і щоб ніяких травм
і чогось такого простого
як проростання трав
і чогось такого дивного
як музика
без блазенств
І слова
хоча б єдиного
що мав безсмертний сенс
*
Віки минули
і віки грядуть
Чи людством бути
люди ще спроможні?
Демографічні вулики гудуть
а стільники розтоптані й порожні
*
І виростають покоління
котрі не чули тишини
О найстрашніше з літочислень —
війна війною до війни!
І вже новітні канібали
і втрат людських не одридать
Що вберегли ми
що надбали
щоб дітям в спадок передать?!
*
Тривожними уважними очима
моя душа подивиться на все
Які фатальні наслідки й причини:
великий світ над прірвою пасе!
*
Хто в нашу долю тільки не втручався
В яких тенетах тільки не б'ємось
Духовний Чорнобиль давно вже почався
а ми іще тільки його боїмось
*
Негідно бути речником юрби
Раби рабів ще гірше ніж раби
Грядущий хам вже навіть не гряде
Уже він сам в грядуще нас веде
*
Дозиметром не виміряєш дози
тотального спустошення душі
Історія лягає під бульдозери
Сучасний світ штампує фетиші
*
Спасибі предки за духовний спадок!
Трагічна доля ваших Фермопіл
де хлопчаки стріляють із рогаток
в очниці прадідівських черепів
*
Всілякі «ізми»
і всілякі «нео»
Усі держави з поглядом Горгон
Мені б курінь на острові Борнео
Але мабуть і там вже полігон
*
Калина міряє коралі
а ти летиш по магістралі
Життя — це божевільне раллі
Питаю в долі
а що далі?
*
Не так страшна та річка Лета
не так цензура та гірка
як самознищення поета
брехнею власного рядка
*
Душа у вирій проводжає птиць
Трагічний профіль сходить над снігами
Поет не буде ширмою для вбивць
Були
і є
і будем ворогами
*
Як страшно оре історичний плуг!
Які скарби
були були
і зникли!
В глухі часи загострюється слух
В епоху гласності усі до всього звикли
*
Спасибі вам за побажання влетів
Лечу на перебитому крилі
В Червону книгу запишіть поетів
Поети теж зникають на землі
*
Душа здригнеться і в астралі
Де ж те як писанка село?
В майбутнє підуть магістралі
а України наче й не було?!
*
Кричали «біс»
пишались зробленим
Прогрес любили над усе
Летить лелека над Чорнобилем
нікому діток не несе
*
Мій добрий ліс
моя любове
Тепер ти тільки мої сни
І листя різьблене дубове
І крона царствена сосни
*
Який був світ
античний і готичний!
Це снилось людству
чи таки було?
*
Світ робиться сухий і прагматичний
Вже ледве б'є кастальське джерело
*
Струїли все
пора на карантин
і вам поля
й тобі соснова кроно
А може й зараз твориться бурштин
але про це ще людству невідомо
*
Ох які усі ми генії
не настачишся вінків
Тільки що ж це там за постаті
там
у далечі віків?
Порівнявши
перевіривши —
еволюції нема
Так
нічого
милі віршики
павутиночка ума
*
Ліси та гори
мудрі як Тагори
Ще кажуть мудрі камінь і сова
Де чудодійний корінь мандрагори
щоб переклав ту мудрість на слова?
*
Неправда хлопці
слава — не аванс
Ця слава часом — славі протилежність
Усе це ігри на один сеанс
Люблю свободу
слава теж залежність
*
І сум
і жаль
і висновки повчальні
І слово непосильне для пера
Душа пройшла всі стадії печалі
Тепер уже сміятися пора
*
Десь там планети в просторі без меж
Яка сумна у безвісті ночівля!
А може ми їм світимося теж?
А може ми їм зіронька вечірня?
*
Ніч одягає на груди
свій старий медальйон
Місто спить як строфи Верхарна
Скільки років землі —
і мільярд
