А сам не просив взайми.
А вони садили дерева зла
На бідній його голові.
І з часом горбилася спина
Під вагою дрімучих садів.
Приспів:
Ти у цьому світі — випадковий чувак,
Ти втікай, добряк, заховайся, добряк!
Заржавілим людям не поможеш ніяк,
розумій, добряк: пізно вже — ніяк!
В його домі не було дверей,
І заходили всі, хто хотів.
Пригощав він усім, чим мав,
Відмовляти він не вмів.
А вони підливали дерева зла
З корінням в його голові.
І ще більше горбилася спина,
Шукаючи відповіді.
Приспів (2).
Він дивився очима дитини,
Як гасне навколо цей світ.
Він хотів, шоби це зупинилось,
Та, крім нього, ніхто не хотів…
Приспів (2).
Руїна
Французи мають Бонапарта, сир, вино і Париж,
Висока мода тебе тягне — ти їхню мову вчиш.
І хочеш бути подібним на спокійних парижан,
Читати з кавою газету і гризти круасан.
Поляки мають Варшаву, біґус, журик і флячки,
Марія Кюрі також, до речі, полячка.
До них на лижі заїжджаєш, мову їхню знаєш,
На думці себе ловиш, що їх поважаєш.
Приспів:
А моя країна — суцільна руїна,
І гордо ходить в кєпках і спортивних штанах.
А моя країна — суцільна руїна,
Як можна не любити свою землю аж так?..
В американців є і статус, і Статуя Свободи,
Лас-Веґас, Ніагара, Нью-Йорк, Голлівуд.
І уживається спокійно там ще купа народу,
А в нас хоч і один, то не вміщається тут.
Ісландія далека має двісті вулканів,
Рейк’явік, пару гейзерів і вічні льоди.
І кожен з вулиці, якшо захоче, просто на каву
В офіс президента може сміло зайти.
Приспів.
Моя країна має Київ, Волинь і Карпати,
Донбас і Чорне море, Одесу і Львів.
І в ній живуть на повну ногу лиш одні депутати,
Всі інші грають ролі у кіно про лохів.
Стиснувши зуби, всі стоять і пропускають кортежі,
За місяць заробляють тільки фляжку вина.
Найбільша радість українця — дотягнути до завтра,
Ми всі давно в окопах, хоча це не війна.
Приспів (2).
Don’t worry
Ти пишеш смс з метрополітену
Про то, що не прийдеш більше до мене.
Майже в усіх словах ти робиш помилки,
Сльози по клавішах, в коридорі — бутилки.
Приспів (2):
Don’t worry. I’m so sorry…
He слухай то, шо люди говорять.
Don’t worry, don’t, don’t worry,
I’m sorry… I’m sorry…
Я слухаю панк-рок, а ти — Ваню Дорна,
Може, тому разом є нам некомфортно.
Твій меседж — то завжди ті самі три слова,
І поміняти їх ти не готова.
Приспів (2).
Остання сигарета
Я приклеєний до тебе, прив’язаний,
Я загублений у тобі і знайдений…
Все життя по хвилинах,
Як віршами по стінах, написане…
Я не хочу чекати і ніколи б не знати,
Коли прийде вже той момент, коли…
Приспів (2):
Останню сигарету ми викурим на двох,
Що з нами буде завтра — може знати тільки Бог.
І ти фінал до книжки сьогодні не роби,
Не думай ні про шо, люби мене, люби!..
Я куплетами у тебе заплетений,
Ми з тобою не зіпсуті монетами,
Ніби діти за руки,
Через роки і муки переходили…
І тому я з тобою, і тому ми в любові,
І не думали, чи прийде той момент, коли…
Приспів.
Що з нами буде завтра — може знати тільки Бог,
Тільки Бог, тільки Бог…
Не думай ні про шо, люби мене, люби!..
Люби мене, люби… Люби мене, люби…
І ти фінал до книжки сьогодні не роби…
Буковель
Приспів:
Зима вже замучила, всі за літом скучили,
А ми на Буковелі на підйомніку живем.
Зима вже замучила, всі шапки нахлобучили,
А ми на Буковелі вино гаряче п’єм.
Сніг за шиворот, в Карпати ми летим,
На літній резині і майже без бензини,
І весело, бо я тут не один —
На лижі їде ціла Україна!
Приспів.
Нема грошей, але є оптимізм,
Для нас морози, як дешева проза,
Зимою не страшний алкоголізм,
Та й ми інакше просто вже не можем.
Приспів.
Дніпро, Одеса, Київ і Донбас
За нами у колибу завертає,
І поки вистачає на скіпас,
То значить, ше біди в житті немає.
Приспів:
Зима вже замучила, всі за літом скучили,
А ми на Буковелі на підйомніку живем.
Зима вже замучила, голова заглючила,
А ми на Буковелі вино гаряче п’єм.
Чекаю ночі
Цей дощ надовго,
Сліди від сліз на вікні…
Де взяти того,
Хто сам напише мені
Точні рецепти,
Як жити серед людей
І не хотіти,
Щоб скорше скінчився день?..
Приспів (2):
Чекаю ночі,
Шоби знов широко закрити очі
І вільно мріяти про то, шо хочу,
Не чути того, шо мені пророчать!
Чекаю ночі,
Бо тихо в сон до мене ти заскочиш
І ніжно віями мене лоскочеш,
Ніколи йти від мене не захочеш!
Наші помилки
Вкривають землю, як сніг,
Зла лабіринти —
Не можна вирватись з них…
Сон — добрий лікар
Тільки на час, коли спиш,
Розбудить світло —
І ти відразу кричиш.
Приспів.
Чекаю ночі… (2)
Дівчина з кафешки
У офісі перерва, ти голодний, як пес,
В очах моргає напис: «Я похавав би десь».
І раптом запах чебуреків по-шпіонськи лізе в ніс,
І ти по головах людей на запах цей біжиш.
Влітаєш у кафе, готовий з’їсти слона,
І тут перед тобою, як китайська стіна,
Стоїть офіціантка — шостий розмір душі,
І дуже елегантно поїдає лаваші.
Приспів:
І ніби далека, і ніби близька
Дівчина з кафешки на метро Лйбідська.
І ніби солодка, і ніби гірка
Дівчина з кафешки на метро Лйбідська.
І ніби висока, і ніби низька
Дівчина з кафешки на метро Лйбідська.
І ніби глибока, і ніби мілка
Дівчина з кафешки на метро Лйбідська.
Ти заглядаєш їй у очі, просиш: «Дайте меню»
І голосно ковтаєш біля дами слюну,
І вона граціозно витирає руки об халат
І пропонує для розминки пиво і салат.
Вона чуть вища, і ти дивишся їй просто в декольте,
А діалог в таких умовах діло непросте,
І ти відтягуєш все тіло і на пальці встаєш,
Ламаєш логіку, тоді питаєш: «Де ти живеш?»
Приспів (2).
То є Львів
Привіт, старий, ти кльово виглядаєш.
Я гордий, шо давно вже так і добре тебе знаю.
Ми знов зустрілись, веди мене на каву,
Як 20 років тому, де костел на Привокзальній.
Сімка вниз, на Погулянку повертає,
Дзеленькає сердито, бо все часу немає,
Ну, а площа Ринок спати не лягає,
Історії збирає і розповідає…
То є Львів, мій колєґа, про нього різне кажуть:
Приєзжим із востока Криївку тут покажуть.
То є Львів, моє місто, не з простого тіста,
Ліплений роками — друзями й ворогами.
То є Львів, старенький, мудрий, сивий дядько,
Кожному залишить кавалочок на згадку.
То є Львів, «Бонжорно!» — Неаполь і Ліворно
По-галицьки говорять, наші в них погоду роблять.
Дівка-Левандівка пахне поїздами,
Мостами, переїздами і гострими словами,
А ратуша скучає, шпилем небо дзюравить,
Вона крута чувіха, і її ніхто не сварить.
Ну, а Сихів, Сихів, в автобусі надихав,
Вікна запотіли від запахів неділі,
А стара Пекарська, я нею нагулявся,
Як пари пропускав і по Личакові хитався.
То є Львів, шановні, вбирайте шлюбні сподні,
Краватку, маринарку і «вйо!» по Стрийськім парку.
То є Львів чудовий, вуйко ґонуровий,
Я тішуся, шо з вами ходжу цими вулицями.
То є Львів, старенький, мудрий, сивий дядько,
Кожному залишить кавалочок на згадку.
То є Львів, «Бонжорно!» — Неаполь і Ліворно
По-галицьки говорять, наші в них погоду роблять.
То є Львів, мій колєґа, про нього різне кажуть:
Приєзжим із востока Криївку тут покажуть.
То є Львів, моє місто, не з простого тіста,
