5) 1 Новг. с. 262, 447.
6) В такім більш менш значінню розумів сї слова уже Палаузов у своїй моноґрафії про Ростислава (с. 15-6). Але він при тім думав, що Галича Бату жадав для Михайла, і його погляд перейняв і Дашкевич, Первая унія с. 157, де Данило іде „для умилостивленія хана, потребовавшаго у него Галича по навЂтамъ Михаила Черниговскаго”. Обидва дослїдники при тім не звернули уваги на те, що якісь такі „інтриґи'' Михайла на дворі Бату не можна припустити скорше як в його подорожи до Бату, а ті дати, які ми про неї маємо, вказували-б, що Михайло їздив туди вже по Данилї. Та і з того що ми знаємо про побут Михайла у Бату, взагалї досить тяжко думати про якісь успішні інтриґи його на дворі Бату.
7) Іпат. c. 537.
8) Іпат. c. 559-60: лїтопись дає се поясненнє принагідно, толкуючи, чому Данило не відбудував холмської вежі, так що ся звістка належала-б до кінця 50-х і початку 60-х рр. Але безперечно, що Данило заходив ся будувати городи скорше: на се вказує поясненнє лїтописця, чому Данидо мусїв покорити ся Бату в 1245 р.: „зане не утвердилъ землЂ своэя городы” (Іпат. c. 535). З сього-б виходило, що Данило зараз по поворотї з орди забрав ся до ставлення городів.
9) Іпат. c. 537. Вже перед тим Беля удавав ся до Данида за відомостями про Татар. Так в грамотї його з 22/IV. 1244 в оповіданню про заслуги Миколая de Zyud читаємо: Ad partes Ruscie et ad partes Bulgarie in nostra legacione profectus, ab illustrissimo duce Danela, qui Tartarorum principe visitato ad propria rediens, vniuersum statum Tartarorum, prout viderat et cognouerat, edisserendum nobis promiserat, stili officio conditum reportauit. — Codex Arpad. VII c. 164, теж Codex patrius IV. c. 29. Непевність викликає тільки ся візита Данила до того princeps Tartarorum; як показує дата, до подорожі його в орду се не може належати. Чи не бачив ся перед тим Данило з котримсь з темників, нпр. з тим Могучієм? Чи дата фальшива?
10) На документї 1247 р.: Ratislao illustri duce Galliciae et bаnо totius Sclauoniae — Fejér IV. l c. 454; баном Мачви зветь ся він уперше 1254 р. — ibid. IV. 2 c. 218. По його смерти († 1263) банат перейшов до його вдови Анни і синів Михайла й Белї († 1272); дві доньки Ростислава вийшли за визначних словянських князїв: Кунеґунда — за Пржемислава II Отокара короля чеського, а Ґрифіна за Лєшка Чорного князя краківського. Про нього й його дїтей окрім названих (c. 524) статей Палаузона і Паляцкого ще Wertner Ungarns Palatine und Bane im Zeitalter der Arpaden — Ung. Revue, 1894 c. 160, про Ґрифіну — Бальцер ор. c. c. 333.
11) Іпат. c. 537. Про шлюб королївни з Львом згадки в документах — Codex Arpadianus IV. 13 і VIII. 97 (Constancia ducissa Galliciae et Lodomeriae — karissime filie nostre).
Того ж 1247 р., в лїтописних звістках про битву Угрів з Австрійцями на Лєйтї, де наложив головою Фридрих австрійський, згадуєть ся в угорськім війську і „король руський” Monum. Germ. hist. IX. scr. c. 559 (Continuatio Lambacensis): cum tribus regibus — cum rege Ungariae rege Comanorum et rege Rusciae, теж і в Сольногородській хронїцї св. Рудберта с. 789), але се ще не Данило, a, очевидно, Ростислав — порівняти звістку про шлюб Ростиславни ibid. c. 560 (під 1261). Про сей епізод див. ще Ficker Herzog Friedrich II (1884) s. 127.
12) Зносини Данила з папою від давна інтересували дослїдників і при дуже скупих звістках сучасних джерел ріжними способами толкували ся. Окрім моноґрафічної лїтератури, вказаної вище, вони обговорюють ся в загальних курсах, що згадують про Данила, і в працях про церковні відносини тих часів (особливо Макарія т. V c. 315 і далї, Пелеша Geschichte der Union І c. 277, 318 і далї, Абрагама c. 117 і далї. Перший хто з'умів прояснити лїпше сю справу був проф. Дашкевич у своїй цитованій в прим. 1 статї: положивши в основу хронольоґічні студії, він відтворив той порядок, в якім наступали подїї, а з тим з'умів вияснити мотиви, які водили Данилом у сих зносинах. Деякі поправки до його поглядів зробив я в першім виданню своєї працї. Иньшу лїтературу див. в прим. 1. З новійшого, що появило ся про се — Ґолубінского в Історії рус. церкви II c. 82 sq. — безвартостне, у Абрагама кілька роз'яснень детайлїв, взагалї основнїйше; про деякі погляди його див. низше.
13) Recueil IV c. 734-6. Проф. Абрагам пробував недавно довести (c. 123) що перший навязав зносини з папською курією сам Данило, виславши якісь листи до неї перед своєю подорожию в Орду; відповідию на сї листи уважає він папську булю з 3/V 1247 (у Турґенєва ч. 62). Одначе у Карпінї ми не знаходимо нїякого натяку на такі листи до папи, і згадана буля, коли не була відповідею на посольство Данила по поворотї з Орди, могла бути результатом реляції Карпінї про свої конференції з Васильком; в реґестї булї не маємо імени князя, й вона могла бути адресована не до Данила, а до Василька, але могла бути адресована й до Данила, на підставі того що донїс Карпінї; меньше правдоподібне, що Василько, не чекаючи Данила, написав щось папі від себе. Вповнї гіпотетичним лишаєть ся також здогад того ж автора (c. 105), що до Данила була адресована папська буля в 1231 р., де папа тїшить ся з причини заявленого тим неназваним на імя rex Russiae (в виданню Турґенєва він названий Юриєм — ч. 33) бажання піддати ся під зверхність римського папи. Ми могли б в такім разї надїяти ся якихось спеціальнїйших інструкцій Карпінї до Романовичів, тим часом не видко, аби він їх мав.
14) Проф. Дашкевич (Первая унія с. 158), користаючи з лихого видання Язикова, не міг близше означити, де і коли Карпінї бачив Данила; з видання Авезака видно се зовсїм ясно: Карпінї бачив Данила у шваґра Бату, що кочував на Дону, а час видко з того, що у Куремси Карпінї був при кінцї лютого, а у Бату на початку цьвітня; значить, на Дону був він десь в серединї марта.
15) Див. т. II c. 483-5.
16) Confirmantes etiam omnia quae de hac materia prius per suum abbatem transmiserant (Пляно-Карпінї говорить про готовість Романовичів до унїї з римською церквою) — Recueil c. 769. В пізнїйшій булї (у Турґенєва ч. 75) папа згадує послів Данила Gregorii abbatis de monte sancti Danielis et fratr(u)m H. et A. de ordine fratrum praedicatorum. Проф. Абрагам не без правдоподібности здогадуєть ся, що той Григорій міг бути ігуменом монастиря св. Данила в Угровську; але чи був се той „абат”, про якого згадує Карпінї, як то думає Абрагам (c. 122), чи пізнїйший посел, годі сказати. Проф. Дашкевич (ор. c. c. 159) вагав ся, чи не прийняти звістки Длуґоша (II c. 309), що Данило роспочав зносини з папою через його лєґата в Прусії Опізо; але Длуґош се мабуть викомбінував з лїтописної звістки, що Опізо висланий був потім для коронації Данила.
17) Historica Russiae Monumenta ed. a Turgenevio І N 61-5; в титулі останньої з сих буль тут читаєть ся: Ioanni illustri regi Russiae; в ориґінальній реґестї імени князя нема — Berger Les registres d'Innocent IV т. І ч. 1817. Зауважу, що кореспонденція папи з Романовичами, видана у Турґенєва, передрукована відси в Codex Arpadianus т. VII.
18) Абрагам доводить, що рахуючи на дорогу 50 днїв, посел висланий Данилом по поворотї не міг бути у папи перед видачею буль з 3/V (с. 124). Се трудно сказати катеґорічно. Данило міг бути дома уже перед кінцем марта, а їзда бувала скорша і повільнїйша. В кождім разї непотрібно припускає в такім разї той же автор, що папа вислав свої булї з 3/V на вість про поворот Данила з Орди (c. 124): коли не було часу на посольство, то не було часу й на вість, і vice versa.
19) Така сила буль, виданих одного дня в справі Данила, потверджує гадку, що се був перший крок папи в зносинах з ним: папа на перший голос поспішив ся відозвати ся аж трома булями, а трома иньшими уставляв посередників для дальших відносин.
20) Іпат. c. 548.
21) Recueil IV c. 769 (десь кінець червня — початок липня 1247 р.).
