Сергій цього разу  повернувся з відрядження(командировки) на цілих півтори доби (суток) раніше - трапився попутний транспорт прямісінько до його містечка (городка).

 Прибувши додому глибокої ночі, він дістав ключа і відчинив двері.

 В темряві (темноте) звично (привычно) нащупав вимикач (выключатель) і… в очах спалахнули тисячі різнокольорових блискіток, а в голові глухо бемкнуло, наче хтось огрів молотом. 

«Що це було?» - постало резонне запитання (вопрос), коли «метелики» (бабочки) в очах трішки вгамувалися (успокоились).

 Тремтячими (трясущимися) руками чоловік дістав телефона і присвітив. 

Так і є – несправний вимикач, з якого стирчали два дроти (провода). 

«Ото торохнуло!» - майнуло в голові. 

Чоловік ще якусь мить роздивлявся той злощасний вимикач… 

Потер занімілі пальці… «Завтра-ж все зроблю! Неодмінно!» - дав собі настанову (установку).

Вдома нікого не було. «Ага, всі в тещі… На селі» - зробив здогадку… В холодильнику порожньо (пусто)…  

Почухавши себе по пузі, Сергій невдоволено дістав шматочок (кусочек) черствої булочки і вишневе варення. 

Втамувавши трішки голод, і запивши аскетичну вечерю (ужин) водою, чоловік відправився в ліжко (постель)… 

Зморений далекою дорогою, він швидко заснув. Але за кілька хвилин сон де й подівся. 

Думки роїлися в голові і якась незрозуміла тривога причаїлася (притаилася) всередині і холодком віддавала в живіт. 

Знову потер, наче чужі, пальці… 

«А якби…» (А, вдруг...) - стримав думку і раптом відчув, як холодний піт вкрив тіло. 

Мимоволі торкнувся мокрого лоба і провів рукою по колючій щоці. 

«Це ж треба! Ще й не голений…» (не побритый) - знову, наче переконуючись в правдивості своїх же слів, провів долонею по підборіддю. 

«Це ж треба! А якби… А я й не голений. Лежу.., а люди скажуть, що й не встиг поголитися… А хто ж мене?.. Цікаво, а в «ритуалці» надають таку послугу (услугу)? 

І скільки за неї треба відвалити «бабла»? 

Звісно ж, що ніхто задарма «жмурика» не буде голити (бурить). Може 200… А може й усі 500…

Однозначно - здеруть сім шкур. 

А Люба казала, що треба (надо) Антону планшет купити. В школу…  Вимагають.  Замучили вже… Куди не повернись - одні витрати (растраты)… За відрядження не відомо коли… Ну, то, може, тесть з тещею розщедряться… Нащо їм гроші (деньги)?»

Сергій повернувся на другий бік. 

Поправив ковдру (одеяло). 

«А цікаво, якби… Тьфу-тьфу-тьфу! Чи прийшли б Вергуни на… Проводжати в останню путь (последний путь)? Тьфу-тьфу-тьфу ще раз… 

Після того, як я обізвав їхню «Калину» відром на колесах, вони перестали в гості запрошувати. На восьме Степан сухо привітав Любу… По телефону. Треба буде завтра вибачитись (извиниться). Неодмінно (Обязательно)».

       Чоловік встав з ліжка, взяв сигарети і вийшов на балкон. 

Містечко (городок) мерехтіло вогнями-світлячками. Тихо. Далеко почувся гудок потяга (поезда)…

 «Та-а-ак, в яку зміну сьогодні кум Василь? Може то він щойно подав сигнал на залізниці (на железной дороге)? 

Я йому вже другий місяць, як заборгував (задолжал) сотню. 

Не гарно це… І Миколі… Теж. І Петру Васильовичу…  Хлопцям (Ребятам)… У майстерню (мастерскую) треба занести могорича… Не гарно вийшло. Ось тільки отримаю за відрядження. То відразу ж… Зі всіма! Вирішено!»

 Сергій глибоко затягнувся і здмухнув попіл. 

«А якби оце… Тьфу-тьфу-тьфу! Що про мене подумали б? Треба й до Анатолія зайти. Можна й зателефонувати, але особистий візит все-ж таки краще (лучше). Так би мовити, очі в очі. Треба зізнатися, що я був несправедливий. Не розібрався».

        Затушивши недопалок, чоловік повернувся до ліжка. Сон не йшов. Він все крутився, перемощував подушку… Думки знову обсіли… «А якби… Тьфу-тьфу-тьфу! Чи прийшла б Оксана на?.. 

Може й прийшла б. Ніхто не здогадується, що твориться в жіночій голові. Сьогодні вона каже, що любить і не може без мене, а завтра… Дивні ці жінки! З ними, як по мінному полю…

 Надя не прийде… Як вона пояснить чоловікові (мужу)? Вона сором'язлива (застенчивая). Тиха, як мишка. Не те, що Люська. 

Люська припреться. Точно! Вона завжди і скрізь! Після тієї вечірки (застолья вечером) у Панасюків… Вона ніяк не може второпати, що то все сталося спонтанно і без обов'язків. Ми ж дорослі люди. Всяко буває в житті. Захопила пристрасть (страсть) і пожбурила у вир (вихрь) почуттів (чувств). 

Кого б я хотів бачити, так це… А, як я побачу , коли?.. Тьфу-тьфу-тьфу! Мені ж буде вже все одно. 

Та все ж приємно було б, якби Вірочка зронила сльозу (уронила слезу). Вона така тендітна й беззахисна (хрупкая и беззащитная)! Така красуня (красавица)! А я… Не голений. Ні, треба завтра ж поголитись!

 Хоча Раїса Миколаївна завжди хотіла, щоб я мав невеличку борідку. Говорила, що я так схожий на того голлівудського актора… Як його?.. Тьфу ти, вилетіло з голови.

 Добряче, таки, струсонуло мізки! Як же його звати? Рая так приємно і звабливо (искусительно) шепоче (шепчет) на вухо оте своє «Мачо!»… 

Каже, що полюбила мене за… Як її?.. Як те слово?.. Ото торохнуло! А ну тест… перевіримось… Скільки буде шість на шість? Тридцять шість… О, це добре! А шість на вісім?.. Е-е-е,.. шість на вісім… Тридцять вісім. Та хай йому грець! Забиваю собі дурнею голову…

 Раєчці я пообіцяв на день народження 39 троянд (роз). То виходить, що я торохкало (пустобрёх)… Пустодзвін! То, що ж тепер, не голитися?»

       Чоловік знову встав з ліжка… Пішов на балкон.

 Далеко на сході небо почало займатися, світлішати. Відчувалася вранішня прохолода. Сергій закурив. 

«Треба сьогодні ж подзвонити мамі… Як вона там? Все жалілася на коліна… Тижнів (недели) зо два не гомоніли… А, мо’ й більше. Все нема часу (времени) поїхати. Просила, щоб дах(крышу) на веранді підландичив (подремонтировал). Нащо його ремонтувати (зачем её ремонтировать)?

 В місто не хоче. Навідріз! Та й місця у нас, правда… Але й самій у хаті… 

Важко їй… Дядько Петро помер… А я й не був…

 З братом треба поговорити… Якось. Нехай нічого не думає. Ми ж рідня!  

Ну, все, вирішено! Поїду! Петровичу могорич поставлю. Щоб не думав про мене… Бо я ж не забув. 

А тьоті Шурі «велік» обіцяв (обещал)… Неодмінно відремонтую, тільки б… Якщо вона ще жива… Треба на цвинтар (кладбище) зайти. Прадіда Якова могилку провідати... Поправити. Козарлюга був! Давно я там не бував. Чи й  знайду (найду ли)?…»

     Чоловік кинув недопалок до попільнички і підстрибом повернувся до ліжка.