- Норф, я посиджу у вас недовго, можна ? - запитав Біллі вже нагорі.

Можна, недовго, влаштовуйся. - мовив Норф.

- Норф, де ти готуєш їжу ? - спитала тим часом Дора.

- Тут, на електроплитці або в мікроволновці, тобі де більш подобається ? -зрадів Норф такому питанню.

- А де розетка ?

- Он, біля дверей, де ми заходили. - показав пальцем Норф.

- А де в тебе продукти, крім тих, що в холодильнику ?

- А він їх в мішку тримає, картоплю і капусту. - озвався Біллі. - Він страх як не любить моркву і буряк, краще не пропонувать, зато обожнює зрази, смажену картоплю і вареники, ще він булочки з кефіром любить.

- Спасибі, що повідомив. - мовив з докором Норф.

- Нема за що, вона б все одно через пару років про це узнала. - мовив Біллі.

- Хлопчики, не сваріться. - перервала їх Дора тоном диктора телебачення, сьогодні буде смажена картопля, зрази будуть завтра, - і, на диво Біллі, вона почала чистити картоплю вузьким ножем з Норфових запасів.

- Вітаємо в раю ! - ще раз мовив Біллі, вже остаточно вдоволений.

- Ти тут не задарма сидиш. - мовила до Біллі Дора, - на, чисти теж картоплю. І ти, Норф, теж...

- В мене стільки ножів нема. - озвався Норф.

- Тоді підмети в кімнаті, тут неприбрано, - мовила вона.

До кінця дня вони втрьох, за вказівкою Дори, зробили в просторій кімнаті невеличкий ремонт, і Біллі пішов до себе робити домашне завдання.

Нарешті, Норф і Дора залашились самі.

- Займемося любов’ю ? Тобі здоров'я дозволяє ? - запитала Дора.

- А що, можна ? - була відповідь ?

- Можна. До нас гості не завітають ?

- Ні.

- Тоді почнемо.

Норфа вже тягнуло до цієї насолоди. Він ще раз відмітив, яке в неї красиве здорове тіло, яка вона вродлива, як її врода відрізняється від худої дріб'язкової краси манекенниць або офісних пройдох.. Їх фізичний контакт відбувався майже в мовчанці, навіжено і без комплексів, тому залишимо їм насолоджуватись одне одним..

Пізно ввечері, вже знесилена, Дора його запитала ;

- Норф, а знаєш, чому я тобі одразу повірила, бо я дуже недовірлива до чоловічої статі ?

- Чому ?

- Тому що в тебе на обличчі написано, що ти бачиш недоліки людей. А ще ти не п*єш і не куриш, а це добре.

- Дякую за ухвалення. - мовив Норф, - я й справді не довіряю людям, батьки навчили.

7

- Ти знав їх ? Запитала Дора.

- Тільки матір.

Приміщення шкільного бару для дискотек їм не було незнайомим, тим більше, що шкільні вечори намагалися розташовувати саме тут. Норф думав, що тут було нудотно та нецікаво. Нора ж чомусь вважала, що це місце для задоволень, місце для музик та діджеїв, все ж таки вік , і вона вмовила таки Норфа зводити її туди.

Як тільки Нора підійшла до музик на початку вечора і щось прошепотіла їм, вони одразу заграли запальну дзигу, ї усім повеселішало.

- Що ти їм сказала ? - поцікавився Норф.

- Я їм сказала, щоб заграли, наче відморожені ублюдки, в яких позвертались яйця від недостатку сексу і яким пообіцяли дівчат.

- Ти дуже красномовна. - мовив Норф.

- Ти мій котик... - відповіла вона.

- Моя ти киця. - відповів Норф,

- Щоб завтра ж почав відвідувати секцію бодібілдінга. М- чомусь промовила Дора. Я прослідкую. Ти обіцяєш ?

- Обіцяю. - мовив спантеличений Норф.

- Я зроблю їз тебе людину. - додала Дора.

Через дев'ять місяців Дора народила Майка, хлопчика, в усьому здорового та ще й веселого, хоча в умовах коледжу це було нелегко. Вони з Норфом в цей час обидва відвідували восьмий клас, останній в коледжі. Тим часом Норфу в коледжі страшенно поталанило. Він одержав дозвіл від коледжу на участь у загальнодержавній шкільній олімпіаді з алгебри та геометрії на вільну тему, що проводилася щорічно серед кращих учнів шкіл. Норф гадав дещо вигадати з цієї нагоди. Переможців цього конкурсу нагороджували титулом «Володар щасливого знання» та величезною грошовою премією в розмірі 30 тисяч фунтів, а також можливістю далі вчитись або й працювати. В роботі допускалося використовувати знання з фізики, хімії, географії, інших предметів.

Норфу не було що втрачати, а титул та слава могли дати можливість згодом влаштуватись десь в академії. Чи науковому інституті.

Тему він знайшов швидко. Нею стала тема ; «Можливість побудувати літаючу тарілку. Як це зробити.» Не сам він взявся за цю тему, а з дозволу Дори, мабуть, природою щось-таки було в мізках закладено. Мабуть, справа тут в особливих задатках людини, що не пояснити навіть генами.

Почав він з опису та характеристик. Невидимий електричний контур тарілки обертався, що створювало навколо неї електромагнітне та силове поле. Це змушувало тарілку рухатись в потрібному напрямку.

По-друге, корпус тарілки був зроблений з легкого та дуже електропровідного матеріалу, тобто, з нікелю, вольфраму та заліза, в потрібних пропорціях.

По-третє, тарілка невеликих розмірів повинна вміщувати в собі невелику кількість людей, а саме чотири-п'ять, і місце для багажу.

І, по-четверте, основна рушійна сила польоту - геомагнітна тяга, - це поле, що створювалось навколо тарілки обертанням електричного контура, генерувалось новим типом ядерного генератора, що міг створювати потужне довговічне електричне поле.

8

Далі Норф мав виписати для тарілки технічні характеристики, можливості будування траєкторій, електричну тягу та аеродинаміку польотів, набір та якість електричних приладів всередині. І наостанок треба було намалювати креслення, щоб робота мала наглядний вигляд..

Найлегшим для Норфа в роботі виявилося керування цією тарілкою, бо це не вимагало надто великих знань та умінь, а було нескладним, згідно опису.

Через місяць домашньої запарки робота була готова, і Норф відіслав її до академії, у Лондон. Розум Норфа не літав у хмарах - він просто був для цього призначений.

А через три тижні несподівано прийшла письмова відповідь від жюрі конкурсу, де Норф терміново викликався в Академію на Наукову Раду, а ще повідомлялося, що він зайняв почесне друге місце серед усіх робіт конкурсу. Його запрошували в Лондон на захист роботи, в Центр космічних досліджень при Академії наук.

Норф, Дора, весь коледж та вчитель математики містер Пінн були у захваті, в захваті був директор коледжу містер Піткін, адже така нагода була нечасто, але більш за всіх в захваті був Норф, бо він отримав надію влаштувати своє майбутнє, що дано не всім.

Природно, що Норф сам їхати в Лондон не збирався. Цю умову він відкрито поставив перед містером Фіджеральдом Піткіним, директором. Він мав на увазі Дору і сина, і директор згодився на його умову, за рахунок грошей коледжу.

Отримавши запевнення в тому, що він, як і Дора, в усякому разі отримає атестат про закінчення коледжу на відмінно, Норф почав недовго збиратися в дорогу. Він склав свою маленьку валізу за п'ять хвилин, на їхньому маленькому горищі, Дора, нарешті, склала свою, набагато важче було зібрати речі малюка, тобто Майка.

Сім'я почала збирати речі. Керівництво коледжу було попереджене, і Норфу бажали успіхів та нових звершень.

Отримавши запевнення в тому, що і він, і Дора в усякому разі отримають відмінний атестат, Норф повернувся додому, склав свою валізу. Дора зібрала свою, і невдовзі вже вони їхали до Лондона потягом на швидкості 350 кілометрів за годину. Таємно від них в тому ж потягу їхав містер Пінн, щоб пересвідчитись у чомусь, бо йому в коледжі несподівано тимчасово знайшлася заміна.

І ось вранці призначеного дня Норф вже піднімався по східцях наукового закладу, в перелік діяльності якого входило також вивчення космічних явищ і техніки. А Дора чекала на нього в готелі на гроші, що виділив коледж. Містер же Пінн, з якихось своїх міркувань, того ж дня поїхав додому.

Те, що побачив Норф на другому поверсі Академії вивчення космосу, його здивувало. Моделі космічних кораблів усіх поколінь, фотографії, моделі літаючих тарілок, малюнки, знімки, зроблені космічними літальними апаратами, малюнки чи знімки інопланетних гуманоїдів. Все це підвищило його думку про науку та її можливості. Йому трошки зрозуміліший став справжній профіль цього конкурсу, та зрештою, і Академії. На третьому поверсі у Великій Рожевій конференц-залі з овальним великим столом посередині на нього вже чекали. Десь із тридцять молодих людей різної статі, дуже захоплених чимось, жюрі у чорному та якісь поважні особи, в яких Норф одразу розпізнав агентів спецслужби.