Але до сього гетьман додав свої жалі: 3 (13) квітня від Нечая приїхав його писар Яків з скаргами на могилівських воєвод, що вони козаків кривдять і бють, всіх козаків порозганяли, в могилівській вязниці тримають під сю хвилю козаків зо 100 або й більше; се він також накаже розслідити Ждановичеві (л. 166-7).
Ввечері того ж дня, після авдієнції у гетьмана Портомоин бачився з Виговським і той велів йому переказати Лопухину: приїхали з Волощини козацькі вістуни й розповіли, що на Угорщині (в Семигороді) збирається велике військо, в поміч шведському королеві, а думають там (в Семигороді), що й Орда буде разом з Угорщиною йому помагати. Тому гетьман посилає своїх послів до волоського і мунтянського (господаря) і до венгерського (князя) та до кримського хана-пише їм про приязнь і брацтво, але щоб Венгри і Кримці свейському королеві не помагали 32), а післанцям своїм велів розвідувати про все, і коли б хан з своєю Ордою, на спілку з Венграми став помагати шведському королеві, нехай би цар велів своїм воєводам стати на пограничу (“на украине”) з військом від Білгорода: коли б Орда з'єднавшися з Венграми пішла на поміч шведському королеві,-нехай царське військо з україни (московської) йде на Крим. Коли від вістунів буде цілком певна відомість, що Венгри й хан з Ордою будуть помагати шведському королеві, то гетьман зараз піде з військом під Камінець Подільський, щоб Венгри й Шведи Камінцем не заволоділи-бо вони (козаки) за Камінець билися богато! Тим часом, за тими вістями післали вони (гетьман, з старшиною) в полк Ніжинський, Переяславський і в инші до полковників: веліли їм з усіми людьми зараз іти за Дніпро і збиратися на Росаві. А полтавському полковникові велено для охорони від Татар бути якийсь час дома на поготові”.
“І ще Ів. Виговський сказав: “Як гетьман збереться з військом на Росаві, звелить полковникам з обозом іти в степи і надслухаючися, де неприятель. А сам гетьман з невеликим військом хоче звернутися на україну (московську) на козаків, що порозходилися з козацьких городів та оселилися понад Пслом: хоче тих козаків половину вирубати, а решту взяти з собою: з того йому ще прибуде війська-тисяч з десять або й більше" 33).
Примітки
1) Акти посольства в Сибир. приказі ст. 1467.
2) “А иные мужики приставают для воровства к нимъ и они их приімают, и тЂ мужики наводят на иные жилые места и грабят и побивают и многие мЂста от того их разоренья запустЂли” л. 31-2.
3) В інструкції після того: Нехай же гетьман звелить вивести всіх Черкасів з Могилівського уїзду; Чичерськ, Кричів, Радомисль, Рясну, Гори і Горки і Чересів цар. вел. велів відати своїм воєводам в Смоленську і Могилеві. Івана Дорошенка і сотників нехай він забере до себе і за таку явну зраду, що покинув город без наказу, нехай велить Дорошенка скарати на смерть; в Новім Бихові цар велів бути своїм ратним людям. Іванові Нечаєві нехай також накаже вийти з козаками з Могилівського повіту, Чаусів і з усіх вищеназваних міст до козацьких городів, без усякого сопротивлення. А за те, що він, Нечай, посилав людей для воровства до царських городів, нехай гетьман учинить з ним згідно з військовим правом-що йому за таке воровство належить. Федора Константиновича нехай також велить приставити до себе і перевівши слідство, накаже скарати на смерть без усякого милосердя, аби инші не важились “так воровати и смути чинити”.
4) В інструкції потім: Нехайже гетьман за таке воровство звелить учинити з полк. Корнієм і козакам згідно з військовим правом, і дасть сувору заборону, щоб козаки не приймали до себе “деревенских мужиков” для воровства, не чинили государевим людям ніяких кривд, а всіх козаків щоб вислано з Могилівського повіту негайно.
Сі частинні накази посли в промові своїй потім зібрали разом.
5) По сім в інструкції стояло: “Да и о том гетману говорить, чтоб он велЂл заказ учинить крепкой, чтоб Черкасы деревенских мужиков не подговаривали и в Черкаское войско не принимали, а которые ныне мужики к Черкасам пристали, и тЂм бы велЂли жить в деревнях на пашне по прежнему”. В своїй промові посли се тільки частинно висловили гетьманові, судячи з їx звідомлення (див. нижче). Потім в інструкції читається такий інтересний наказ, послами не використаний: “А будет гетьман или полковники учнут говорить: ВЂдомо им учинилось, что Запорожскихъ Черкас трех человЂкъ из Горок Малых воєвода взяв отослал в Смоленскъ, а в Смоленске их пытали, а у них такой безчестной казни по ихъ обычаю не бывает,-Лариону Дмитриевичу и дьяку ТимофЂю говорити: “Из Горок Малых воевода в Смоленськъ послал воровских пашенных деревенских мужиков, а не прямых (справжніх) Запорожского Войска Черкас. Потому что тЂ мужики приставали к воровским козакам и многое воровство чинили. И что им в Смоленске учинено, того не вЂдомо” (л. 70).
Як раз було добре відомо, тільки в тім ніяково було признаватись! В актах посольства маємо одписку смоленського воєводи, що дала привід до сеї інструкції. Воєвода писав, що капитан Мещеринов прислав йому трьох арештованих козаків, з тих “новоприбраних”, що то грабували селян в його районі, “і ми тих трьох Черкасів веліли розпитати, на що їx сотники збирали, чому вони ворують и куди збираються іти. Ті козаки назвали себе козаками з Гірок Малих: Федька Іванів, Єрошка Лаврів і Тараско Терент'їв. На допиті сказали, що до Гірок Малих приїздили козацькі сотники і їx збирали, а на що збирали, і куди мали йти, того вони не знають. У Гірках вони торгу не розбивали, селян по селах не грабували, з козаками не їздили-але козаки беруть силоміць (з собою) тих селян, які з ними йти не хочуть. Ми після допиту тих приведених козаків веліли мучити (пытати) і вони на муках сказали те саме” (тамже л. 81).
Тут небезінтересний образок сього вільного і невільного позичення: козаки приїздять на села, закликають селян і вони волею і неволею опиняються в козацьких рядах і мусять брати участь в їх заїздах.
Друге інтересне-ся свідомість московських людей, що у козаків муки не практикуються.
6) Тут і далі гетьманову мову перевожу на першу особу.
7) Московську стилізацію, що ті козаки приходили “по присылке” Нечая, гетьман таким чином мовчки відкидає.
8) Нагадую, що в сім московськім етикетальнім стилю “велеть” значить і “наказувати” і “дозволяти”-як собі хто хоче розуміти.
9) “И только нынЂ тЂх Козаков разорить з домами, и то вЂдомо будет во всем войске Запорожском, и он, гетман, от казаков опасаетца всякой шатости, потому что у нихъ люди вольные”.
10) “Первой де великий государ наш, е. ц. в., да польской и свЂйской короли-а всЂ его гетмана, и Черкас хотят чтоб ему быть при них”.
11) “Живут домами”.
12) “Тогда мошно розобрать”.
13) “Я де то говорю вам по своєму обещанию”-з обовязку вірної служби.
14) Як тих, що своєволили з запорозької сторони над білоруською людністю-про що Лопухин мав говорити перед тим. Пор. звідомленнє Матвеева вище с. 1033.
15) “жилецких всякихъ людей учнуть оберегать, а в обиду никому не дадутъ и росправу учнуть чинить добрую”.
16) “и без воевод в черкаских городЂхъ быть непригоже”.
17) “И иныне о томъ цар. вел. изволенье есть, чтоб в черкаских знатных городЂХ быть е. ц. в. воеводам: для всякого их сбереженья; а тЂ воеводы прав и вольностей их нарушивать ничем не учнут”-л. 48.
18) В наказі послам по сім запитаннє про турецьке посольство, що приходило до гетьмана ще торішнім літом-“от которого еще ни единые рЂчи не слыхали”: нехай би гетьман пояснив, з чим воно приходило і з чим його відправлено (л. 52). Лопухин сього питання гетьманові не поставив, мабуть вдоволився неофіціяльними розвідами.
19) Се була фікція: в такій формі наказано Лопухину се питаннє з Москви.
20) “Многие де Черкасы з женами и з детьми пошли от них в государевы украинные городы и селяцта на рекЂ на ПслЂ и по иным рекам, а от них де о том заказу нЂт, потому что у них люди вольные” (с. 145).
