Як запорожці душі щирі

Побожні лотри й гультяї

Своїм степам і предківщині

Продовжуючи тему вірності вітчизні, поет звернув-

ся в цьому творі до легендарного листування турець-

кого султана із запорізькими козаками. Він відтворив

лист султана до запорожців у віршованій формі:

Прийміть Півмісяця ярмо

Що гордо сяє в високості

Я зодчий славних перемог

Мої завзяті запорожці

Султан і пан ваш цар і бог

Вклоніться правій нашій вірі

Так написав до них султан

Зареготали чуприндирі

І тут же в відповідь листа

Ушкварили бундючній хирі

Далі йде відповідь запорожців султанові:

Царя небесного харцизе

Високорогий сатано

Не годимося ми в підлизи

Жери-но сам своє лайно

Воно нам в пельку не полізе

Крамарю грецький просмердівсь

Ти тюлькою на честь ісламу

І палями обгородивсь

383

Швидка напала твою маму

І ти в дрислинах уродивсь

Подільський кате струп'я вкрило

Тобі все тіло мов шпориш

Конячий зад свиняче рило

Побережи дурний свій гріш

На масті та святе курило

У Парижі Аполлінер став працювати редактором

бюлетеня «Супутник рантьє», заснував літературний

журнал «Фестен д'Езоп», в якому друкував свої вірші.

Тоді ж він знайомиться з молодим художником Пабло

Пікассо222. Живопис Пікассо пробудив у поета потре-

бу оновлення художніх засобів, примусив перегляну-

ти погляди на символізм, який панував у мистецтві.

У 1907 році Пікассо показав на виставці картину

«Авіньйонські дівчата», яка ознаменувала собою поча-

ток нового напрямку в живопису — кубізму. Поряд з Пі-

кассо засновниками кубістського живопису були Жорж

Брак223 і Андре Дерен. Аполлінер пише критичні стат-

ті про нове мистецтво, охоче і часто виступає публічно з

лекціями про нові поетичні форми, пише передмови до

каталогів виставок художників-кубістів і до віршів по-

етів. У журналі «Ла фаланж» веде постійний розділ лі-

тературної критики. Там він друкує свою поему в прозі

«Критика у снах» (1907), яка викликала нечуваний ін-

терес у середовищі молодих поетів літературних шкіл,

які зароджувалися, головним чином у сюрреалістів.

1908 року з'явилося розкішне видання Аполлінера

«Гниючий чаклун» з гравюрами Андре Дерена. Книга

містила в собі вірші створені на основі казок, легенд,

384

міфів і лицарських романів. У 1910 році він видає цикл

новел під назвою «Ієресиарх і К°», написаних протя-

гом минулих десяти років, і серію портретів незвичай-

них митців «Колоритні сучасники».

1911 року кубісти вперше здобули власну залу в Са-

лоні й увійшли до офіційної історії живопису, виставив-

ши картини авангарду Монмартра й Монпарнаса, які

були побудовані на принципі перевтілення світу в кубіч-

не бачення. У цей час із окремих чотиривіршів виходить

сповнена гумору збірка Аполлінера «Бестіарій» («Зві-

ринець»), в якій він описав казкових і домашніх тварин.

У серпні 1911 року із Лувра було викрадено карти-

ну Леонардо да Вінчі «Джоконда». На підставі неспра-

ведливого звинувачення Аполлінера в участі в цій

крадіжці його незаконно заарештували й ув'язнили

в тюрмі Санте, де він перебував п'ять днів. У в'язниці

поет пише цикл віршів «У в'язниці Санте», який став

однією з вершин його лірики. Вражений глибиною тра-

гізму цього циклу, Дмитро Шостакович224 поклав його

в основу своєї 14-ї симфонії.

З 1912 року Аполлінер-критик веде художню хро-

ніку в очолюваному ним журналі «Суаре де Парі».

У першому номері він друкує вірш «Міст Мірабо»,

який захопив його шанувальників почуттям глибоко-

го суму за зникаючими митями. Цей вірш багато разів

перекладався на музику, його цитували закохані, чи-

тали з естради актори, співали в паризьких шинках.

Аполлінер став одним із найпопулярніших любовних

ліриків. Завдяки критичним статтям поета публіці до-

велося визнати новий, абстрактний, живопис як ре-

альний факт у житті мистецтва. Він із захопленням

385

пише статтю про творчість українського скульптора

Олександра Архипенка.

У 1913 році вийшла збірка «Алкоголь». Ця книжка

увібрала в себе все краще зі створеного поетом за п'ят-

надцять років. Збірка починається блискучою поемою

«Зона», яка розкриває зміст назви книжки: «І життя,

наче спирт полум'яний, ти п'єш». Заголовок поеми по-

ходить від назви кільця передмість навколо Парижа.

«Зона» містить в собі всі головні періоди життя поета.

Це сповідь, яку Аполлінер підняв до рангу високої пое-

зії. Вона стала поемою покоління. Одночасно з «Алкого-

лем» вийшла у світ книжка з висловлюваннями поета

щодо живопису. Вона називається «Кубісти. Естетичні

міркування». Ім'я Аполлінера стає відомим за межами

Франції, на нього посилаються, його цитують.

Нові теорії в живопису мали великий вплив на пое-

тичні погляди Аполлінера. Він шукає в поезії аналоги

новаторським задумам живописців і створює, як писав

В.Незвал, «новий матеріалістичний поетичний реалізм».

Одним із його новаторських внесків у поезію були «ка-

ліграми». Каліграми — це дивовижні мальовані поезії,

текст яких утворює малюнок, що відповідає темі вір-

шованих рядків. Найбільш відома каліграма «Заріза-

на горлиця і водограй» (1914). Розташуванням літер не-

однакового розміру та різними напрямками рядків вона

утворює обриси голубки над струменями фонтану, що

символізує вічний плач за тими, хто загинув на війні. Об-

раз голубки Аполлінера з цієї каліграми використав його

друг Пікассо, створюючи свою славнозвісну «Голубку».

Аполлінер багато років домагався французького

громадянства і, коли почалася Перша світова війна,

386

виконав свій обов'язок перед країною, яка дала йому

притулок, добровільно вступивши до армії. Спочатку

він був артилеристом, потім воював у піхоті. На фрон-

ті Аполлінер створив свої кращі твори про війну, яка

несе жах, знищення і смерть. 17 березня 1916 року лей-

тенанта Аполлінера поблизу Беррі (Шампань) було по-

ранено в голову осколком снаряду, коли він, користую-

чися затишшям, читав доставлений польовою поштою

номер газети «Меркюр де Франс». Осколок пробив ка-

ску і поранив його біля скроні. Каска врятувала життя

поета. Цю рану отримав вже повноправний громадянин

Франції. Довгі клопоти про натуралізацію увінчалися

успіхом 9 березня 1916 року. У госпіталі він підготував

до друку «Убивство поета» і повість «Бригадир у мас-

ці», яку сам ілюстрував аквареллю. У червні Аполлі-

нера нагородили Бойовим хрестом. Він дуже пишався

цією нагородою і не розлучався з нею до кінця життя.

У 1917 році поет багато працював у журналістиці.

Одна за одною виходять його книжки: «Vitam Impenderй

Amori» з малюнками Андре Рувера, «Каліграми», «Кло-

уни Ельвіри або Примхи Беллони», нове видання Бодле-

ра, підготовлене Аполлінером із його ж передмовою.

Аполлінер був надзвичайно привабливою і велико-

душною людиною. Його вирізняла з-поміж інших ве-

лика доброзичливість і невичерпний інтерес до на-

вколишнього життя. Він зачаровував людей своєю

ерудицією і поетичною витонченістю. Аполлінер був

завзятим читачем, чудово знав сучасну літературу,

був знавцем мовних особливостей і художніх традицій

фольклору багатьох європейських країн. Новатор у

поезії й ідейний керманич нового напрямку в живопи-

387

су, він користувався величезним авторитетом у літе-

ратурних колах і серед художників-кубістів. Аполлі-

нер знав усі видатні кухні світу і мав великі кулінарні