Красуня, від якої не відвести очей, так люди говорили про Соломію. Петро і Павло згодні були на все, аби взяти її за дружину. А мати, що все життя страждала через помилку молодості, повчала дівчину: слухайся серця, а не розуму...
Спочатку сподобалось, потім стало нудно десь на 3й частині... Дочитала, бо все таки цікаво було дізнатися кінець. Книга не вразила абсолютно А щодо головної героїні, то вона зрадила і своєму законному чоловікові і коханому, тому її сам Бог покарав чоловіками, що кидали її.
Отаке наше жіноче життя.прагнемо кохати і бути коханими.робимо до цього кроки, але не завжди вірно.деколи так хочеться, щоб хтось підказав, який шлях безпечніший, щасливіший, але мусимо здобути свій досвід, понаступати на свої граблі, випити свій келих горя.. .чудова книга, зачепила..не порожнє чтиво
Проникаєшся співчуттям до головної героїні, яка так і не мала повноцінного жіночого щастя, книга змушує замислитися про людські долі, якими вони можуть бути складними і несправедливими. Книга чудова! Читайте!