Редактор Марина Михайловна Костючок

Иллюстратор Валентина Островська

© Валентина Островська, 2018

© Валентина Островська, иллюстрации, 2018

ISBN 978-5-4474-3242-3

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

Світська тусовка в астралі.

Час плине швидко, наче швидкісний поїзд. Все минає та змінюється. Тільки тепер вирішила надрукувати цю книжечку, зрозумівши, що то було все по справжньому.

Хотілося написати в гумористичному стилі, але написала так як є.

Після написання сталося все так, як у цьому творі. Наче хтось підштовхував до написання.

Тепер з часом, коли пройшла це пекельне випробування, описавши все, з чим прийшлось стикнутися, та, що пережити. Розумію, не дарма.

Також розумію, що вели вищі сили.

Вдячна всім, хто був причетний до цієї подорожі. Мої пацієнти, в чиї простори небес, торкаючись до тіла, миттєво потрапляла. В світ емоцій, що творить розум.

Життя в житті, так ми творці того невидимого світу. І який він є, залежить від кожного з нас. Тепер маю можливість сказати, було тяжко, адже вийти з полону ілюзій, не легко. Хоча, ми в повсякденному житті, цього і не помічаємо.

Кожен з героїв твору, є реальною силою в нашому житті.

І зараз вам не раджу самотужки, проходити моїм шляхом.

Просто повірте, що це невидима реальність, яку будуємо самостійно, або з допомогою оточуючих. Якщо ви думаєте, що свій простір не страшний, то ви помиляєтесь. А той, що мають всі інші люди, з якими приходиться що дня бути в контакті, він є інший. Той невідомий світ чужих людей він також має свої шкідливі або неприємні образи, Все має право бути саме таким яким воно є. Тільки усвідомивши, що хочете змінити себе, бо щось не є вашим а є чужим надбанням, ви маєте право це зробити. Але світ невидимий, що творять інші, ніхто не має права змінювати.

«Те, що на небі, те й на Землі», вислів є вірним, але у кожного своє небо, складається з індивідуального бачення.

Є інше небо, те в якому знаходиться особисте, і ми там спілкуємось набором кліше, створених реакцією на ситуації що складаються.

2007р

Отже, настав час зрозуміти, яким воно є, навколишнє середовище, що разом з нами, претендує на рівноправну позицію життя.

Божки – це невидиме населення Землі. Чому саме так я назвала їх? Тому, що вони в дійсності часто займають більше місця в житті людини, ніж Бог. Не маю права осуджувати. Я маю право сповістити про той невидимий світ. Побачу повірю, не побачу не повірю, що так воно і є, це вже не про мене. Земля, жива розумом людським, їх емоціями та думками. Мати всього живого, на ній присутнє життя, то вона теж жива. Це про той, невидимий світ йтиме в подальшому тексті мова.

Сила життя – Земля

Сила життя має своє ім’я, – Земля, а в, світі божеств Гея, чому так не знаю. Та не про це мова. Щедрістю Землі користується кожний, та життєвою силою її, але не кожний пам’ятає про вдячність. Люди не поважають Землю і не вважають її важливою. Така сутність людська, адже вони розумні дуже.

Гея

Пробач мені, та нас мати – Земле. Ти – єдина, хто дбає про життя. Тебе, безліч років не шанують. На всіх теренах, не зігрівають молитвами твої діти. Вони поринули у височінь, шукаючи там кращого за Тебе батька та матір, невидимих божків. Напевно і я, полину туди, де є Боги, аби зрозуміти кому ж ми, все таки насправді молимось, в хвилини радощів та смутку.

Твої діти Земле, забули, що без Тебе поза орбітою, люди стануть сміттям. Але Ти, матінко – Земле надто терпелива, постійно пробачаєш дітям своїм, які творять глум та війни на твоєму тілі. Годуєш та поїш, даєш можливість продовжувати свій рід кожному, не дивлячись на ту шкоду, що завдаємо ми своїм життям. Пробач нашу зухвалість та зверхність.

Пробач

Першим божком Побач, звертаюся до Землі з проханням, звільнити мене та моїх близьких від сміття всіх, хто користувався послугами, його величі Пробач. Так, саме це я і мала на увазі. Слова, невідомо коли ставши божками для людини, вже є не що інше, як величезних розмірів енергетичні згустки.

Маючи мільярди енергетичних формотворень, це вже клітини тіла – слова

Горе

Божок Горе, чесно і добросовісно працює на своє благо, не покладаючи рук. Не має бідолаха, ані сну, ані відпочинку. Він в рейтингу найуспішніших. Так нас любить, що увагою своєю нікого ще не обділив. Здається мені, що саме він – найголовніший з божків.

Певно, надто жадібний, постійно веде війну за нас з божком Щастя. А Щастя – поважне панство, напевно найлінивіший з усіх. Він працювати не любить і до того ж, напевно глухий, бо ніколи не приходить, коли його щиро просять та довго-довго чекають.

Горе полюбляє прийти саме туди, куди його не просять. Напевно, люди «зурочили» його. От уже ці люди розумні, спромоглися дістатися такої вишини, заволоділи такими божками!

Але щось людський розум переплутав.

Щастя

Щастя, перетворили в Лінь. Хоч і чує наші молитви, але йому не хочеться йти до нас і наділяти своєю присутністю наше життя, та й годі. А що поробиш? Необхідно врятувати Щастя, а то ще й померти може. Що ж ми робитимемо без нього, на цій землі?

Нерозумно, люди скористалися своїм умінням «зурочувати». Напевно колись справжні Боги, любили нас по-іншому. Щастя був успішнішим за Горе. Потрібно в «раду верховенства» подати прохання, про негайне вирішення цієї проблеми. Але то невірна думка, там іншим зайняті мужні політики. Щастя більше любить Американців. Вони напевно розумніші, не стали втручатися в роботу вищих сил.

Лінь

Їм напевне не дозволив парламент, виявляється, що там люди більш слухняні. На наших, теренах (розпуста, та й годі!). За те, нас сильніше любив Уран, нам дозволив, користуватися своїми привілеями, правда ми не одні, ядерні полігони, ще Японія, там же живуть люди. Підсмажив на невидимих рівнях, втрутився в нашу генетику, аби відрізнялися від інших. Накликав на нас, невідомих до цих пір божків. Ще й з ними, прийдеться ділитися життєвим потенціалом. Набридло ділитися! А ми як загордилися, адже ні в кого нема, такої кількості нових хвороб. А які вони різні! Українці, завжди відрізнялися від інших вишиванками, крашанками, а тепер ще й з Ураном побраталися. Так, вже всі мають стосунки з планетою Уран, але я вела мову, про інше.

Уран

Десь, у далекому Китаї, побачивши божка слова Лінь, взяли та вкрали. Для чого питається? Китайці землею обділені, а тепер ще й без Лінь залишилися. А наші куди дивилися? Знайшли, що красти. А Лінь взяв й інфікував божка Достатку. Язвами очі його покрилися, тепер він здатний бачити тільки тих, хто при владі працює, «не покладаючи рук», та найближчих родичів і кумів обранців народних, а вони міняються кожних п’ять років.