- Саме те, - вiдгукнувся капiтан Небреха, - чого ви не зауважили. Цю книжку випустило у свiт видавництво "Ребус". А видавництво "Ребус", щоб ви знали, мiститься не де-небудь, а на планетi Кiберi, в сузiр'у Волопаса. Якби отам я питав отак безглуздо, як оце ви, я б не сидiв зараз перед вами, i ви не перегортали б цiсу книжки. Якби моя спостережливiсть зрадила менi хоч на хвилину...
Небреха взяв у мене з рук "Цiкаву арифметику" i зарипiв на протезi до книжкових полиць. Там вiн поставив уу на чiльне мiсце - мiж двома найгрубiшими фолiантами у могутнiх панцирах синтетичних обкладинок. Маленька книжечка нiби розтанула серед книжкових динозаврiв.
Капiтан повернувся до мене, знову вмостився у крiслi i ще раз пiдкреслив:
- Авжеж, якби моя спостережливiсть зрадила менi хоч на хвилину, ви б зараз не бачили капiтана Небреху, а штурман Азимут уже нiколи не навчався б у школi для обдарованих дiтей...
- Планету Кiберу ми вiдкрили третього року плавання у величних просторах Волопаса, - почав вiн свою, як завжди, захопливу розповiдь. Зiрка, навколо якоу обертасться Кiбера, далеко осторонь верстових галактичних шляхiв, i тому не дивно, що ми з Азимутом першi ступили на грунт планети: мiй штурман завжди обирав ще не звiданi маршрути.
Нашi вiдвiдини мали величезну iсторичну та наукову вагу. Правда, не стiльки для Землi, як для Кiбери. I знасте чому? Бо на Кiберi розвиток пiшов зовсiм в iнший бiк, i коли ми прилетiли, планету населяли самi роботи.
Зустрiли нас з неймовiрним пiднесенням. До мосу коробки зiбралися юрми роботiв i у захватi вигукували найпопулярнiшi аксiоми i теореми. Штурман Азимут милостиво махав ум рукою, що викликало ще бiльше ревище. Це був просто якийсь всепланетний фестиваль математичноу радостi. Лише згодом я довiдався, у чому тут рiч, але було вже пiзно...
Це була вельми свосрiдна планета. Скрiзь ми бачили книгарнi та кiоски, а в них - безлiч всiляких задачникiв, теоретичних дослiджень з вищоу математики, подарункових наборiв рiзноманiтних цiкавих хiмiй, арифметик, цiкавих астрономiй, фiзик, алгебр, геометрiй, планiметрiй та тригонометрiй. На полицях лежали справжнi поклади довiдникiв з шаховоу гри, збiрки етюдiв, дебютiв та ендшпiлiв, науковi працi з теорiу i тактики тисячоклiтинних шашок, каталоги партiй з усiх планетарних чемпiонатiв. Скрiзь можна купити газету "Дебют" або журнал "Етюд". Коротко кажучи, тут була лiтература для всiх вiкiв та всiх смакiв.
Куди не кинеш оком, усюди стрибали i танцювали свiтловi реклами торговельних фiрм. Найчастiше траплялася реклама фiрми ЮК, тобто "Юний Конструктор".
ПОВНИЙ КОМПЛЕКТ "ЮНИЙ КОНСТРУКТОР", - промовляв веселий неоновий робот, - ВИХОВУр З РОБОТЯТ МАЙБУТНIХ КОНСТРУКТОРIВ ОБЧИСЛЮВАЛЬНИХ МАШИН, ВИНАХIДНИКIВ ТА ГЕНIАЛЬНИХ ОБЧИСЛЮВАЧIВ, КУПУЙТЕ ПОВНI КОМПЛЕКТИ "ЮНОГО КОНСТРУКТОРА"!
Але якась могутня лiга захисту роботят вiд "Юних Конструкторiв" вперто боролася з цiсю рекламою. Поряд кожного стенда фiрми ЮК вона чiпляла своу жахливi попередження.
НЕ ЗАЛИШАЙТЕ РОБОТЯТ САМИХ З ВИКРУТКАМИ ТА ГАЙКОВИМИ КЛЮЧАМИ "ЮНОГО КОНСТРУКТОРА", - похмуро застерiгала лiга. - РОБОТЯТА ГРАЮТЬСЯ I БЕЗ НIГ ЗАЛИШАЮТЬСЯ!
Особливо сильне враження справляло свiтлове застереження такого змiсту. Двос малих роботят гайковими ключами, на яких ясно було видно тавро ЮК, вiдгвинчували голову у третього. I потiм вони цiсю головою ганяли у футбол. Напис пiд моторошною картиною щомитi спалахував метровими кривавими лiтерами: ОСЬ ЩО РОБИТЬ З ВАШИМИ РОБОТЯТАМИ ФIРМА "ЮНИЙ КОНСТРУКТОР".
Потiм я дiзнався, що лiга мала всi пiдстави боротися з фiрмою ЮК - лiга сама випускала повнi комплекти ЮТ, або "ЮНИЙ ТЕХНIК".
Багато цiкавого було на Кiберi. Та найцiкавiше було те, що ми прибули сюди у розпал дискусiу на тему: "Можливо чи неможливо створити розумну людину?" Я не буду тут наводити численних думок на цю тему, а викладу лише основнi тези та антитези всепланетновiдомих обчислювачiв Плюса та Мiнуса.
Треба вам сказати, що обчислювач Плюс намагався штучно у пробiрцi створити мислячу людину, а обчислювач Мiнус скрiзь ганьбив його i заперечував саму можливiсть iснування бiологiчноу iстоти. Саме вiн i розпочав творчу дискусiю з прозорого натяку на нiкчемнiсть праць обчислювача Плюса.
- Недавно, - публiчно заявив у газетi "Дебют" обчислювач Мiнус, - з розгвинченоу консервноу бляшанки, яку вже час викинути на звалище металевого брухту, а не дозволяти морочити голови студентам в Академiу обчислювальних наук, пролунав черговий антинауковий зойк. Оця бляшанка, яка не соромиться носити високе звання обчислювача, насмiлюсться запевняти, нiби жива бiологiчна система "людина" матиме у майбутньому незлiченнi переваги перед роботами. А якi можуть бути переваги у надто вразливоу системи, нiчим не захищеноу вiд механiчного та бiологiчного впливу оточення? Порiвняно з сучасним високорозвиненим роботом людина не витримус нiякоу критики!
На це обчислювач Плюс з властивою Йому гiднiстю вiдповiв:
- Деякi запеклi бовдури, якi самi себе привсероботно розпинають своуми химерними виступами, нiяк не можуть второпати, що тiльки людина спроможна дати нам мозок, який заступить найдосконалiшi машини i стане невичерпною скарбницею знань. Крiм того, людина складатиме для нас новi оригiнальнi задачки. Цi аксiоми не вiдомi тiльки тим, що безсоромно носять високе звання обчислювача, хоч нездатнi вiдрiзнити здорову думку вiд нiсенiтницi.
Та обчислювач Мiнус не склав полемiчноу зброу i в'удливо запитав:
- А навiщо нам мозок? Хiба нашi пращури не жили без мозку? А хiба досi ми самi не жили i далi не проживемо без мозку? Всi ми змалку запрограмованi, i виконання нашоу програми - запорука всiх успiхiв. Ця iстина така ж непомильна, як таблиця множення! Тепер - щодо так званоу "людини". Не секрет, що на створення уу ми кидасмо такi скаженi грошi, що скоро всi пiдемо з торбою. Щоправда, ця сумна перспектива не збентежить деяких iнтелектуальних старцiв, якi давно копирсаються на смiтниках науки.
Цей вiдчайдушний напад обчислювач Плюс вiдбив однiсю лише презирливою реплiкою.
- Iсторiя суспiльного розвитку вчить, що без мозку можуть жити тiльки розумовi банкроти та нездари, яких давно слiд було б приректи на животiння запчастин!
