ГИРЯ
…І тут доктор каже: «А чому ж ти її не їбеш?» А хворий:
«Ти гониш, доктор, ми ж з нею хаваємо».
Сміх.
Поліцай з презирливою гримасою повертає паспорти.
* * *
Їдуть далі, Малюк розповідає історію.
МАЛЮК
Коротше, проститутки на тій хаті спали по троє у ліжках, в дві зміни, дев’ять тьолок… За ними Барбос приглядав. Не пацан, мусор колишній, спецназівець.
Пацанам ніби як не по поняттях було з тьолками жити, а йому ця справа подобалась. Як покарання — їбав їх у дупу. Одного разу пацани тему просікли й порадили Барбосу намастити гандон зміїною отрутою, щоб болючіше було.
Пацани іржуть.
СОПЛЯ
І шо?
МАЛЮК
Той намастив. Гандон роз’їло, і Барбос шмигляв по хаті зі стоячим хуєм, пищав від болю, шо кабан.
Усі сміються.
ШУСТРИЙ
То як потім, пропав інтерес у дупу їбати?
МАЛЮК
Хуй його знає. Його грохнули за два тижні.
МАЛЮК
Добре. Розповім ще одну історію. (Візуалізація оповідан ня.) Треба було перевезти через кордон гроші. Монгол поділив общак, коли зрозумів, що не перевезти все одразу. П’ять тисяч повіз я. Монгол сказав у дупу застромити, на торпеду… Тоді сильно росіян на кордоні шмонали, з Чехії зброю возили, набої люгерівські, і на 7,65 — там вільно продавались, якщо є чех з дозволом на зброю. у нас не дістати було, а зброя під них ще з війни залишалась. Гроші відібрали б, більше штуки не можна було везти. Я, лох, взяв плівку від піци, завернув, і у потязі, в туалеті, почав заштовхувати.
ШУСТРИЙ
(зацікавлено)
Затусував?
МАЛЮК
(втомлено)
Ні. Я ж не сидів, не умію крутити торпеди, та й здорова була занадто. А головне, піца перцева була, так що я мало не охуїв…
Усі сміються, і Малюк з ними.
ГИРЯ
Але провіз?
МАЛЮК
Провіз. Заховав у черевики, під устілки, на кордоні погребували ритись… Монголу розповів — той сміявся.
ШУСТРИЙ
Що Монгол сказав?
МАЛЮК
Сказав, що треба розробляти очко, в житті знадобиться. (Усі сміються.) Він мені сказав, а я тобі кажу, про всяк випадок.
Сміх.
* * *
Міська метушня. На віддалі — Малюк розмовляє по телефону-автомату в Празі.
Коротко розмовляє, потім повертається до машини, яка стоїть поряд.
ГИРЯ
Ні, пацани, жити тут гарно, але народ дивний… Якісь вони всі тут дезики.
СОПЛЯ
Хто?
ГИРЯ
Дистрофіки. З патлами, з сережками.
ШУСТРИЙ
І тьолки страшні. Недаремно наші тварюки сюди працювати їздять.
МАЛЮК
Є й хороші. Тільки вони з росіянами не їбуться, гребують.
ШУСТРИЙ
Ні хуя собі?! Як це — гребують?
МАЛЮК
А так ось. Тут на тьолку, що з росіянами вештається, — дивляться, як у нас на звірячу підстилку або на тих, які з неграми їбуться…
СОПЛЯ
Бля, охуїли вони тут, давно пизди не отримували.
МАЛЮК
Росіян вони бояться. Різниці не роблять, росіяни — українці, всі росіяни. Як в Москві чеченів бояться — це ми налякали, з Монголом. Вони спочатку борзі були, як бариги з базару, — а потім уже й на стрілки приходити не наважувались, якщо знали, що з нами буде стрілка.
* * *
Кав’ярня. Пацани сидять за столом, щось замовляють, офіціант йде із замовленням. Люди за сусідніми столиками, зачувши російську мову, розраховуються і йдуть або пересідають. Через кілька хвилин у кав’ярні навколо столика з пацанами утворюється санітарний кордон з вільних столів.
МАЛЮК
Ну що, все зрозуміли?
ГИРЯ
Так. Підори вони тут усі.
СОПЛЯ
Гарно ви їх налякали, досі сцються.
МАЛЮК
Ну, сцються не сцються, а нам звідси звалювати довелось… Хоча, інші працюють. Полохають офіціантів.
ШУСТРИЙ
Чому офіціантів?
МАЛЮК
Тому що вони нахабні спочатку, а потім, як на нього наїдеш, готові на чотири кістки впасти. Як бариги чи офіціанти.
ШУСТРИЙ
Шнирі. (Він відверто розглядає красиву блондинку в кінці залу. Та відводить погляд.)
МАЛЮК
Глухий номер. у них тьолки ведуться на красенів таких… Ну… Знаєте, з патлами, танцюристів усяких. Як у порнусі — надрочить хуй і знімається. (Голосом Рашпіля.) Додіки, це ж все табірні додіки, педерасти.
Пацани тихо сміються.
ШУСТРИЙ
Ведуться тьолки на підорів? Тьху, блядь. І страшні до того ж.
СОПЛЯ
Треба би нашим цю країну назад забрати, мозок їм вправити.
МАЛЮК
Яким нашим?
СОПЛЯ
(сміється)
Рашпілівцям, яким же ще…
ШУСТРИЙ
І мова у них підорська якась.
МАЛЮК
Мова смішна. Не мило, а мидло, не літак — літадло, машина — возидло.
ШУСТРИЙ
Прикольна мова. А повидло як?
Голосно сміються, бармен і офіціант, що стоїть біля шинквасу, дивляться на них.
БАРМЕН
(тихо, офіціанту)
Російське бидло.
Літній чех, що непомітно сидить біля шинквасу, встає й прямує до пацанів. Іноземець — із вусами й сивиною. Одягнений франтувато. Тим не менш це і є Карасик. Кілька секунд на ідентифікацію.
КАРАСИК
(тихо)
Привіт, босота.
МАЛЮК
Це ж треба — не впізнав тебе, Карасик. Багатим будеш.
КАРАСИК
Дякую. Ми ж незнайомі були. Талію ламаєш?
МАЛЮК
Жартую.
КАРАСИК
Сміюсь. Давайте розходитись, вам ще багато зробити потрібно сьогодні. Передусім, пацани, кишки, що на вас, — на смітник. Гроші є — йдіть у крамницю і купіть там нормальне шмаття. У цьому ходити не можна, поліцаї заїбуть. Ви без справ приїхали?
МАЛЮК
Пусті. Біту і ту на кордоні відмели.
КАРАСИК
Завтра дам інструмент.
МАЛЮК
Давай сьогодні.
КАРАСИК
Сказав — завтра. Сьогодні немає нічого. Йдіть на хату, відсипатись. І кишки купляти будете — не винаходьте нічого. А перевдягніться, як манекени на вітринах, не так помітно буде, хто ви й звідки. Чекайте мене на хаті. Нікуди не ходіть. Машину на стоянку, подалі від хати… я покажу.
