Тобi я зла не мислю... лиш мене
Послухай ти...
(Бере її руку).
Навiщо тут вночi
Блукаєш ти, дитино нерозумна?
Ходiм в мої палати, я тебе
Зогрiю, заспокою.
М е л а н к а
Одiйди!
Не смiєш ти затримувать мене!
В мене наказ i пропуск воєводи!
(Виривається),
Вiн наказав, щоб Свiчку зараз...
(Бачить катiв i кричить вражена).
А!
(Бiжить на вулицю i зараз же вертається до Ольшанського, вже сама хапаючи його за руку).
Хто це такi! Куди ти з ними йшов?
Не смiєш ти! Нi! нi! Скажи, що нi!
В мене ж наказ - помилування Свiчцi -
I цей вогонь, дивись, я донесла.
Чого ж мовчиш? Чого мовчиш!
О л ь ш а н с ь к и й
Сама,
Сама мене ти слухать не хотiла...
Спiзнилась ти з помилуванням!
М е л а н к а
Нi!
О л ь ш а н с ь к и й
I Свiчку я скарати зараз мушу.
М е л а н к а
Неправда це! Брехня! Не властен ти
Накази воєводинi ламать.
Злочинство це. Я зараз побiжу
До замку знов. Я зараз.
О л ь ш а н с ь к и й
(до жовнiрiв).
Гей! Рушай!
Негайно все до страти наготовить.
Жовнiри, кати й Козелiус рушають лiворуч.
М е л а н к а
(ставить лiхтар i в розпачi бiжить за ними).
Стривайте! Стiйте! Помилився князь...
(Кидається до Ольшанського).
О, не жартуй так люто - накажи,
Щоб зараз же... ти ж бачиш... ось наказ.
О л ь ш а н с ь к и й
Рушай вперед! Я зараз сам прийду.
Процесiя виходить лiворуч.
М е л а н к а
Ходiм мерщiй, ти ж бачиш, ось наказ...
I свiчка ось... ти, може, не читав...
Тепер ти бачиш... Випусти ж, благаю,
Жаданого, єдиного мого.
О л ь ш а н с ь к и й
Безумная! Невже не розумiєш,
Що й Свiчку я для того захопив,
Щоб за нього купити те єдине,
Без чого жить не можу я... тебе!
Ага! Тремтиш? Нарештi зрозумiла!
М е л а н к а
(вiдсахнулась).
Не вiрю я! Не вiрю, щоб таку
Безбожную ти цiну захотiв.
О, змилуйся! Невже не досить муки,
Не досить мук сьогоднi я знесла?
О, пожалiй!
О л ь ш а н с ь к и й
Не пожалiю - нi.
Я гину сам - нема такої плати,
Щоб я не дав за тебе сатанi.
А ти свою щось дуже цiниш муку.
Не мука це, коли об дикий терен
Подерла ти весiльний свiй убiр
Або в багнi задрипала його -
Не мука це. Ти серце пошматуй
Об колючки.
М е л а н к а
(ламає руки).
О, як пошматувала...
О л ь ш а н с ь к и й
Дiвочу честь за милого життя
Не пожалiй в болотi закалять!
Ага, тремтиш!
М е л а н к а
(падає навколiшки).
О, змилуйся, благаю!
О л ь ш а н с ь к и й
Даремно все. Мовчить моя душа,
А в пристрастi немає милосердя.
Рiшай мерщiй. За хвилю буде пiзно.
Якщо зi мною зараз не пiдеш;
Клянусь тобi - зорi вiн не побачить.
Хутко йде лiворуч.
М е л а н к а
О, постривай!
(Ламає руки).
О боже, що ж робити!
Туди на глум... на сором... То невже ж
I вище хмар нема святої правди?
(Ревно плаче, впавши на землю).
О л ь ш а н с ь к й й
(з кiнця вулицi).
В останнiй раз питаю - чи пiдеш?
Вже стукає сокира, що цвяхи
Останнi на помостi забиває.
М е л а н к а
(зривається на ноги).
Нi, нi, стривай!
(Хапає лiхтар).
О л ь ш а н с ь к и й
Сурмить труба.
М е л а н к а
Я йду!
З диким криком пустилася за Ольшанським. Обоє зникають лiворуч.
IX
З правого боку вертаються тi самi ченцi, що знайшли-таки свою дiвчину. Тримаючи її з обох бокiв пiд руки, приятелi йдуть собi в доброму гуморi, наспiвуючи й хитаючись.
Обретохом убо сiце
Оний злачний вертоград,
I появше там дєвiцу,
Суньмо весело назад.
Тщетно оную шукали
В кушнiра ми во дворi -
Лиш макiтри постраждали,
Суть-бо злобнi кушнiри.
А в мене одна пошана,
Що рибалки, що кравцi,-
В кушнiра не ночувала,
Встану, мабуть, у ченцiв.
Нинє убо побєдiхом,
Нечестивих кушнiрiв,
I з дєвiцею утiха
Буде нам в монастирi.
Веселiтеся, монасi,
Слався оний вертоград!
Ми до пляшки дуже ласi,
Паче ласi до дiвчат.
Проходять, спiваючи, лiворуч. Пiсня затихає десь далеко.
Х
Тихо. Темно. Буря неначе вщухла. Раптом чути уривчасте бамкання: б'ють на сполох. Шум тривоги. З глибини вибiгло з киями в руках кiлька городян i шаснуло в завулок праворуч. Тривога зростає й шириться. Озброєнi мечами, списами й просто киями люди вискакують iз хат, вибiгають з усiх бокiв. В декого смолоскипи. Лунає гасло повстання: "За Свiччине весiлля".
Г о р о д я н и
(перекидаються на бiгу уривчастими викликами).
- Сюди, брати! За Свiччине весiлля!
- Гей, ковалi! Шевцi, до кушнiрiв!
- Всi на майдан. Вже повели на страту!
- Товаришi! Вже Свiчку повели!
- Гвалтiвники! Гнобителi проклятi!
- Всi на майдан! Кияни, до київ!
- За Свiччине весiлля! Бий катiв!
- Трощити всiх!
- Запалюйте хурдигу!
З'являється Чiп з величезним молотом у руцi.
Ч i п
За мною, цехи! Кожум'яка йде!
За Свiччине весiлля! До київ!
Увiходить Передерiй, тримаючись за якогось хлопця.
П е р е д е р i й
Товаришi! Товаришi-брати!
На приступ всi! Запалюйте хурдигу!
На визвiл Свiчцi! Перший хай загiн
Iде туди - хурдигу розбивать,
А решта всi до замку, щоб сюди
За всяку цiну драбiв не пустить.
На Кожум'яцьку браму - всамперед.
А iншi хай на Боричевiм взвозi
Та на Хрещатiй стежцi стережуть.
Веди мене мерщiй на Житнiй торг.
(Виходить лiворуч).
Г о ро д я н и
-- Всi на майдан! Хурдигу розбивать!
- А ми туди! На Кожум'яцьку браму!
- Рибалки на Хрещатик! А кравцi
На Боричеву стежку! До київ!
- За Свiччине весiлля! Бий катiв!
Юрба сипонула в рiзнi боки - лiворуч i в глибину. Кiлька жовнiрiв вбiгає з глибини. Ремiсники кидаються наперерiз i затримують. Бiйка.
Ж о в н i р и
Геть, зрадники! Бунтiвники проклятi!
Шевцi смердючi! Шевськая смола!
Г о р о д я н и
А, ось де ви, попихачi литовськi!
Пекельнi драби! Гицелi! Кати!
Ж о в н i р и
Ще бунтувать, голото навiсна!
Г о р о д я н и
Трощiть катiв! Лупцюйте шкуролупiв!
Нищiть усе катiвське їх кубло!
З лiвого боку чути галас, частi пострiли. Раптом лiворуч здiймається заграва, що освiтлює всю сцену червоним свiтлом.
Г о р о д я н и
(трiумфуючи).
- Ага! Горить! Горить кубло катiвське!
- Тремтiть тепер, гвалтiвники проклятi!
- Не до смаку! Ага - не до вподоби!
- Ану-бо ще! Ще раз! Ану iще!
- Згадаєте ви Свiччине весiлля!
Жовнiри тiкають - кiлька падає.
Х т о с ь
(вбiгає).
Одбили Свiчку! Наша перемога!
I сам тепер вiн б'ється на чолi.
Тюрма горить. Палац князiвський теж.
В с i
Одбили Свiчку! Слава! Всi за ним!
