— Якщо ти правий, — додав Натан, — це може означати, що всі ці роки ми, немов малі діти, гралися з сірниками.

— Але лише в тому випадку, якщо він дійсно має рацію, — пошепки додала Енн. — На мій погляд, його висловлювання звучать дуже вже мудровано.

Річард подивився на завмерлу в нерухомості жінку. Жінку, яка в цей момент не могла нічого сказати на свій захист.

— Чию кров ви використовували, коли креслили Благодать? — Запитав він тих, хто стояв у нього за спиною.

— Її власну. Кров Ніккі. — Відповів Натан. — Вона сама це запропонувала. Вона прийшла до висновку, що це єдиний спосіб змусити мережу працювати.

Річард обернувся до них.

— Кров Ніккі? Ви використовували кров Ніккі?

— Так, — кивнув Зедд.

— Ви використовували її кров, як змінну… Її кров… І дозволили їй опинитися там, всередині?

— Так, сама Ніккі запропонувала це зробити, — сказала Енн. — І потім, крім наукового інтересу, у нас було ще безліч причин використовувати всі можливі методи. У тому числі і внутрішній огляд заклинання.

— Упевнений, ви абсолютно праві — так і годиться чинити… за звичайних обставин. Ви всі знайомі з методами, які застосовуються при вивченні заклинань. Але це в умовах, коли пошкодження заклинання — штука досить рідкісна, і в процесі перевірки виникає мінімальна кількість проблем. — Річард запустив пальці у волосся. — Я навіть уявити не можу, що може трапитися. Щось жахливе….

Зедд знизав плечима.

— Ти й справді думаєш, що Ніккі там у великій небезпеці? І все через те, що Благодать намальована її кров'ю?

Річард задумливо потягнув себе за нижню губу, ходячи по кімнаті.

— Можливо й ні, за умови, що заклинання, яке перевіряється, не було спотворено. Тільки це не наш випадок. У ньому присутня інша, забруднююча, біологічна змінна. Мені здається, що поєднання зі сторонньою змінною «Ніккі» дозволить пошкодженню поширитися з усією можливою швидкістю.

— І як це буде виглядати? — Запитав Натан.

Річард махнув рукою, не перериваючи руху.

— Думаю, як багаття, у яке плеснули масла.

— Я вважаю, що у всіх вас занадто бурхлива уява, — сказала Енн.

— І яка біологічна змінна здатна так пошкодити контрольну мережу? — Задумливо запитав Натан.

Річард обернувся і втупився на лінії: в тому місці, де з'явилася якась нова страшного вигляду дуга, лінія повинна була закінчитися. Він дивився на порожній проміжок, очікуючи нових змін.

— Не знаю, — нарешті зізнався він.

Зедд ступив ближче.

— Річард, твої ідеї вельми оригінальні. Вони змушують замислитися, з дечим я можу погодитися. Можливо, вони можуть дати нам багато корисного, можливо, навіть допоможуть зрозуміти трохи більше, ніж досі. Але не все, що ти говориш, вірно. Де в чому ти помиляєшся.

Річард через плече глянув на діда.

— Справді? І в чому ж?

Зедд знизав плечима.

— Ну, символи можуть приймати і біологічну форму. Хіба, дубовий лист не є біологічним об'єктом? Погодься, адже він теж свого роду символ. Я не кажу про більш складні біологічної системи, як, скажімо, дерево або людина, хоча вони теж можуть бути представлені у вигляді символу.

Річард моргнув.

— Ти маєш рацію. Я ніколи про це не думав таким чином. Ти дійсно правий.

Він повернувся до заклинання, свіжим поглядом розглядаючи область біологічного забруднення. Знову і знову вивчав він спутаний клубок ліній, намагаючись зрозуміти його значення, визначити принцип його побудови. В якусь мить Річарду здалося, що всі зусилля марні. У цьому хаосі не було ніякої системи.

А чому не було? Пошкодження — біологічного походження, в цьому він був абсолютно впевнений. Але що, якщо правий Зедд, і тут присутня ще якась інша модель? Але Річард не бачив нічого подібного, перед ним була лише сплутана світна маса ліній. Безглузда. Безладна.

І тут він раптом помітив усередині цієї маси дивний фрагмент. Він був немов… рідина. Це не мало сенсу, тому що поруч уже виникав інший фрагмент, який виглядав повною протилежністю першого. І він нагадував символічне зображення вогню….

Одне поняття може бути передано не єдиним символом. Не тільки лист може позначати дерево, але ще й, наприклад, жолудь або форма крони дерева. Три символи. Три знаки. І тут в нових лініях, вплетених в заклинання, він побачив знаки. Всі разом. Три.

Річард вже бачив їх раніше. Всі три разом і кожен окремо.

Вода. Вогонь. Повітря.

Вони були там. Були всі. Сплутані в один нероздільний вузол.

— Добрі духи!

Широко розкривши очі, він різко випростався. По руках побігли мурашки.

— Терміново витягуйте її звідти!

— Річард, — сказав Натан, — вона ж…

— Треба її виручати! Негайно!

— Річард… — заговорила Енн.

— Кажу вам: заклинання пошкоджено!

— Вірно, — з перебільшеним терпінням продовжувала Енн. — Адже це ми і з'ясовуємо, чи не так?

Річард вказав на стіну м'яко світних ліній.

— Це не звичайне ушкодження. Таке може її вбити. Воно більше не інертне — воно міняється, стає живим.

— Живим? — Зедд скептично скривився. — Це неможливо.

— Потрібно витягнути її звідти. Прямо зараз!

Скована нерухомістю, безмовна, Ніккі, тим не менш, чула все, що говорилося в кімнаті, хоча голоси долинали наче здалеку, з іншого світу за межами зеленуватого савана. Вона хотіла крикнути, щоб його вислухали, але, щільно стягнута заклинанням, нічого не могла зробити.

Більше всього на світі вона хотіла б вибратися з цієї страшної магічної павутини, що обплутала її. До цих пір вона — як, втім, і кожен з них, — не уявляла собі, що таке внутрішній огляд заклинання. Знай вони, що це таке, можливо, ніхто з них не наважився б на подібний експеримент. Тільки після початку перевірки вона виявила, що внутрішній огляд — не просто можливість розглянути заклинання зсередини, як вони вважали. Швидше, це було схоже на примірку. Чарівник, який проводить аналіз, в якійсь мірі застосовував заклинання на самого себе.

Але коли вона, нарешті, зрозуміла це, лінії заклинання вже щільно обвивали її, і було занадто пізно переривати процедуру, щоб розповісти іншим, яке це: відчувати форму закляття, як частину себе. Магічна сила виходила, здавалося, прямо з самої її істоти. Це було відкриття, захоплення, що межує з благоговінням.

Початок був прекрасним, але потім щось пішло неправильно. Відчуття екстазу від зіткнення з магією змінилося страхітливим болем. Кожна нова лінія, що пронизувала повітря навколо неї, здавалося, пропалює її душу, наносячи страшну рану.

Перш за все, вона виявила, що почуття задоволення, яке виходило від заклинання, було частиною його самого. Виходить, це задоволення відчувало саме заклинання… поки розгорталося! Точно так само, як задоволення супроводжує певні сторони людського життя, подібні відчуття були відображені в хитромудрій формі заклинання: у всій красі представлене бажання милуватися прекрасним світанком, пробувати небудь смачне, пильно вдивлятися в очі коханої людини, отримуючи у відповідь такий же люблячий погляд. Або, принаймні, як вона уявляла собі цей люблячий погляд, уявляла, як улюблені очі могли б дивитися на неї.

А ще вона зрозуміла, що тут, як і в житті, біль завжди сусідить з насолодою.

Ніккі ніколи не думала, що вивчення заклинання зсередини найбільше нагадує свого роду обстеження його внутрішнього здоров'я. Вона і припустити не могла, як багато може показати такий метод. І вже тим більше не могла уявити, яким небезпечним може виявитися пошкоджене заклинання.

Вона задалася питанням: а зробила б вона те, що зробила, знай заздалегідь про те, що її чекає? І сама собі відповіла — так. Якщо це може допомогти Річарду. У той момент, крім болю, це було єдине, що мало для неї значення.

Такої муки їй ще випробовувати не доводилося. Навіть страждання, заподіяні соноходцем, не могли зрівнятися з цим болем. Його неможливо було винести; в голові залишалася єдина думка, єдине бажання — позбавитися від болю. Пошкодження заклинання було настільки сильним, що Ніккі вже не сумнівалася: цей фатальний експеримент, на який вона зважилася, буде останнім, що вона зробила в житті.