[95] http://209.85.135.104/search?q=cache:QOGXm7D3ZhUJ:books.nap.edu/

openbook.php%3Frecord_id%3D5923%26page%3D1+%23+Theodosius+Dobzhansky:+

A+Man+For+All+Seasons+by+Francisco+J.+Ayala&hl=ru&ct=clnk&cd=11&gl=ua&cl

ient=firefox-a

This paper serves as an introduction to the following papers which werepresented at a colloquium entitled «Genetics and the Origin of Species», organizedby Francisco J.Ayala and Walter M.Fitch, held January 30–February 1, 1997, at theNational Academy of Sciences Beckman Center in Irvine, CA.

Ця стаття слугує вступом до наступних статей, що були представлені на

колоквіумі під назвою «Генетика та походження видів», організованому Франциско

Дж. Айяла та Волтером М. Фітчем, й проведеному з 30 січня по 1 лютого 1997 р.

в Національній Академії Бекманського центру Наук в Ірвіні (штат Каліфорнія).

Genetics and the origin of species: An introduction

FRANCISCO J.AYALA AND WALTER M.FITCH

Department of Ecology and Evolutionary Biology, University of California, Irvine,

CA 92697–2525

«Theodosius Dobzhansky (1900–1975) was a key author of the Synthetic Theory of

Evolution, also known as the Modern Synthesis of Evolutionary Theory, which embodies

a complex array of biological knowledge centered around Darwin’s theory of evolution by

natural selection couched in genetic terms. The epithet «synthetic» primarily alludes to the

artful combination of Darwin’s natural selection with Mendelian genetics, but also to the

incorporation of relevant knowledge from biological disciplines. In the 1920s and 1930s

several theorists had developed mathematical accounts of natural selection as a genetic

process. Dobzhansky’s Genetics and the Origin of Species, published in 1937, refashioned

their formulations in language that biologists could understand, dressed the equations

with natural history and experimental population genetics, and extended the synthesis to

speciation and other cardinal problems omitted by the mathematicians».

[95] Генетика та походження видів: вступ

Франциско Дж. Айяла та Волтер М. Фітч

Факультет екології та еволюційної біології, Університет Каліфорнії, Ірвін,

CA 92697–2525

«Теодосій Добжанський (1900–1975) був ключовим автором синтетичної

теорії еволюції, також відомої як сучасний синтез еволюційної теорії. Вона

278278

втілює складну масу біологічних знань, зосереджених навколо дарвінської теорії

еволюції за природним добором, сформульованим в генетичних термінах. Епітет

«синтетичний» головно вказує на хитру комбінацію природного добору Дарвіна та

генетики Менделя, але також і на поєднання суттєвих знань з біологічних дисциплін.

У 1920–30 рр. кілька теоретиків вивели математичні підрахунки природного добору

як генетичного процесу. Праця Добжанського «Генетика та походження видів», видана

1937 р., передала їхні формулювання мовою зрозумілою для біологів, прикрасила

рівняння природознавством та генетикою експериментальною, розширила синтез до

видоутворення та інших кардинальних проблем, упущених математиками».

[96] http://www.mnsu.edu/emuseum/information/biography/abcde/dobzhansky_

theodosius.html

«In about 1915, he read and discussed Charles Darwin’s «On the Origin of Species»

with a friend. Reading the «Origin» reinforced his desire to become a professional biologist.

In May of 1921, he completed the requirements for his undergraduate degree, although

he never formally received a diploma. This was the end of his formal education. Upon

graduation, he took an academic position as an Assistant with the Faculty of Agriculture at

the Polytechnic Institute of Kyiv.

Despite the difficulties of his university years, he retained his enthusiasm for studying

ladybird beetles and he set to work on his research. Beginning in 1912, he began his

acquaintance with modern genetics. A young Professor of Botany, Gregory Levitsky,

brought genetics to Dobzhansky’s attention. By 1927, Dobzhansky had reached a frustrating

plateau in his efforts to understand evolution in nature. On December 27, 1927, he and his

wife arrived in the United States and started to work with Morgan and his group.

 Evolution questions were certainly on his mind in 1932. In that year, he finally

wrote an article on variation and evolution of lady-beetles for publication in the American

Naturalist. Dobzhansky’s studies in population genetics served as a basis for his explanation

of how the evolution of races and species could have come about through adaptation. He

discovered that successful species tend to have a wide variety of genes that, while they do

not appear to be useful to the organism in its present environment, do provide a species

as a whole with genetic diversity. This diversity enables the species to adapt effectively to

changes in the surrounding environment».

References:

John A.Moore and Bruce Wallace, Dobzhansky’s Genetics of Natural Populations,

1981.

Written by: Emily Lei Pi Sze.

[96] «Приблизно 1915 року він (Теодосій Добжанський) прочитав та обговорював

зі своїм другом працю Чарльза Дарвіна «Про походження видів». Читання

«Походження» посилило його бажання стати професійним біологом. У травні 1921

року він виконав усі вимоги студентського вченого ступеня, хоча формально так

ніколи й не отримав диплома. Це був кінець його формальної освіти. На час випуску

Добжанський посів академічну посаду асистента на факультеті агрокультури

Київського Політехнічного Інституту.

Незважаючи на складнощі студентських років, він зберіг власний ентузіазм у

вивченні біології та розпочав роботу над дослідженням. Починаючи з 1912 року,

279

знайомиться з тогочасними генетиками. Молодий професор ботаніки Григорій

Левитський звернув увагу Добжанського на генетику. До 1927 року Добжанський

сягнув тієї сумної стадії в навчанні, коли нема очевидного прогресу в намаганнях

зрозуміти еволюцію в природі. 27 грудня 1927 року разом з дружиною він прибув

до Сполучених Штатів Америки й почав працювати з Морганом та його групою.

Звичайно, питання еволюції були в нього на думці 1932 року, коли він нарешті

написав статтю про варіацію та еволюцію для публікації в «Американському

натуралісті». Вчення Добжанського з генетики населення слугували основою його

пояснення того, як еволюція рас та видів могла відбуватися через адаптацію. Він

виявив, що успішні види мають схильність володіти широким розмаїттям генів,

які, якщо вони не є корисними для організму в його природному оточенні, таки

забезпечують види загалом генетичним різновидом».

Посилання:

Джон A. MУР та Брюс Валлас, «Генетика Добжанського про природні

населення», 1981 р.

Автор викладеного вище матеріалу: Eмілі Лей Пі Же.

[97] http://instruct.uwo.ca/zoology/441a/hist6.html