А її пальці дійшли до самих гланд, були під язиком, мацали небо, за щоками, і в роті залишився дуже огидний смак гуми. Скінчивши з перевіркою в роті, наглядачка стала знову м'яти груди Рози. Від її грубих дотиків червоні соски молодої жінки набрякли і затверділи.
Наглядачка посміхнулася і буркнула:
- Ну що? Подобається? Я бачу, тебе мої ласки збуджують!
Роза Люксембург ринула:
- Ви сука! Так поводитися!
Жінка-офіцер у відповідь видалила молоду революціонерку по обличчю та зазначила:
- Знай своє місце бунтарка! А то відправлю до крижаного карцеру - голу!
Після чого продовжила безсоромно нишпорити по тілу ув'язненої.
Її сильні пальці натиснули на пупок, від чого Роза Люксембург скрикнула від болю. Потім помацали дуже грубо та болісно під пахвами жінки-революціонерки.
Але найгрубіше і принизливіше було попереду. Наглядачка наказала:
- Розставь по ширше ноги!
Роза неохоче корилася. І жінка-наглядачка грубо сунула, свою велику лапу у піхву. Великі пальці в рукавичках, слизькі від слини, що була в роті троянду, дуже глибоко увійшли в лоно жінки. Стіни піхви сильно розсунулися, і стало неймовірно боляче.
Роза закричала і засмикалася, намагаючись вирватися. Але потужні наглядачки, які мають чималий досвід обшуку, тримали її міцно. Пальці тюремниці дістали до самої матки, і продовжували копирсатися. Це було боляче і надзвичайно принизливо.
А чоловікоподібна наглядачка-горила продовжувала крутити. Нарешті після чергового повороту величезної лапи жінка-революціонерка смертельно зблідла, і охнувши, відключилася. Її голова зі світлим волоссям впала бік.
Стояча справа тюремниця відзначила:
- Вона в шоці!
Велика наглядачка дуже вміло поплескала по щоках Розу, помасажувала їй шию, грубо вщипнувши. Жінка прийшла до тями. В її очах були сльози від болю та приниження. Вона чекала від в'язниці всього чого завгодно, але не думала, що її зустрінуть ось так, грубо, наче вона не людина, а менше, ніж тварина.
Старша наглядачка лагідно сказала:
- Ну, не бійся! Зараз нахилися, тітка помацає тобі попку і найстрашніше буде позаду!
Роза тремтячим голосом, гублячи сльозу на підлогу, сказала:
- Може не треба!
Наглядачка-горила рикнула:
- Ні! Ось саме треба! Давайте нахиліть її!
Потужні тюремниці грубо вивернули руки Розі, змусивши її хрипіти від болю та нахилили. Дівчина опинилася у позі раку. І її оголене тіло, блищало від поту, наче змащене олією.
А наглядачка-горила без церемоній засунула їй два свої великі, довгі пальці в задній прохід. І дуже глибоко, до товстої кишки просунула. Троянда заволала від болю та сорому. Її тримали дуже сильні жінки-тюремниці міцно і не давали вирватися. А потужна рука наглядачки копошилася в дупі гарної та спокусливої революціонерки.
Роза стогнала, і її оголені груди то здіймалися, то опадали. І по змученому, блідому обличчю текли сльози. Обшук нагадував тортури і моральні та фізичні.
Вона відчувала, хто старша наглядачка хоче її максимально принизити, і тому не поспішає.
Троянда заспівала синіми зубами, струшуючи зі щік сльози болю та приниження:
Чекає на перемогу, чекає на перемогу,
Тих, хто прагне кайдани розбити!
Чекає на перемогу, чекає на перемогу,
Ми зуміємо Вільгельма зламати!
Наглядачка-горила розсміялася і відповіла:
- А ти смілива дівчинка!
І ще раз крутанула, завдавши сильного болю в окулярах, і нарешті дістала свою лапу в рукавичці, яка вкрилася кров.
Вона це громила скривилася і кинула зіпсовану рукавичку в урну, вигукнувши:
- Перевірте їй ноги, все обшук закінчено!
Щупання босих підошв та огляд між пальцями - це зовсім не так принизливо, як було раніше, коли лізла лапа-ківш у піхву та анус. Тож пережити подібне вже можна і без сліз.
Троянду перестали обшукувати, і ось так голу, і босу повели до сусідньої кімнати.
Там її почали фотографувати. Дали таблицю з номером та поставили до білої стіни. Клацнули у профіль, в анфас, напівбоком та ззаду. Потім зняли на повний зріст оголену, теж спереду, ззаду, збоку, та підлозі боком. І фотограф був чоловік, що робило це все ще більш принизливим.
Потім Розу поставили на терези. Зважили, виміряли і зріст, а потім поставивши до стіни та розмах її рук. Далі зафіксував довжину ступні та розмір взуття. Це не боляче, але дуже принизливо. Тим більше у приміщенні були не лише жінки, а й чоловіки.
Ось чоловік і дві жінки в білих халатах поставили Розу на світ і стали її уважно оглядаючи, записувати в журнал усі родимки, шрами, опіки та особливі прикмети.
Троянда стала червоною від сорому і гніву. Як її принижують, і хіба можна так поводитися з молодою жінкою, яка вже стала справжньою легендою. Втім, можливо, тому з нею так і обходяться, щоб принижити вождя німецьких лівих.
Час йшов повільно, і Роза почала співати:
