Нарешт╕,коли триваючи незгода й заколоти у Малорос╕╖ розпалюван╕ були через при╖зд з Москви во╓вод ╕ супротивн╕ тому парт╕╖ шукали протекц╕╖ у Порти Османсько╖, то Султан Турецький Сол╕ман 3-й зажадав од Польщ╕ Хмельницького ╕, на п╕дстав╕ статей Гадяцьких, Портою та ╕ншими державами гарантованих, проголосив його Князем Сарматським ╕ Гетьманом Козацьким ╕ з допомогою Паш╕ С╕л╕стр╕йського та Хана Кримського ув╕в його в Малорос╕ю .
Народ ╕ в╕йська тутешн╕ , прийнявши з охотою Хмельницького, як свого Гетьмана, умоляли його поновит из Царем Московським договори його батька, перебувати у злуц╕ з Рос╕╓ю.
Хмельницький, догождаючи народов╕ ╕ не жалуючи самого себе, прихилився й на т╕ його бажання, але Наказний ГетьманДорошенко ,що прагнув, як ╕ багато ╕нших, справжньго соб╕ Гетьмана ,схопивши Хмельницького, в╕ддали Ханов╕ Кримському, який заслав його до м. Белгорода, пот╕м ув*язнено в ╢дикул╕, або Семибаштовому замку, де утримано 14 рок╕в, п╕сля чого заслано на один Грецький остр╕в, де в╕н ╕ помер паламарем в Грецькому монастир╕. ╤так, коли признавати, що в людств╕ пану╓ щастя ╕ нещастя, то вони обо╓ найвищою м╕рою шарпали б╕долашного Хмельницького увесь його безталанний в╕к ╕, зробивши найб╕дн╕шим в╕д ус╕х ╕р╕в на св╕т╕, повергли с тим у безодню лих без воротя".
Известно, что после таких правителей и их предательств интересов народа и созданного Б.Хмельницким государства, Украина превратилась в руину.
Жадность, личный интерес, отсутствие патриотизма, аморальность - вот характеристика большинства украинской элиты того времени. Видимо, эти черты заложены в генах, в менталитете украинцев. Абсолютно подобное мы наблюдаем на протяжении всей истории и до сегодняшнего дня.
Н.В.Гоголь в повести "Тарас Бульба" словами Тараса Бульбы дал всему этому такую характеристику: "Знаю, подло завелось теперь на земле нашей: думают только, чтобы при них были хлебные стоги,скирды, да конные табуны их, да были бы целы в погребах запечатанные меды их. Перенимают, чёрт знает какие бусурманские обычаи, гнушаются языком своим, свой со своим не хочет говорить, свой своего продаёт, как продают бездушную тварь на торговом рынке".
Бытует такой анекдот:
Одного хохла питають: у тебе рад╕ац╕я ╓?
Хохол дума╓: скажи,що ╓, скажуть дай,- жалко; скажи, що нема, скажуть:який же ти хохол, у хохла все ╓.
Ще подумав ╕ каже: ╢. В к╕нц╕ огорода, трошки ╕ т╕льки для себе".
7.Московский период (1687- 1764).
6 мая 1686 г. был подписан "Вечный мир" между Россией и Польшей. Укрина была поделена между Россией, Польшей и Турцией.
В 1687 г. Гетманом Украины стал Иван Мазепа.
Я не буду подробно описывать его деятельности на должности Гетмана, а сошлюсь на статью профессоров, докторов исторических наук Е.Ф.Безродного, Т.Д.Бондара, доцентов, кандидатов исторических наук В.Ю.Николаенко и М.А.Рябухина. Статья называется "Зрадники в образ╕ нац╕ональних геро╖в".
"╤ван Мазепа - неперевершений авантюрист ╕ зрадник укра╖нц╕в, рос╕ян , поляк╕в, турк╕в ╕ швед╕в.
Маючи належну осв╕ту, волод╕ючи к╕лькома ╕ноземними мовами, особисту приваблив╕сть, ум╕ння при потреб╕ сподобатися, волод╕ючи красномовн╕стю, в╕н активно ╕ явно зраджував Дорошенков╕, Самойловичу, Семену Пал╕ю, Князю Василю Гал╕цину, Соф╕╖ ╕ нарешт╕ Петру 1-му.
Мазепа був великим магнатом, волод╕в землями 20 тис. залежних селян ╕ близько 100 тис. душ, сво╖х противник╕в ╕ ворог╕в ум╕в усувати чужими руками.
Так поступив в╕н з ╤скрою ╕ Кочубе╓м, як╕ пов╕домили Петра 1-го про зраду Мазепи, за що поплатилися сво╖м життям. А Мазепа ц╕лував чоботи Петра 1-го ╕ клявся у в╕рност╕. Цим далеко не вичерпувався чорний список пост╕йно╖ зради Мазепи, який рвався до необмежено╖ влади, намагаючись перетворитися в пом╕щика- кр╕посника ╕ закр╕пачити весь народ.
В╕н був одним ╕з найхитр╕ших ╕ найп╕дступн╕ших д╕яч╕в на Укра╖н╕. Служив у польського короля до 1669 р., пот╕м повернувся на Укра╖ну ╕ вступив на службу до Гетьмана Петра Дорошенка. П╕зн╕ше перейшов до Гетьмана Л╕вобережно╖ Укра╖ни ╤вана Самойловича, переконав його зробити сво╓ю дов╕реною особою. 1687 р. став наступником Самойловича ╕ протягом 21 року був Гетьманом Л╕вобережно╖ Укра╖ни.
Вся його д╕яльн╕сть була направлена на власне збагачення ╕ збагачення козацько╖ старшини, як╕й роздавав б╕льше тисяч╕ дарчих на землю.
Мазепа, в╕д╕бравши чимало земл╕ у селян, став одним з найбагатших феодал╕в ╢вропи. В╕н допомагав священнослужителям , за що т╕ п╕дтримували його ╕ вс╕ляко прославляли, тод╕ як селянство та рядове козацтво ненавид╕ли Мазепу ╕ боролись проти нього. У 1692 р.Петро ╤ваненко- Петрик - писар, який добре знав про антинародн╕ д╕╖ Мазепи, вт╕к на Запор╕зьку С╕ч ╕ став готувати козак╕в проти гетьмана Мазепи ╕ козацько╖ старшини, "яка смокче народну кров".
З початку царювання Петра 1-го Мазепа став його п╕дтримувати козацькими походами проти турок ╕ татар, а пот╕м Петро 1-й використав козак╕в у в╕йн╕ проти Польщ╕, яка окупувала Правобережну Укра╖ну, Литву ╕ Б╕лорус╕ю. Мазепа в╕рно служив Петру 1-му в роки буд╕вництва канал╕в та Петербурга - "в╕кна Рос╕╖" у ╢вропу. Протягом багатьох рок╕в в╕н посилав туди тисяч╕ селян ╕ козак╕в.
Швец╕я, одна ╕з могутн╕х держав П╕вн╕чно╖ ╢вропи, в 1700 р. розпочала П╕вн╕чну в╕йну з метою завоювання земель кра╖н ╢вропи. Спочатку головн╕ сили шведсько╖ арм╕╖ вдерлись на територ╕ю Зах╕дно╖ Укра╖ни. Загарбники п╕сля тривало╖ облоги захопили Льв╕в, вчинили кроваву розправу над населенням м╕ста ╕ п╕шли дал╕ - на земл╕ Б╕лорус╕╖, до кордон╕в Рос╕╖. Шведський король Карл 12-й на чол╕ сво╓╖ арм╕╖ через Смоленськ рвався на Москву.
Але зростаюча боротьба народних мас та нестача продовольства змусили шведську арм╕ю повернути на п╕вдень, де ╖╖ чекав гетьман Мазепа - дворушник, безпринципна ╕ незвичайно хитра людина. Усе сво╓ життя в╕н перекидався в╕д слабшого до сильн╕шого покровителя, обманом заслуговував дов╕р*я ╕ одночасно п╕дступно пл╕в тенета змов.
Гетьман ╤.Мазепа та╓мно виношував плани переходу на б╕к ворога. В╕н в╕в переговори з польською шляхтою, яка мр╕яла повернути соб╕ втрачен╕ волод╕ння на Л╕вобережж╕, а також з Карлом 12-м, якому об╕цяв допомогу - 50 тис, козак╕в, тепл╕ квартири,вдосталь продовольства та фуражу.
У жовтн╕ 1708 р. Мазепа виступив з╕ сво╖ми полками назустр╕ч Карлу 12-му. Сво╖м же козакам пояснював, що попереду ╖х чека╓ об*╓днання з рос╕йськими в╕йськами для сп╕льних д╕й проти шведських ╕нтервент╕в. ╤ лише наблизившись до шведського табору, п╕д тиском козак╕в в╕н вимушений був розкрити сво╖ нам╕ри. Це призвело до того, що майже вс╕ козацьк╕ п╕дрозд╕ли залишили Мазепу. П╕дтримали його лише близько 2 тис. козак╕в.
Проте б╕льш╕сть з тих, що залишилась з Мазепою, не виявили бажання воювати разом ╕з шведами проти Рос╕╖. Зв╕стка про зраду Мазепи рознеслась по вс╕й кра╖н╕, вона викликала гн╕в народу, у тому числ╕ й козак╕в, б╕льша частина яких об╓дналася з рос╕йською арм╕╓ю для боротьби проти швед╕в.
В╕дома ╕сторична Полтавська битва завершилася повною поразкою шведських загарбник╕в.
П╕дводячи п╕дсумки сказаного про Мазепу, ми не можемо не згадати ще про одну цин╕чну ╕ мерзенну зраду по в╕дношенню до свого народу. Циту╓мо документ: у лист╕ до найближчого до Петра 1-го ╕ д╕яча Меншикова Мазепа "настоятельно советовал уничтожить Запорожскую Сечь, но сделать это руками русских солдат, т.к. ему неудобно уничтожать украинских казаков". (М.И.Костомаров. Мазепа.- М.,1992. С.14).
8. Судьба Украины после гетмана Мазепы.
" ...п╕сля переходу Мазепи до Карла 12-го, Петро 1-й наказав обрати нового гетьмана. Було обрано ╤вана Скоропадського, щирого однодумця ╤.Мазепи.
Петро 1-й призначив при гетьман╕ м╕н╕стра - резидента, який повинен стежити за гетьманом, прислухатися до розмов старшини та козак╕в ╕ про все доносити.
