Альсест
Так. Я ладен весь світ покликать на змагання!
В огні безумному горить душа моя,
І так іще ніхто вас не кохав, як я.
Селімена
Це правда: ви новий собі обрали спосіб.
І на землі, мабуть, нікого не найшлося б,
Хто б свій доводив пал у сварках та в гризні:
Це вперше бачити доводиться мені.
Альсест
До згоди е у нас можливість і дорога.
Доволі цих змагань! Поговорім, на бога,
Як друзі, спільної жадаючи мети…
ЯВА 2
Селімена, Альсест, Баск.
Селімена
Ну, що там?
Баск
Пан Акаст.
Селімена
Проси його зайти.
ЯВА 3
Селімена, Альсест.
Альсест
Не можна нам удвох промовити й дві слові!
Прийняти будь-кого ви щоразу готові
І не наважитесь сказати в жоден час,
Що під хвилину що немає дома вас!
Селімена
Що? Клопоту собі повинна я нажити?
Альсест
Таких я звичаїв не можу похвалити.
Селімена
Він став би ворогом, злобителем моїм,
Дізнавшіїся, що я не хтіла стріться з ним.
Альсест
І звідси — зустрічі потреба доконечна…
Селімена
Ах, боже! Він із тих, з ким сварка небезпечна,
Хто в хитрощах меткий та у лукавій грі
Знаходить слухачів і в місті, й при дворі,
І скрізь, де тільки глянь, у річ уміє впасти.
Тож хай у приязні малого варт Акасти,
А вороги із них такі, що хоч куди.
Не треба ж нам самим шукать собі біди!
Альсест
О, завжди доказів ви маєте багато,
Що треба вам того чи знов того прийняти
І передбачливо всміхатися юрбі…
ЯВА 4
Альсест, Селімена, Баск.
Баск
Там, пані, ще й Клітандр.
Альсест
Чудово, далебі!
Селімена
Куди ви?
Альсест
Я піду.
Селімена
Зостаньтеся.
Альсест
Для чого?
Селімена
Зостаньтесь.
Альсест
Сил нема.
Селімена
Я, пане, хочу цього!
Альсест
Шкода! Од цих розмов мене проймає нуд,
І завеликий ви мені даєте труд.
Селімена
Я того хочу! Я!
Альсест
А я — не маю змоги.
Селімена
Ну що ж! Ідіть собі! Щасливої дороги!
ЯВА 5
Еліанта, Філінт, Акаст, Клітандр, Альсест, Селімена, Баск.
Еліанта
(до Селімени)
Маркізи два прийшли одвідати ваш дім.
Вам ознаймили це?
Селімена
(до Баска)
Так. Дай стільці усім.
Баск подає стільці і виходить.
(До Альсеста).
Ви не пішли, проте?
Альсест
Ні, пані. Почекаю,
Щоб зрозуміти вас до решти і до краю.
Селімена
Мовчіть.
Альсест
Вам вибрати когось уже пора.
Селімена
Ви збожеволіли!
Альсест
Нехай скінчиться гра!
Селімена
А!
Альсест
Я — або вони!
Селімена
Ви це на глум, Альсесте?
Альсест
Ні. Того далі я не стерплю, слово честі.
Клітандр
Я з Лувру — і до вас на кілька хвиль забіг…
Клеонт на виході смішив безмірно всіх.
Хоч би вже приятель який узявся щирий
Йому поправити дивацькі ті маніри!
Селімена
Глузують з нього всі таки не без причин:
Де тільки з’явиться, впадає в око він,
А як зустрінетесь ви з ним після перерви, —
Ще більше вразитесь, ніж вразились тепер ви.
Акаст
Панове! Як зайшло у нас про диваків, —
Я найнуднішого оце. допіру стрів:
Дамон держав мене на сонці із годину,
Переливаючи пусту балаканину.
Селімена
Великий він митець на голосні слова,
Що лиш болить од них і в’яне голова;
Виповідає він якусь велику думу,
А ви не чуєте нічого там, крім шуму.
Еліанта
(до Філінта)
Чудесно, пане мій, розмова їхня йде,
І кожному тепер од них перепаде.
Клітандр
От на Тіманта ще всім варто подивиться.
Селімена
Це з ніг до голови — глибока таємниця!
Все заклопотаний, він гляне мимохіть —
І до поважних діл стурбовано летить,
Не мавши жадного ніде й ніколи діла.
Терпіть ці витівки, їй-богу, вже несила!
Розмови має він секретні з усіма,
Хоча найменшого секрету в них нема,
У всьому бачити щось надзвичайне хоче
І навіть «добрий день» на ухо вам шепоче.
Акаст
Як, пані, вам Жеральд?
Селімена
Ох, лишенько моє!
Вельможу всюди він і завжди удає,
Про герцогів самих та принців лиш говорить
І славу сам собі фальшиву й марну творить.
Сліпий од титулів, не зна він інших слів,
Ніж коні, виїзди, краса ловецьких псів;
На «ти» віл з усіма, хто ім’я славне має,
І вислову «мосьє» він зроду не вживає.
Клітандр
Беліза нібито другує вельми з ним.
Селімена
Жіночим розумом, безсилим і тупим,
Вона щораз мене замучує, панове!
Підшукувати тем їй треба для розмови,
А навіть як сюжет цікавий я знайду —
Він розбивається об річ її бліду.
Щоб справити її хоч на яку дорогу,
Усі загальники я кличу на підмогу:
Ясну годину, — дощ, і спеку, й холоди, —
Дарма! Немає й тут рятунку від біди!
Здавалось би, дійшли одвідини до краю:
То на дзигарі я дивлюсь, то позіхаю, —
Година тягнеться, як довгий-довгий день, —
Сидить, хоч би там що! Сидить, неначе пень!
Акаст
Ще про Адраста вас дозвольте запитати.
Селімена
А! Марний славолюб, і заздрий, і пихатий!
Двір нібито ціни як слід йому не склав —
