-Як раз напроти! Справжн╕!

-Так що ж ви хочете?

-Роз╕братися, - Жуга почав ходити туди-сюди, заклавши руки за спину. - Хочу ретельно у всьому роз╕братися. Зна╓ш, Боре, ╓ ще один нюанс, як то кажуть ельфи. Ще одна особлив╕сть... Це зв╕ти деяких св╕дк╕в, як╕ повернулися з острова разом ╕з тобою. За ними виходить н╕бито ти дуже непогано волод╕╓ш мечем, влучно стр╕ля╓ш. ╤ ось ще сьогодн╕ з'ясувалося, що ╕ в рукопашн╕й непогано вправля╓шся... Отже ма╓мо наступн╕ ц╕кавинки. Ти спритний, хитрий, у в╕дм╕нн╕й форм╕... жорстокий до супротивника... непоганий тактик, - все це Жуга перераховував, роблячи крок за кроком у напрямку свого столу. Пот╕м раптом зупинився ╕, повернувшись до мене, кинув: - Оце п╕дготовка!

-Чи не диво! Стр╕ляти, фехтувати... Що там? Битися на кулаках? Сходи в слоб╕дськ╕ шинки, ти там ╕ не таке побачиш.

-Уж пов╓рь мн╓! Я ╕ н╓ так╕х пов╕дал на свойом в╓ку. ╤ кто ж╓ т╓бя, брат╓ц, подготавл╕вал? Точно не ми... не кан╕йци... Ст╕ль не тот...

Жуга сипав ельф╕йськими сл╕вцями. Може хот╕в мене чимось вразити, а може то була його особлив╕сть... Проте через це я не завжди встигав второпати значення сказаних речень. "Тактик", "нюанс", "стиль"... Десь на п╕дсв╕домому р╕вн╕ я н╕бито був близький до розум╕ння, але все ж сердився через под╕бн╕ забаганки ╤са╓ва.

-╤ чий же то почерк п╕дготовки? - спитав я голову приказу. - ╤мперський?

-Можливо, - погодився Жуга. Судячи з його тону, в╕н також розглядав цей вар╕ант. - А можливо ╕ н╕. Бачиш яка заплутана ╕стор╕я?

-Н╕чого заплутаного... То ти сам все ускладню╓ш. Чим прост╕ше пояснення, тим ближче воно до правди. А все ╕нше - в╕д Н╕хаза... в╕н той ще шахрай, вм╕╓ людський мозок припорошити.

-Так де ти навчився под╕бному?

-В б╕йках... то тут, то там... Все приходить з досв╕дом.

-╤ де ж ти набрався того досв╕ду? В яких таких б╕йках? Чи, вибачай, на ╤нгос╕ було де практикуватись? - Жуга повернувся до мене ╕ р╕шуче наблизився. В╕н прис╕в та зв╕дкись витягнув н╕ж. - Так хто ти такий?

-Бор... Я - Бор.

-З╕знайся, ти коли-небудь був на Свят╕й Земл╕?

-Чого я там забув! Битися за церковн╕ забобони?

-Ну, Свята Земля - алод чималий... Це не т╕льки п╕рам╕да Тенсеса, чи джунгл╕ Текуан╕, або болота Тех╕о, - ­з╕щулившись, виблискував сво╖ми знаннями Жуга. ­- Зв╕сно, що в ру╖нах старих м╕ст - М╕ктлан╕ та Ускул╕ - тебе робити н╕чого... А ось на плато Коба... на Ельджун╕ ц╕кавих м╕сць вистача╓. Наприклад в╕льний порт Такал╕к. Там вештаються т╕ ще молодц╕. До реч╕ з ось так╕м же загаром, як в тебе... Ну що скажеш?

-Ще раз повторюю, я не пам'ятаю, щоб в╕дв╕дував Святу Землю! ╤ м╕ж ╕ншим, як бути з рекомендац╕йними листами? Вони ж правдив╕? Нема╓ приводу ╖м не дов╕ряти, так?

-Ну, листи листами... Тут ти, Боре, д╕йсно ма╓ш рац╕ю. Проте твоя особа в╕д того не ста╓ менш загадковою, - Жуга нервово заходив вилицями. В╕н знову з╕щулився та почав спритно грати лезом. - Що ж, друже, ми будемо з тобою робити?

-Слухай, давай припинемо ходити околясом! Якщо ╓ пропозиц╕я, то я уважно слухаю.

-А якщо нема╓?

-Як нема, то й дарма! Якщо так, тод╕ й нар╕кай на себе. А мен╕ байдуже...

-Байдуже? Чим б╕льше за тобою спостер╕гаю, тим б╕льше переконуюся в тво╖й небезпечност╕... для людей... Ти розум╕╓ш кому загрожу╓ш? - Жуга перестав гратися ножем ╕ вказав ╖м на мене.

-Я багато чого розум╕ю... Наприклад, що нас тут лише дво╓. ╤ це неспроста.

Жуга посм╕хнувся, але одними очима. Зда╓ться, останн╓ зауваження його чимось порадувало.

А мен╕ ж раптом на пам'ять прийшла одна з тих м╕льйонних чуток, якими году╓ться новоградськ╕ обивател╕. Говорили, що ╤са╓в якось п╕ймав свою дружину "на гарячому". Але не в приклад ╕ншим не став битися з коханцем, судитися з ним, чи тягнути його в холодну, а лише схопивши обох за петельки, вигнав аж-но за околицю м╕ста, при тому попередивши п╕д страхом смерт╕, щоб тут, в столиц╕, ан╕ один, ан╕ другий н╕коли б╕льше не з'являлися. З тих п╕р н╕ його зрадниц╕-дружини, н╕ ╖╖ полюбовника в Св╕тол╕сс╕ не бачили. Сам же Жуга згодом взяв до себе с╕м'ю того самого коханця - молоду ж╕ночку та ╖╖ двох малол╕тн╕х доньок. ╤ з тих п╕р вони разом живуть у нього в будинку, наче справжн╕с╕нька родина. Д╕точки, кажуть, ╤са╓ва величають татом, наче р╕дного батька.

Пам'ятаю, як мене здивувала ця ╕стор╕я. Аж занадто то було схоже на байку... При тому вона сильно в╕др╕знялася в╕д т╕╓╖ картини, що намалювалась в мо╖й уяв╕, п╕дпитанною м╕ськими чутками. Не в╕рилося, буц╕мто Жуга м╕г под╕бне зробити. Хоча... хоча чого в житт╕ не бува╓! ╤ жук свистить, та й бик л╕та╓...

-Отже, вважа╓ш, що ми з тобою наодинц╕ неспроста? - тихо спитав голова приказу.

В╕н раптом нахилився та перер╕зав мотузки на мо╖х руках, а пот╕м ╕ на ногах. Я в╕дчув, як в╕дразу закололо в к╕нц╕вках, немовбито в них впилась тисяча голочок.

-Частково, ти ма╓ш рац╕ю, - заявив ╤са╓в. - Присядемо до столу?

Я неохоче п╕дв╕вся. П╕сля такого напруженого допиту, не особливо гор╕в бажанням бути в╕двертим. ╤ все ж поплентався до дубово╖ лави. Ми прис╕ли один напроти одного ╕ Жуга вкрадливим голосом почав:

-Моя пропозиц╕я дуже проста. Чи не бажа╓ш попрацювати на мене? Скаж╕мо так, зараз не вистача╓ толкових хлопц╕в для роботи в Приказ╕ та╓мних справ... Чув про такий?

-Що? - чесно сажу, що розгубився.

-Почнеш ╕з загону особливих доручень, - продовжував муркот╕ти ╤са╓в. - Тебе ж нав╕ть рекомендували залучити до ц╕╓╖ справи... правда не у нас, але сут╕ це не м╕ня╓... Ну що?

-Вибачай, - все ще розгублено казав я, - однак мен╕ не зовс╕м зрозум╕ло до чого ми йдемо... Ти звеш мене в Розшуковий приказ?

-А що тут дивного?

-Тю! Т╕льки-но ти докоряв мен╕ п╕дозр╕лою п╕дготовкою... ледь не звав хадаганським шпигуном... ╕ раптом такий поворот в ╕нший б╕к!

-Як кажуть ельфи: "Нав╕ть ворога сл╕д тримати п╕д рукою".

Знову ельфи. Чи не занадто Жуга захоплю╓ться цим народцем?

-А якщо я не погоджуся? - прямо спитав у нього.

-Як нема, то й дарма, - посм╕хнувся ╤са╓в. - Вже тод╕ ти вибачай.

-Очман╕ти... З калюж╕ впав у болото! То ельфи... тепер ось ти...

-Що ельфи? - не второпав Жуга.

-Бачу, що вс╕м пристав у нагод╕ м╕й талант з област╕ "особливих доручень", - сердито кинув я, потираючи к╕ст╕ рук. - Н╕хто з вас не хоче бути заплямованим, тому ╕ шукають дурн╕в, на кшталт мене. В цьому св╕т╕, дивлюсь, не залишилось н╕яко╖ морал╕...

Голова приказу в╕дкинувся назад, знову склав руки на грудях, мовби статуя ╕ втупився в мене сво╖ми водянистими очима.

-У тебе довол╕ критичний розум, Боре, - неголосно вичавив в╕н ╕з себе.

-Це погано, чи що?

-Це незвичайно, як для звичайно╖ людини, - ╕ голова приказу тонко-тонко розсм╕явся власному каламбуру. Трохи згодом в╕н заспоко╖вся та заговорив б╕льш серйозним тоном: - Ти шука╓ш у власному жит╕ якусь мораль?

-Я вважаю, що вс╕ ми повинн╕ дотримуватись певних правил. Для когось це мораль, для когось церковн╕ запов╕д╕, а для трет╕х - закон.

-А-а-а, ти з тих, хто турбу╓ться про те, як буде виглядати на суд╕ Тенсеса? Що переважить - добр╕ вчинки, або поган╕, так?

-Та до чого тут те? - розсердився я.

-Тод╕ що тоб╕ не до вподоби? - нахилився вперед Жуга.

-Вважа╓ш, мен╕ кортить за кимось лайно прибирати? Ще скажи, що я про те все життя мр╕яв!

-Справа в оплат╕ тво╖х послуг?

-Знову за рибу грош╕!..

-Так поясни, що не так.

-Якщо мене п╕дштовхують до якогось вчинку, то я повинен для себе вир╕шити, чи це правильно, чи н╕. Чи власно я хочу того, чи йде воно все л╕сом!

-Овва! Тобто я... тобто вс╕ ми тут, в Розшуковому приказ╕, так╕ соб╕ н╕хазов╕ д╕ти, як╕ п╕дбивають чесних громадян на погану справу? - посм╕хнувся Жуга.

-Мова йде про засоби... Оц╕ "особлив╕ доручення" мають дурний запах... ╤ до реч╕, якщо ми вже так в╕дверто почали, от скажи а ти сам не бо╖шся того, що на тебе може оч╕кувати в чистилищ╕? Чи повернуть назад, в Сарнаут, як примушу╓ нас в╕рити Церков, чи н╕?.. Серед народу ходять чутки, наче ╓ такий остр╕в, куди в╕дправляються ╕скри тих, кому не дають наступного переродження. Чи не буде так, що Тенсес на сво╓му суд╕ тебе в╕дправить туди, а мене навпаки - поверне, бо я, бач, свого роду ╕нструмент у тво╖х руках. Наказали - зробив. П╕днев╕льна людина...