А що через народ до Нього наблизитися не могли, то стелю розкрили, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розслаблений.

А Ісус, віру їхню побачивши, каже розслабленому: «Відпускаються, сину, гріхи тобі!»” (Мк. 2.3–5).

Так само по вірі хрещених батьків подається Благодать і дитині, яку принесли вони до храму.

В новозавітній Церкві хрещення замінило собою старозавітне обрізання, як і каже апостол:

“Ви в Ньому були й обрізан і нерукотворним обрізанням , скинувши людське тіло гріховне в Христовім обрізанні.

Ви були з Ним поховані у хрещенні…” (див. Колос. 2.11–14).

Але ж у старозавітній Церкві обрізання здійснювалось на восьмий день після народження! “А кожен чоловічої статі восьмиденний у вас буде обрізаний у всіх ваших поколіннях” (Буття 17.12). Чому ж відмовляємося сьогодні від хрещення немовлят – від цього обрізання новозавітного, адже ж сказано:

“Покайтеся, і нехай же охреститьс я кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа…

Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей (!)” (Дії 2.38–39).

Віруючі батьки бажають виховати у вірі і дітей своїх. І це природно, що християни хочуть бачити християнами й своїх нащадків. Хрещення сина чи доньки – це обітниця перед Богом виховати дитину віруючою та вірною, обітниця того, що батько й матір зроблять усе належне, аби дитина, зростаючи фізично, зростала також і духовно. Як сказано і про маленького Ісуса, Який є “Шлях, і Правда, і Життя”: “А дитина росла, і скріплялась на дусі” (Лк. 1.80).

Свого часу святий Григорій Богослов дорікнув матері-християнці, яка боялась хрестити свою дитину через маловірство своє, мовляв, а раптом виросте недостойною звання християнина:

“У тебе є дитина? Не давай часу аби збільшилося пошкодження. Нехай освячене буде в дитячих літах, від малецтва присвячене Духу. Ти боїшся печаті через неміч єства, як малодушна та маловірна мати? Але Анна і до народження обіцяла Самуїла Богові, й після народження невдовзі посвятила та виховала для священничої ризи, не боячись людської немочі, але віруючи в Бога”.

Перші християни часто приймали святе хрещення сім’ями. Та й апостоли, як про це свідчить нам Святе Письмо, охрещували цілі родини. Так, ми читаємо про хрещення дому Лідії, дому Корнилія сотника, дому Степанового, проте ніде не сказано про виключення з цього хрещення дітей!..

І останнє. Безумовно, Церква переживає тяжкі часи – часи скорботи, випробувань, часи охолодження віри. Світські засади увійшли в церковне життя, і номінальна релігія сьогодні загалом нагадує оту блудницю, що її бачив Іван Богослов у об’явленні своєму (див. 17-й розділ Апокаліпсису). Але Господь наш Ісус Христос “учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!” (Євр. 13.8). І так само як і тоді, на зорі християнства, так і сьогодні щедрою рукою подає Він вірним Своїм Благодать. Була б віра! А якщо є вона, ця віра в серцях рідних, хресних батьків дитини, у священика, – то й “По вірі вашій – хай буде вам!” І сходить благодать Всесвятого Духа на новоохрещеного раба Божого, і відкривається на Небі, у сфері Духа, іще один “особистий рахунок”, на якому чекають “щасливого власника” безмежні духовні скарби. Дай Бог, щоби ставши повнолітнім, свідомим віруючим, не загубив він дороги до тієї скарбниці і, ведений Духом Божим, увійшов у широко прочинені Двері, з відвагою приступивши до престолу Благодаті. Як і сказано: “Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти Благодать” (Євр. 4.16).

Була б віра!..

ЧИСЛО ЗВІРА

Запитання: Розкажіть, будь ласка, про число звіра: що воно означає? Публікації на цю тему вкрай суперечливі і не завжди переконливі... Деякі “просвітителі” навіть стверджують, що “печать сатани” – це не що інше, як ідентифікаційні коди. А як же тоді ставитись до паспортів, які мають індивідуальні серію й номер, і без яких також “ні купити, ані продати”?

Відповідь: Про знамено звірини читаємо в книзі “Об’явлення святого Івана Богослова” (грецькою – “Апокаліпсис”) – останній книзі Біблії:

“І зробить вона (звірина. – Авт.), щоб усім – малим і великим, багатим і вбогим, вільним і рабам – було дано знамено на їхню правицю або на їхні чола,

щоб ніхто не міг ані купити, ані продати, якщо він не має знамена ймення звірини, або числа ймення його...

Тут мудрість! Хто має розум, нехай порахує число звірини, бо воно число людське. А число її – шістсот шістдесят шість”.

Тут мудрість... Хто має розум – нехай порахує... Здавалося б, що тут мудрого? І школяр справиться з цим простим завданням, бо вміє рахувати не лише до 666, а й до мільйонів... Та не все так просто. Щоб з’ясувати суть числа звіра – необхідно розуміти біблійну символіку і символіку чисел зокрема. Біблія – книга не буквально-історична, як декому здається, а пророцька. Це Книга книг, в якій кожне слово, кожна буква, кожна йота (“йота” – це найменший значок єврейського алфавіту, як в українській мові апостроф) несе в собі духовне навантаження. Біблія у першу чергу книга духовно-символічна, а буквально-історичні події, які потрапили на сторінки Святого Письма, – потрапили сюди саме для того, аби за ними ми побачили духовний зміст.

Існує спеціальна богословська наука, що займається тлумаченням Біблії, екзегетика. Існують і різноманітні школи богослів’я, кожна з яких має свій підхід до тлумачення Слова Божого. Я виступаю з позицій олександрійсько-каппадокійської школи, яка тлумачить Святе Письмо по духу. Втім, не відкидаючи букви там, де вона не суперечить духові. Нажаль, сьогодні принципи цієї школи незаслужено забуті але, впевнений, майбутнє – за нею.

Отже, давайте разом розглянемо вищенаведений біблійний текст, користуючись основним правилом одного із представників каппадокійської школи богослів’я, Григорія Богослова: “Крізь букву проникай у внутрішнє”.

Одним із підрозділів екзегетики є наука про символіку чисел – гематрія. Згідно з цією наукою число “6” – це число людське. Людина створена саме в 6-й день творіння. 6 – це майже 7 (а “7” – число повноти Божої, число гармонії: 7 нот, 7 кольорів райдуги, 7 днів тижня тощо). Здавалося б, усього один крок від Адама до Христа, один крок до обоження людини. Маємо образ Божий (людина створена розумною, вільною обирати свій шлях, здатною творити і любити), залишається лише стяжати подобу – бути не просто розумною, але мудрою мудрістю Божою; не просто вільною, але свідомо обираючою шлях до вічного життя, до висот богопізнання. Бути не тільки здатною творити, але стати дійсним творцем прекрасного; не просто здатною любити, але цілковито зануреною в любов, світитися Святим Духом Любові. Близько до 7, але все ж таки 6...

У числі звіра цих шісток є три. Що символізує собою число “3”? Це число проходить червоною ниткою через усю Біблію: Мойсей – Аарон – Маріам; Авраам – Ісак – Яків; Петро – Яків – Іван; Отець – Син – Дух Святий; віра – надія – любов... Тут ми проглядаємо три найважливіші аспекти діалектики буття: ідея, здійснення ідеї і, нарешті, розповсюдження (одухотворення, оспівування) її. Справді: Отець – віра; Син – восиновлення віри (здійснення, втілення, реалізація Волі Божої, ідеї Отчої Любові); Дух Святий – оспівування, одухотворення, розповсюдження її. Мойсей зносить з гори Хорів скрижалі Завіту, Закон Божий. Аарон, брат його, як священик, втілює Волю Божу у життя. Маріам – оспівує перемогу... Авраам – носій віри. Ісак – здійснення її. Яків – розповсюдження в 12-ти колінах Ізраїля... Це – позитив. Число “3”, так би мовити, зі знаком “+”.

У випадку числа звіра ми маємо число “3” в негативному значенні – три шістки. Три числа людських, що складаються в число звіра: “666” – це людська ідея (людська мудрість – заземлена, дольня. На відміну від Божої – Небесної, горньої); людське ж і здійснення ідеї (через насильство та користолюбство); і, нарешті, людське розповсюдження її методами нелюбовності та агресії. “Звірина” біблійною мовою – це людська система насильства, яка отримує владу і силу від “змія” – духа злоби піднебесного, вселенського духа ненависті, омани багатства світу цього, “князя темряви”, “бога віку сього”, духа лукавства й гордині, що йому на ім’я: диявол (ошуканець, обманець, ворог) і сатана (супротивник Волі Божій).