцяла, за служіння собі, чарівнику Бахтару безсмертя, і виконала свою обіцянку. Та безсмертя не приносить втіхи, якщо живеш у неволі. За довгі роки ув’язнення, Бахтар, наче і сам, перетворився на потвору. В його голові, не було іншої думки, як тільки про помсту. Про помсту всім, хто як йому здавалося, винен у його сучасному становищі, а   перш за все Крахуну, колишньому другові, і чарівникові Сулерії. Одного разу, коли у чаклуна був черговий напад гніву, і він трощив усе, що потрапляло під руки в його печері, до нього з’явився Темхус, син Магри і володар Світу Мертвих.