Але, зрозуміло, це ще й не все. Чого тільки Гуллівер ще не витворяв.

  І співав і танцював, і босими дитячими ніжками робив шпагати. Що теж виглядало дуже круто і певною мірою одіозно.

  Ось це був хлопчик-капітан, який об'їздив багато країн, і не раз борознив океан.

  Та й настрій у нього прямо скажемо дуже агресивний.

  Але ось чому і ще не взяти дівчисько по піратських прапорах і не постріляти з маленьких гармат по акулах. Потрапити нелегко, але в цьому вся і принадність.

  Хлопчик Гуллівер упершись босими, дитячими ніжками взяв і вистрілив. Ядро вдарило по акулі. І зламала їй хребет, вибивши кишки. Дитина прокричала:

  - Впіймав пацан крутий кураж,

  І в труну увігнали екіпаж!

  Дівчина-капітан піратів, взяла і схопила хлопчика-юнгу босими пальчиками ніжок за дитячий носик і проревела:

  - Ну що шибеник, хочеш зайняти моє місце. У тебе бачу багато амбіцій!

  Хлопчик Гулівер відповів:

  - Мене влаштовує бути хоч маленьким, але все-таки чоловіком. А жінка це...

  Інша воїнка рудої масті проспівала:

  Без жінок жити не можна на світі немає,

  У них сонце травня, у них кохання розквіт!

  Гулівер запропонував з дуже чарівною посмішкою, яка і дитяча і водночас мужня одночасно:

  У країні настала важка епоха,

  Потоком бурхливим ллється кров!

  Бійся до останнього ти зітхання,

  І нехай настане щастя, мир, кохання!

  Ми діти пустотливого комунізму,

  Вітчизни безмежні сини...

  Хоч наступають орди реваншизму

  Будемо своїй Батьківщині вірні!

  У великій та космічній епохи,

  Повинні квазари з пальця створювати...

  Справи у нас зовсім повір непоганий,

  Хоч атакує злого пекла рати!

  Ми армію агресора уроєм,

  І лазери з кварків створимо...

  І стане людина будь-яким героєм,

  Над нами золотокрилий херувим!

  Хоч над Вітчизною палають хмари,

  Готові діти битися з ворогом.

  Загін бійців таких повір летких,

  Не зневажати край світу чоботом!

  Ми знаємо ворог могутній і підступний,

  Йому землі не п'ядь не віддамо...

  І людина сильна прогресом славен-

  І Господь лише повір один!

  Ми побудуємо великий комунізм,

  Буде рідний край процвітати...

  Хоч супротивник дуже дикий,

  Наша доля в атаці наступати!

  Піонер відважний хоробрий хлопчик,

  Що народжений бути воїном завжди...

  Лев він не боягузливий зайчик,

  Нехай буде в реальності мрія!

  Не стерпіти нам брати приниження,

  За Вітчизну станемо все горою...

  Не потерпимо більше образи,

  Зламаємо ворога сталевою рукою!

  Якщо всі ми за руки візьмемося,

  Комах зможемо перемогти...

  Батьківщина свята немов сонце,

  І мисливець перетворитися на дичину!

  Ось таку пісню заспівав хлопчик, який ще недавно був капітаном і мав дворянство. І це круто.

  Але на горизонті з'явився фрегат. Причому великого класу - шістдесят чотири гармати. Що це серйозно. І він насувається немов шуліка, що побачила курчат.

  Дівчина-капітан відзначила:

  - Ось це виклик для нас! Будемо битися чи...