«Хлопець стояв на найвищому пагорбі нижньої країни у Західному Королівстві Кільця, дивлячись на північ, споглядаючи схід сонця. Перед ним чередою долин та вершин розкинулися розлогі зелені пагорби, подібні до верблюжих горбів. Яскраві помаранчеві промені першого сонця затримувалися та виблискували у ранковому тумані, надаючи світлу магії, яка відповідала настрою хлопця. Він рідко вставав так рано або заходив так далеко від дому та ніколи не піднімався так високо, знаючи, що це викличе гнів його батька. Але цього дня він не думав про це. Цього дня він знехтував мільйонами правил та обов’язків, які гнітили його усі чотирнадцять років життя. Цей день був іншим. У цей день до нього прийшла доля…»