Спосіб захоплення державної або громадської будівлі чи споруди може бути різним: відкритим, таємним, насильним, обманним тощо.
Злочин вважається закінченим з моменту захоплення хоча б частини площі будівлі чи споруди. Тривалість незаконного утримання цих об'єктів на кваліфікацію злочину не впливає.
Суб'єктивна сторонацього злочину — прямий умисел, що поєднується зі спеціальною метою — незаконно користуватися або перешкодити нормальній роботі підприємств, установ, організацій.
Суб'єктцього злочину — будь-яка особа.
Покарання за злочин:за ст. 341 — арешт на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк.
§ 4. Злочини проти представників влади, працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань
Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві(ст. 342). Потерпілимивід цього злочину можуть бути представники влади, працівники правоохоронних органів, члени
громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону та військовослужбовці.
Представники влади —це працівники державних органів і установ, які наділені правом у межах своєї компетенції висувати вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої приналежності чи підлеглості. Це, наприклад, народні депутати і депутати місцевих рад, судді, прокурори, слідчі, державні виконавці тощо.
Працівниками правоохоронних, органівє працівники органів: прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митної служби, охорони державного кордону, державної податкової служби, виконання покарань, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони та інших органів, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. До працівників правоохоронних органів відносяться також працівники Антимонопольного комітету України, якщо вони безпосередньо виконують зазначені функції.
Громадське формування з охорони громадського порядку і державного кордону —це об'єднання, загін, дружина або інша організація людей, створені для підтримання громадського порядку і охорони державного кордону, які мають статут і зареєстровані у встановленому порядку в органах місцевого самоврядування.
Член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону —громадянин України, який досяг повноліття і перебуває в одному із зазначених формувань, наділений під час здійснення такої охорони спеціальними владними повноваженнями, і який має відповідні відмітні знаки члена громадського формування (нарукавну пов'язку, значок, жетон тощо). Це члени народних дружин, оперативних загонів, загонів самооборони, робочої міліції та інших громадських формувань.
Військовослужбовці —це особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці строкової і надстрокової служби, військової служби за контрактом Збройних Сил України, Прикордонних військ України, Служби безпеки України, внутрішніх військ України та інших військових формувань, що створюються відповідно до законодавства України.
З об'єктивної сторонизлочин, передбачений ч. 1 ст. 342, паря-гае й ©порі представникові влади під час виконання ним службових обов'язків, ч. 2 — в опорі працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві під час виконання цими особами покладених на них обов'язків щодо охорони громадського порядку.
Опір —це активна протидія виконанню представником влади службових обов'язків. При цьому дії того, хто чинить опір, можуть бути спрямовані безпосередньо проти особи представника влади (наприклад, винний перешкоджає слідчому пройти до однієї з кімнат квартири для проведення огляду місця події або обшуку) або проти предметів, необхідних для виконання цими особами своїх обов'язків (наприклад, винний знищує документ, який прокурор намагався вилучити).
Для об'єктивної сторонинеобхідно, щоб опір виявлявся при виконанні зазначеними працівниками службових обов'язків або обов'язків з охорони громадського порядку.
Для злочину не має значення, виконували ці особи свої службові обов'язки, перебуваючи безпосередньо на службі, чи діяли у межах своїх повноважень з власної ініціативи (наприклад, працівник міліції у вільний від роботи час намагається припинити злочин, а винний чинить опір).
Злочин вважається закінченим з моменту активної протидії.
Суб'єктивна сторонацього злочину — прямий умисел.
Склад злочину відсутній, якщо винний не усвідомлював, що чинив опір зазначеним особам.
Суб'єктцього злочину — будь-яка особа.
У частині 3 ст. 342 встановлена відповідальність за опір, що поєднується з примушенням цих осіб шляхом насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно незаконних дій.
Примушення —це фізичний або психічний вплив з метою примусити потерпілого виконати, всупереч його бажанню, явно незаконні дії (наприклад, застосування насильства з метою звільнення затриманого правопорушника).
Під фізичним насильствомслід розуміти заподіяння зазначеним особам ударів, побоїв, тілесних ушкоджень. Погроза —це дії або висловлювання, що виражають намір винного застосувати фізичне насильство щодо цих самих осіб.
Покарання за злочин:за ч. 1 ст. 342 — штраф до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 342 — штраф від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до чотирьох років, або позбавлення волі на строк до двох років; за ч. З ст. 342 — обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на строк від двох до п'яти років.
Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу(ст. 343). З об'єктивної сторонивтручання в діяльність працівника правоохоронного органу означає вплив у будь-якій формі на нього, тобто конкретні дії, спрямовані на перешкоджання виконанню цим працівником службових обов'язків або на те, щоб добитися прийняття незаконних рішень. Втручання може виражатися у різних формах (умовлянні, шантажі, погрозі відмовити у наданні законних благ, а також у будь-яких інших формах впливу).
Цей злочин є закінченим з моменту втручання в діяльність працівника правоохоронного органу незалежно від того, чи призвело це до прийняття незаконного рішення.
Суб'єктивна сторонацього злочину — прямий умисел, поєднаний з метою перешкодити виконанню працівником правоохоронного органу своїх службових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень.
Суб'єктомцього злочину є будь-яка особа.
У частині 2 ст. 343 передбачена відповідальність за ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені службовою особою з використанням свого службового становища.
Покарання за злочин:за ч. 1 ст. 343 — штраф від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців; за ч. 2 ст. 343 — позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до чотирьох років.
Втручання у діяльність державного діяча(ст. 344). Цей злочин відрізняється від попереднього (ст. 343) лише колом потерпілих. Ними можуть бути: Президент України, Голова Верховної Ради України, народний депутат України, Прем'єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини або його представник, Голова Рахункової палати або член Рахункової палати, Голова або член Центральної виборчої комісії, Голова Національного банку України, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голова Антимонопольного комітету України, Голова Фонду державного майна України, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України.
