Литмир - Электронная Библиотека

27. Жовті Води.— Мова йде про битву, яка відбулася на річці /Ковті Води в травні 1648 р. (Див. примітку 41 до поеми «Гайдамаки»).

28. Містечко Берестечк о.— Під Берестечком у червні 1651 р. сталася битва війська Богдана Хмельницького з польською армією. Зрада татарського хана, тодішнього спільника Хмельницького, дала змогу польській шляхті виграти бій.

29. Яременка в пику п и ш е...— «Козака Яременка клуня на тім місці, де стояли Богданові палати».— Прим. Шевченка.

СТОЇТЬ В СЕЛІ СУБОТОВІ..,

Вперше надруковано польською транскрипцією в часописі «Dzienniк LiterаскГі» (1861, № 62).

Автограф — в зошиті «Три літа».

1. Су боті в — див. примітку 2 до твору «Великий льох».

2. З і н о в і ю, Олексіїв друже! — Зіновій — друге ім’я гетьмана Богдана Хмельницького. Олексій — цар Олексій Михайлович (царював у 1645—1676 роках). За його царювання 1654 р. Україна возз’єдналася з Росією.

НАЙМИЧКА (Поема)

Вперше надруковано у виданні П. Куліша «Записки о Южной Руси» (1857, т. 2) без підпису автора, оскільки Шевченкові тоді було заборонено друкуватися. З цензурних міркувань у передмові до поеми П. Куліш зазначав, що автор поеми невідомий, а текст її нібито знайдено в альбомі «хуторской барышни».

Автограф — в зошиті «Три літа». Він дещо різниться від першодруку, в ньому нема, зокрема, поділу на розділи.

1. Г а ба — біле турецьке сукно; смуга на тканині іншого кольору. Тут вжито у значенні краєчків хустки.

2. Цар ег рад — див. примітку 3 до твору «Іван Підкова».

3. К а в’я р — солона риб’яча ікра.

КАВКАЗ

Вперше надруковано 1859 р. у збірці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки» (Лейпціг).

Автограф — в зошиті «Три літа».

1. Де Бальмен, Яков Петрович (1813—1845) — офіцер, художник, родом з Полтавщини, Шевченків приятель. Разом з художником М. Башиловим у 1844 р. ілюстрував переписану латинкою збірку «Wirszy Т. Szewczenka». Живописом і літературою займався як аматор. Загинув на Кавказі під час походу царського війська проти черкесів.

2. Прометей — образ титана (напівбога). У стародавніх греків була поширена легенда, що Прометей викрав у богів вогонь і .віддав його людям. За це Зевс (найстарший бог) звелів прикувати Прометея до скелі на високій кавказькій горі, а орел став щодня прилітати і клювати його печінку. Щоб муки Прометея тривали вічно, Зевс зробив так, що печінка в покараного протягом ночі виростала л її знову клював орел.

3. П р я (церк.-слов.)— суперечка.

4. Чурек — особливо спечений несолоний хліб у вигляді великого коржа. Сакля — хата, збудована з каменю й глини.

5. Щ о цар якийсь-то свині па с...— Тут Шевченко використав біблійний образ царя Давида, який забрав собі в наложниці жінку одного із своїх військових начальників (Урія), а його послав на війну, де він і загинув.

6. Гішпани — іспанці, в даному контексті — колонізатори.

7. Суєслови — марнослови.

8. Ставник — свічник у церкві. -

9. Мірра (церк.-слов.)—пахуча смола, що її використовують під час церковної відправи.

10. Мій Якове...— Яків де Бальмен, якому присвячено твір.

1 МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОЖДЕННИМ...

Вперше надруковано 1859 р. у збірці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки» (Лейпціг).

Автограф — в зошиті «Три літа».

1. Моголи — тут у значенні монголи.

2. Тамерлан (1336—1405) — перекручена європейська форма прізвиська Тімура, якого араби називали Тімурленг (що означає Ті-мур-кульгавий),— татаро-монгольськіїй полководець і завойовник.

3. Коллар, Ян (1793—1852) — чеський поет і вчений, син се-лянина-словака, професор Віденського університету, обстоював ідею об’єднання чехів і словаків, а також інших слов’янських народів.

4. Г а н к а, Вацлав (1791 —1861)—чеський поет і вчений, професор Празького університету.

5. Слав’ янофіли — представники ідейно-політичної течії в ЗО—50-х роках XIX ст., що обстоювали ідею об’єднання слов’янських народів у єдину федерацію під зверхністю російського царя. Карл Маркс, а також М. Чернишевський називали теорію слов’янофілів реакційною, такою, яка, по суті, допомагала зміцненню царизму.

6. Брути — історичні особи в Стародавньому Римі. Люцій Юній Брут 510 р. до н. е. очолив повалення з трону царя Тарквінія Гордого, після чого Рим став республікою; Марк Юній Брут — один з організаторів змови і вбивства Юлія Цезаря (44 р. до нашої ери).

7. Коклес — легендарний римський герой, відомий тим, що 507 р. до н. е. обороняв міст на річці Тібр у Римі від етруського царя Порсени.

8. Титла — особливий значок над словом, який у церковнослов’янському письмі означає скорочення певних літер у слові.

9. Синоп, Трапезонд (Трабзон)—турецькі міста на узбережжі Чорного моря, що їх руйнували козацькі гетьмани у відповідь на агресивні, спустошливі походи турків на Україну.

10. І на Січі мудрий німець картопельку са-д и т ь...— Шевченко мав на увазі заселення півдня України німецькими багатіями-колоністами; цьому заселенню сприяла Катерина II.

Вперше надруковано 1859 р. у збірці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки»-(Лейпціг).

Автограф — в зошиті «Три літа».

1. Холодний Яр — яр у лісі, поблизу Чигирина, де збиралися 1768 р. гайдамаки.

2. Н е р о н — римський імператор у І ст. н. е., відомий своєю жорстокістю. Шевченко мав тут на увазі царя Миколу І.

3. «П ятно в нашей истори и...» — Шевченко мав тут на увазі книгу А. Скальковського «Наезды гайдамак на Западную Украйну 1733—1768 гг> (1845), в якій автор ганьбив селянський революційний рух і справді вжив у своїй книзі слово «пятно».

ПСАЛМИ ДАВИДОВІ

Окремі псалми вперше надруковано 1857 р. без прізвища автора у виданні П. Куліша «Граматка». В «Кобзарі» 1860 р. псалми надруковано з цензурними купюрами.

Автограф — в зошиті «Три літа». Він має деякі відміни від тексту, опублікованого в «Кобзарі» 1860 р.

1. Псалми — давні пісні релігійно-філософського змісту, що становлять так зване святе письмо. Авторство їх приписується різним біблійним пророкам. Частина таких пісень пов’язується з ім’ям із-раїльсько-іудейського царя Давида (1055—1015 роки до н. е.). Форму його біблійної поезії Шевченко використав для пропаганди своїх революційно-демократичних ідей.

2. В с к у ю (церк.-слов.)— чому, чого, доки.

3. Ізраїль — ім’я міфічного родоначальника єврейського народу.

4. Всує — див. примітку 6 до твору «Єретик».

5. А ар он — за біблією, єврейський первосвященик, брат Мой-сея.

6. О м е т и — краї; поли особливого верхнього одягу духовенства, ризи.

7. Є р м о н — гора в Палестині.

8. Орган — музичний інструмент тих часів, своєрідний ріжок.

9. Єд-омляне— народ, що жив на півдні, в сусідстві з ізраїльським народом, і часто нападав на нього.

10. Тимпан—стародавній музичний інструмент, різновид литавра.

МАЛЕНЬКІЙ МАР’ЯНІ

Вперше надруковано в журналі «Нова громада» (1906, № 10).

Автограф — в зошиті «Три літа».

МИНАЮТЬ ДНІ, МИНАЮТЬ НОЧЇ.;.

Вперше надруковано в журналі «Основа» (1861, № 3).

Автограф — в зошиті «Три літа».

ТРИ ЛІТА

Вперше надруковано в журналі «Нова громада» (1906, № 10),

Автограф — в зошиті «Три літа».

1. Катруся — поет мав на увазі образ Катерини з однойменної своєї поеми.

2. Що молились з козаками в турецькій неволі.— Шевченко тут згадує свою поему «Гамалія», в якій зображено бранців у турецькій неволі, а" потім їх визволення.

3. Оксана — Оксана Коваленко, подруга дитячих літ Шевченка і героїня кількох його творів; зокрема, Оксані Коваленко присвячена поема «Мар’яна-черниця».

4. Кругом мене, де не гляну, не люди, а змі ї...— Поет тут говорить про поміщиків-кріпосників і всіх тих, хто був опорою і відданим слугою самодержавства.

ЗАПОВІТ

• Вперше надруковано 1859 р. у збірці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки» (Лейпціг) під назвою «Думка».

72
{"b":"243013","o":1}