соц╕ально-економ╕чний розвиток: ф╕нансове забезпечення ╕ ф╕нансове регулювання.
Оск╕льки ц╕ два методи ╓ узагальнюючими ╕ включають у себе окрем╕ частков╕ методи, то ╖х можна вид╕лити як структурн╕ п╕дсистеми ф╕нансово-кредитного механ╕зму, що характеризують зм╕ст ф╕нансового
впливу на р╕зн╕ сторони розвитку сусп╕льства.
Функц╕онування ф╕нансово-кредитного механ╕зму забезпечу╓ться через орган╕зац╕йн╕ структури, як╕ характеризують надбудову сусп╕льства. Це правове регламентування, планування та орган╕зац╕я. Правове регламентування поляга╓ в розробц╕ й прийнятт╕ законодавчих акт╕в з ф╕нанс╕в: кредиту. Ця функц╕я наклада╓ться на органи державно╖ влади. Ф╕нансове планування поляга╓ в розробц╕ ф╕нансових план╕в, на основ╕ яких ведеться оперативне управл╕ння. Основний ф╕нансовий план - бюджет держави - затверджу╓ться законодавчо. Функц╕╖ орган╕зац╕╖ ф╕нансово╖ д╕яльност╕ в кра╖н╕ покладаються на органи державного управл╕ння ╕ безпосереднього на М╕н╕стерство ф╕нанс╕в та Нац╕ональний банк. Ефективн╕сть управл╕ння ф╕нансово-кредитним механ╕змом залежить в╕д ч╕тких ╕ злагоджених д╕й цих орган╕в. Ф╕нансово-кредитний механ╕зм ма╓ реагувати на ╕снуюч╕ проблеми ╕ сприяти ╖╖ вир╕шенню. Та все ж головна його мета поляга╓ в тому, щоб не допускати залагодження, а головне, загострення проблеми.
4. Методи прогнозування соц╕ально-економ╕чного розвитку держави.
Прогнозування економ╕чного ╕ соц╕ального розвитку нац╕онально╖ економ╕ки передбача╓ вивчення економ╕чного ╕ соц╕ального, науково-техн╕чного, промислово-виробничого, с╕льськогосподарського, соц╕ального потенц╕алу. Джерелами ╕нформац╕╖ виступають: накопичен╕ знання ╕ досв╕д, фактична ╕ статистична ╕нформац╕я, економ╕ко-математичн╕ модел╕.
Головними об'╓ктами прогнозування виступа╓ нац╕ональна економ╕ка, економ╕ка м╕жгалузевих та галузевих комплекс╕в, економ╕ка окремих рег╕он╕в та адм╕н╕стративно-територ╕альних одиниць, економ╕ка п╕дпри╓мств. Суб'╓ктами прогнозування виступають держава в особ╕ державних орган╕в управл╕ння певного р╕вня, економ╕чн╕ служби орган╕в м╕сцевого самоврядування, економ╕чн╕ п╕дрозд╕ли п╕дпри╓мств.
╢дн╕сть р╕зноман╕тних метод╕в ╕ моделей розробки прогноз╕в забезпечують принципи соц╕ально-економ╕чного прогнозування. В╕дображаючи р╕зн╕ сторони розробки прогноз╕в, ц╕ принципи створюють ╓дине ц╕ле. Вид╕ляють так╕ принципи прогнозування нац╕онально╖ економ╕ки, як ц╕леспрямован╕сть, адекватн╕сть, альтернативн╕сть, системн╕сть, ефективн╕сть та наукова об╜рунтован╕сть.
Одн╕╓ю з найважлив╕ших характеристик соц╕ально-економ╕чного прогнозування ╓ класиф╕кац╕я прогноз╕в за р╕зноман╕тними критер╕ями (рис. 21.4). В свою чергу прогнозування також класиф╕кують за р╕зними критер╕ями ╕ ознаками.
Залежно в╕д сфери застосування прогнозування бува╓ соц╕ально-економ╕чним ╕ науково-техн╕чним. Соц╕ально-економ╕чне прогнозування да╓ оц╕нку можливим перспективним зм╕нам економ╕чних ╕ соц╕альних умов житт╓д╕яльност╕ сусп╕льства. Науково-техн╕чне прогнозування нац╕лене на розробку наукових, техн╕чних ╕ технолог╕чних засоб╕в реал╕зац╕╖ план╕в соц╕ально-економ╕чного розвитку.
Залежно в╕д р╕вня управл╕ння прогнозування под╕ля╓ться на народногосподарське, галузеве (або рег╕ональне) ╕ прогнозування розвитку п╕дпри╓мств. Народногосподарське прогнозування врахову╓ можливост╕ оптимального досягнення мети виробництва, виконання завдань економ╕чного розвитку. Галузеве прогнозування зд╕йсню╓ться з урахуванням пропозиц╕й р╕зних галузей та рег╕он╕в. Прогнозування розвитку ф╕рм, корпорац╕й, п╕дпри╓мств викону╓ться з урахуванням нових тенденц╕й економ╕чного й соц╕ального аспекту та найнов╕ших досягнень техн╕ки та технолог╕╖ виробництва.
За ступенем об╜рунтування прогнозування под╕ляються на пошукове (досл╕дне) ╕ нормативне. Пошукове прогнозування оц╕ню╓ перспективн╕ тенденц╕╖ розвитку економ╕ки, а нормативне пов'язане з визначенням шлях╕в ╕ терм╕н╕в досягнення бажаного стану економ╕чного та соц╕ального розвитку кра╖ни на основ╕ досягнутих результат╕в. Нормативне прогнозування зд╕йсню╓ться на баз╕ завчасно визначено╖ мети. Його завдання - окреслити шляхи ╕ терм╕ни досягнення можливого стану економ╕ки в майбутньому на основ╕ заданих норматив╕в [8, 58].
Прогнозування - це вид д╕яльност╕ орган╕в державного управл╕ння, одна ╕з функц╕й державного управл╕ння. У ринков╕й економ╕ц╕, коли господарськ╕ зв'язки формуються горизонтально, а адм╕н╕стративн╕ методи впливу на товаровиробник╕в мають обмежену д╕ю, роль прогнозування набува╓ першочергового значення.
Економ╕чне прогнозування реал╕зу╓ться на основ╕ використання як загальних наукових метод╕в ╕ п╕дход╕в досл╕дження, так ╕ специф╕чних метод╕в, властивих науковому прогнозуванню економ╕чних явищ. У числ╕ загальних п╕дход╕в можна вид╕лити наступн╕: ╕сторичний, комплексний, системний, структурний, системно-структурний.
╤сторичний п╕дх╕д поляга╓ в розгляд╕ кожного явища у вза╓мозв'язку його ╕сторичних форм. Прогнозування базу╓ться на перенесенн╕ закон╕в, тенденц╕й, що ╕снують у сьогоденн╕, за його меж╕, для того, щоб на ц╕й основ╕ в╕дтворити ще не ╕снуючу модель майбутнього. Зв'язок р╕зних ╕сторичних форм ╕снування того самого явища означа╓, що сучасний стан досл╕джуваного об'╓кта ╓ законом╕рним результатом його попереднього розвитку, а майбутн╕й стан - законом╕рним результатом розвитку в минулому ╕ сьогоденн╕.
Комплексний п╕дх╕д включа╓ розгляд явищ у ╖хньому зв'язку ╕ залежност╕ один в╕д одного, використовуючи для цього методи досл╕дження не т╕льки дано╖, але й ╕нших наук, що вивчають це ж саме явище. Теоретичною основою розробки наукових уявлень про майбутн╕й розвиток ╓ пол╕тична економ╕я. З т╕╓ю же метою в теор╕╖ ╕ практиц╕ економ╕чного прогнозування широко використову╓ться науковий апарат ╕нших сусп╕льних наук.
Системний п╕дх╕д припуска╓ досл╕дження к╕льк╕сних ╕ як╕сних законом╕рностей проходження ╕мов╕рн╕сних процес╕в у складних економ╕чних системах. В╕н в╕д╕гра╓ важливу роль у економ╕чному прогнозуванн╕. Кожне явище д╕йсност╕ може розглядатися як система. Це означа╓, що воно склада╓ться з ряду пов'язаних м╕ж собою частин, елемент╕в, що забезпечують у ц╕лому визначен╕ властивост╕, функц╕╖. Знаючи ц╕ властивост╕ ╕ функц╕╖ можна передбачати, як буде поводити себе досл╕джуваний об'╓кт.
Структурний п╕дх╕д в╕д╕гра╓ важливу роль у досл╕дженн╕ об'╓кт╕в прогнозування, оск╕льки метою досл╕дження ╓ причинне пояснення, тобто встановлення причини досл╕джуваного явища.
Системно-структурний п╕дх╕д припуска╓, з одного боку, розгляд економ╕чно╖ системи як ц╕лого, що динам╕чно розвива╓ться, а з ╕ншого боку - розчленовування системи на складов╕ структурн╕ елементи в ╖хн╕й вза╓мод╕╖, оск╕льки в реальних умовах кожен структурний елемент вплива╓ як на вс╕ ╕нш╕ елементи, так ╕ систему в ц╕лому. Тим самим створю╓ться можлив╕сть розкрити законом╕рност╕ зв'язк╕в елемент╕в системи, а також ╖хн╓ сп╕вв╕дношення ╕ субординац╕ю.
Соц╕ально-економ╕чне прогнозування передбача╓ використання р╕зноман╕тних метод╕в, як╕ можна розум╕ти як сукупн╕сть способ╕в мислення. Вони дозволяють на основ╕ даних вивести судження певного й достов╕рного в╕дносно майбутнього стану досл╕джуваного об'╓кта.
Загалом вид╕ляють ╕нту╖тивн╕ та формал╕зован╕ методи прогнозування нац╕онально╖ економ╕ки (рис. 21.5).
╤нту╖тивн╕ методи прогнозування використовуються, коли неможливо врахувати вплив багатьох чинник╕в через складн╕сть об'╓кта прогнозування, ╕ у такому випадку використовуються думки експерт╕в щодо повед╕нки об'╓кта прогнозування. Вони бувають ╕ндив╕дуальними (анкетування, ╕нтерв'ю, анал╕тика, написання сценар╕ю) та колективними (р╕шення колективно╖ експертно╖ ком╕с╕╖, колективна генерац╕я ╕дей - мозкова атака, метод "Дельф╕", матричний метод).
Формал╕зован╕ методи прогнозування ╫рунтуються на анал╕тичних с╕тках, що виражають як сукупний попит, так ╕ сукупну пропозиц╕ю. До групи формал╕зованих метод╕в належать методи екстраполяц╕╖ ╕ моделювання.
