Едуард засміявся і відповів:

  - Мені, дівчинко, доводилося бачити не тільки сніг, а й навіть кататися по твердому замерзлому водню. Це куди крутіше льоду!

  Елліфа кивнула і пошепки запитала:

  - А що таке водень?

  Хлопчик-принц засміявся, і з подивом спитав:

  - Невже ти не знаєш? Ось і королева!

  Дівчина ображено помітила, сердито тицьнувши голою п'ятою в сандалову дошку, та навіть задзвеніла.

  - Ти забув, на якому рівні технологічного розвитку. А ти сам, з якого світу? На вигляд дитина, а я відчуваю, що ти...

  Едуард відповідно кивнув:

  - Так, велика! Ти права. Зовнішність оманлива. Але я тобі постараюсь пояснити. Що таке вода ти, сподіваюся, знаєш?

  Елліфа гаркнула:

  - Ти що знущаєшся!

  І спробувала схопити зухвалого хлопця босими пальчиками ноги за ніс. Але, звичайно, досвідчений принц легко вивернувся. І прочитав:

  - Ах, які ви брутальні!

  Дівчина-корольова відзначила:

  - Та не потрібне мені твоє пояснення, що таке водень! Настане час, я сама дізнаюся!

  Хлопчик принц хотів їй щось сказати, але саме в цей момент і з'явився вампір. На вигляд не сказати, що страшний. Типу ельфа, безбородий юнак-підліток, тільки з блідою шкірою. Але його матова блідість робила обличчя швидше гарним, ніж зловісним. І костюм червоного кольору був дорогий, пристойний. А чоботи блищали від лаку. У руках він тримав чарівну паличку.

  Елліфа прочірикала, скелячи зубки:

  - Привіт мій друг!

  Вампір відкрив рота і здалися гострі, як у вовченя, ікла. Втім, голос був досить приємний і дзвінкий:

  - Вітаю тебе королева!

  Елліфа посміхнулася. Едуард зазначив:

  - Обережніше з ним! Вампіри можуть заговорити на смерть.

  Ікла у юнака-кровососа подовжилися і він прочірикав:

  - А це принц Едя! Чудовий малий, тільки язичок має надто довгий. А не що так не вкорочує життя, як довга мова!

  Хлопчик-принц кивнув головою. Потім підстрибнув, зачепився босими пальчиками ніг за вітрило і завис, немов мавпа, після чого засвив:

  -А злі язики страшніші за пістолети,

  І балакуна час залучити давно до відповіді!

  Елліфа запитала вампіра:

  - Ви до нас із добром, чи як?

  Кровосос цілком логічно зауважив:

  - Дурно битися з цілою армією на крилатих кораблях. У вас чудове військо, і ви б'єте граючи орків!

  Хлопчик-принц уточнив:

  - А також гоблінів та тролів. Що значно серйозніше!

  Юнак-вампір кивнув:

  - Так! Я так і думаю, з вами воювати марно. Тільки задарма проливати кров. Нехай навіть орків і не шкода. Вони, до речі, такі тварюки, що їх можна робити і з тирси.

  Едуард хихикнув:

  - На це дерев не вистачить. І в цілому, орків вбивати, це цікава розвага!

  Елліфа хихікнула і підтвердила:

  - Так! Мені теж сподобалось. Таких потворних ведмедів зовсім не шкода, як давити тарганів.

  Юнак-вампір із посмішкою запитав:

  - А як щодо того, щоб замість грубої сили, помірятися розумом? Адже в чому правда?

  Едуард кивнув:

  - Щодо розуму, то... Я, не проти! Хоча, на вигляд здається дитиною, але маю такий життєвий досвід. Напевно, тільки Кощій Безсмертний може зі мною конкурувати!

  Юнак-вампір кивнув своєю головою в трикутнику:

  - Я це знаю! Тому загадки задаватиму виключно королеві. А ти, юний геній і всезнайко, помовчиш. І не надумай підказувати, або навіть робити знаки босими пальцями ніг.

  Хлопчик-принц скривджено наголосив:

  - Ти знаєш, що я лицар і навіть почесний магістр багатьох орденів. Як я можу дозволити собі шахраювати? За кого ти мене маєш!

  Елліфа згідно кивнула:

  - Я готова перевірити на міцність свій розум. Хоча, в минулому житті була лише неписьменною рабинею.

  Юнак-вампір логічно зазначив:

  -Природний розум може замінити освіту, але ніколи освіта не замінить природного розуму!

  Едуард хихикнув і пискнув:

  - Я бачу, гра буде веселою! Давайте міряйтеся інтелектами!

  Дівчина-королева кивнула і тупнула ногою, від чого знову задзвеніло, наче розбилася тисяча кришталевих ваз.