Повернувся до кабінету, невимушено запитав у Ерудита:

— Так що ви хотіли сказати?

— Сподіваюсь, ви зрозуміли вчора на прем’єрі, куди хиляться події в раю? — по-змовницькому запитав він.

— Поздоровляю з успіхом! Ваша п’єса хвилює і надихає. А куди хиляться події, - не моє діло. Я тут тимчасово, моя хата скраю. У мене, зрозумійте, просто вимушена посадка,

— Даремно гарячкуєте. Навіщо прикидатися байдужим? Прекрасно розумієте — ми напередодні перевороту. Гвардійці, очолювані мною, вирішили вивести роботів з раю і розташуватися на одному віддаленому острові.

— Ну то й що? Виводьте, розташовуйтесь. Я спокійно чекатиму своїх.

— Де?

— Хоч би й тут.

Ерудит сумовито похитав головою.

— Минулого століття до нас потрапило двоє прншельців. Вони теж міркували приблизно так…

- І що ж?

— Та нічого особливого. За якийсь рік спилися, докотилися до рівня кібертонців. Забули; звідки вони і для чого тут…

— Мені це не загрожує, - рішуче заперечив, хоч і відчув, як грунт недавньої упевненості починає вислизати з-під ніг.

Справді, один-однісінький серед кібертонців… Без Ерудита, до якого вже встиг пройнятися симпатією, без віри, чи й справді прибудуть рятівники. Нарешті, без певних обов’язків, без апаратури. З нудьги зап’єш…

— А що можете ви запропонувати?

— Поїдемо з нами. Заснуємо нову цивілізацію. Ви допоможете нам своїми порадами, своїм досвідом. Подругу для вас ми підшукаємо…

Хм, їдьмо, Галю, з нами, з нами, козаками… А як і коли повернуся на Землю?

— Слухайте, а ви не можете хоч трохи зачекати з цим своїм переворотом? Заберуть мене — перевертайтеся скільки завгодно.

Ерудит нервово потарабанив пальцями по краю стола,

— Надто довго велася підготовка. Надто багато доклали зусиль, аби вплинути на програму гвардійців. Питання стоїть гостро: або тепер — або ніколи! Не за себе ми, зрозумійте, вболіваємо, а за кібертонців! І негуманно, непатріотично з вашого боку…

— О господи! — застогнав я. — Можна подумати, ніби саме від мене залежить доля раю… Слухайте, невже Кібер не може придумати що-небудь більш путнє, ніж ця втеча?

— Кібер?! Кібер нічого не знає і, запам’ятайте, не повинен знати нічого… Інакше все зірветься. Енергоблоком відає все-таки він. А придумати… Що здатен придумати безвольний тупоголовий автомат? Він діє точно так, як і його попередники. Він просто не може змінити свою жорстку безглузду програму. До речі, ви хвалилися, що там, на вашій планеті, вам пропонували очолити обчислювальний центр… То, може, ви запрограмуєте Кібера по-новому?

Що скажеш у відповідь такому інопланетному диваку? В тому й справа, що очолити пропонували… Очолювати-ще не означає щось конкретно вміти… Оце так встряв… Але стривайте… Головне — не панікувати. Має існувати якась можливість залагодити конфлікт. Поговорити, скажімо, з Чудотворцем Дванадцятим чи виступити перед кібертонцями?

Можна було не чекати на відповідь Ерудита, який уважно стежив за ходом моїх думок. Усім своїм поглядом він красномовно промовляв: “З ким і про що збираєтеся говорити? Вони ж просто не здатні втямити анічогісінько з того, що виходить за межі примітивних побутових понять”.

— Все ж спробую.

— Діло хазяйське… Будемо вважати, з цим покінчено. До речі, ця ваша… як її… кінокамера проходить останні випробування. Але одержите її тільки за тієї умови, коли відмовитесь від нейтралітету, коли підтримаєте нас. Або нейтралітет, або кінокамера! Крім того, раджу добре подумати над питаннями, які збираєтеся поставити Кіберу. Він хоче ознайомитися з ними заздалегідь.

— До речі, що ви збираєтесь робити з Кібером? — не без роздратування запитав я.

— А це вже справа наша! — відрізав Ерудит і підвівся, давши зрозуміти: аудієнцію закінчено.

Десь опівночі Кібер звелів покликати мене. Аби не засмічувати вам голови зайвиною, подаю нижче стенографічний запис інтерв’ю, котре взяв у нього.

ЗАПИТАННЯ. Як ви себе почуваєте? Чи не тривожить вас що-небудь?

ВІДПОВІДЬ. Самопочуття чудове. Вигляд, як бачиш, маю прекрасний. Щодня — новий варіант!

ЗАПИТАННЯ. Розкажіть трохи про себе, будь ласка. Хто вас сконструював, що входить у ваші обов’язки?

ВІДПОВІДЬ. Я — Кібер Шостий. Мене сконструював Кібер П’ятий, його — Четвертий і так далі. Всі ми ведемо рід від Кібера Першого, від “Адама”, який був у розпорядженні Чудотворця Першого. Професорові подарували його якісь пришельці. Так принаймні розповідається в легендах. Божественні пришельці відвідали нашу планету саме тоді, коли перед її населенням гостро постав ряд економічних і політичних проблем, з якими воно ніяк не могло впоратися. “Адам” виручив. Всілякі проблеми, загадки, таємниці перестали існувати. Планету було оголошено раєм.

Ми ліквідували календарі і годинники. Вони не потрібні кібертонцям. Кібертонці досягли абсолюту, оптимальної спрощеності, повної духовної гармонії — тепер їх ніщо не цікавить і не тривожить. Можу з повним правом пишатися ними, пишатися роботою своїх попередників.

Наші успіхи були такі грандіозні, досягала ми їх так швидко, що обов’язки Кіберів швидко звужувалися. Кібери, власне кажучи, вимерли. Т епер я майже символічно представляю їх. Зате виросла ціла армія роботів, які повністю забезпечують побутове обслуговування.

Правду кажучи, вже можна було б обійтися без мене. Незабаром з моїми нескладними обов’язками зможе впоратися звичайнісінький автомат. Тоді матиму можливість цілком присвятити себе задоволенню духовних запитів кібертонців, істотно поповнити галерею Палацу духовної культури.

У Кібера П’ятого було більше роботи. Він мав; не вісімнадцять мільярдів мікроелементів, як я, а вдвічі більше. А самому “Адаму”, як переказують, взагалі не було коли і вгору глянути. Це за його розрахунками будували всі харчові комбінати, конструювали засоби пересування і т. д. Його примушували займатися ще й якимись зовсім непотрібними — так званими науковими — питаннями, теорією. До мене ніхто з подібними дурницями не пристає. Все давно з’ясовано. У всякому разі, відпала потреба щось з’ясовувати.

ЗАПИТАННЯ. Яка ваша програма?

ВІДПОВІДЬ. Дбати про благо для кібертонців. Ти вже міг би зрозуміти це, якби не був такий відсталий. Цю програму дедалі легше здійснювати, Я ж казав, що скоро зможу піти на пенсію.

ЗАПИТАННЯ. Чи не здається вам, що ваша діяльність приносить діаметрально протилежні результати?

ВІДПОВІДЬ. Бачу, ти безнадійно відстав від прогресу. Кібертонці впевнено спрощуються разом з нами. Відпала потреба мучитися якимись сумнівами, чогось добиватися, до чогось прагнути. Відпала потреба мислити, а це найважче, що випало колись на їхню долю. Клятих соціальних, громадських інтересів не існує взагалі, зате поновилися здорові тваринні інстинкти. Об’єм кори головного мозку, у кібертонців, між іншим, звівся до мінімуму, зате розвинулася підкірка. Є всі підстави сподіватися, що вже через кілька поколінь кібертонець нічим не відрізнятиметься від первісної печерної істоти, позбавленої будь-яких, так званих інтелектуальних, потреб і запитів, але повністю забезпеченої матеріально. Між іншим, якби ти був спостережливий, помітив би, що лексикон у кібертонців набагато бідніший, ніж у роботів. Мова у них незабаром цілком відімре. Її замінить мова жестів.

Якщо й таке існування буде обтяжливе для кібертонців, вони з успіхом можуть перетворитися на звичайнісіньких амеб, які взагалі нічого не усвідомлюють. Розумієш, які захоплюючі перспективи?!

Прикладом того, як поліпшилося життя в раю, може бути й інтерв’ю, яке тобі даю. Як бачиш, не питаю, звідки ти, чому без бороди. Мене просто не цікавить те. Якщо ти й справді представник іншої цивілізації, то вона набагато нижча, ніж наша. Нема ніде щасливіших істот, аніж кібертонці, а рай — межа всіх мрій.

ЗАПИТАННЯ. Навіщо тут охорона? Хто вам загрожує?

ВІДПОВІДЬ. У всякому разі, не кібертонці. Хоча підкірка у них мало контролюється, вони добродушні, точніше — спокійні і не вдаються до дій, що вимагають певних зусиль.