Іди, баладо, й віднайди Кохання
І разом з ним, як дух моїх страждань,
Перед моєю донною постань,
Щоб не відкинула мого прохання!
Твої слова поштиві і прості,
Тому ходити всюди
Без товариства ти могла б, та все ж
Твоїм провідником на сій путі
Нехай Кохання буде —
Лишень у нього поміч ти знайдеш,
Бо та, кому благання понесеш,
Бід мене відхилилася душею;
Якби сама ти стала перед нею,
Вона б твоїм не вірила словам.
До неї солодко промовиш ти,
Збудивши серце чуле,
Щоб жаль озвався в нім замість образ:
