— Любий Кар, — перебив штурмана капітан Гагін, — ви, власне, мусили б і далі командувати «Лахтаком», а мене одвезти на берег і віддати судовій владі разом із шкіпером Ларсеном.

— Ну, капітане, ви вигадуєте! Ви мали цілковите право залишити пароплав, щоб одвідати острів. Море ж було абсолютно спокійне. Крім того, ми всі певні, що завдяки вашій енергії ті, хто залишився на острові, змогли перебути там сувору полярну зиму. Старший штурман слухає вас, капітане!

«Лахтак» залишив острів Уєдінєнія, взявши курс на острів Діксон, що в гирлі Єнісею.

Через три тижні «Лахтак» повернувся в Архангельськ.

Через півтора місяці криголам «Хатанга», збудувавши на острові Місячної Ночі науково-дослідну станцію, вирушив назад.

Капітан Гагін дістав призначення на другий пароплав. Разом з ним туди перейшов механік Торба. Кара було призначено капітаном «Лахтака». Стьопа вступив до морського технікуму. Павлюк пішов учитись на курси машиністів і одночасно продовжував вивчати радіо. Запара опрацьовував матеріали своїх наукових досліджень, готуючись наступного року виїхати на острів Місячної Ночі.

Решта екіпажу лишилась на «Лахтаку». Крім того, на «Лахтаку» лишились штурман Бентсен і матрос Ерік Олаунсен. Інші норвежці повернулись додому.

Вершомет виїхав полювати на Землю Франца-Йосифа. Ларсен і Ландрупп сіли на лаву підсудних. Першого покарано десятьма, а другого — п'ятьма роками ув'язнення.

Минав час. Іноді в Архангельському порту зустрічалися два старих капітани: Іван Федорович Шеболдаєв і Федір Іванович Мамуєв.

— Пригадуєте, — казав Федір Іванович, — як я казав, що «Лахтак» не могло віднести на північ уздовж берега Нової Землі?

— А пригадуєте, — відповідав Іван Федорович, — як я казав, що «Лахтак» не могло віднести на південь уздовж берега Нової Землі?

1934

^©