(Виймає з-за пояса золотий гребінець і маленьке кругле свічадо). (Подає гребінець Кассандрі, тая бере слухняно, починає розв'язувати стрічки, виймати квітки з волосся. Поліксена дивиться в свічадо). Кассандра (шепоче) Яка хороша моя сестричка! Заздрісні боги собі найкраще в жертву вибирають. О, краще б я тепер мечем жертовним життя її перетяла, от зараз, поки вона ще горя не зазнала! Поліксена
(бачить в свічаді очі Кассандри) Кассандро, я боюсь твоїх очей! Чого так дивишся? Що ти шепочеш? Кассандра Нічого, ні, нічого. Ти казала, що хвора я. Так, може, се і правда, я, певне, хвора, не вважай на мене… Згадала я про нашого Троїла, до тебе він такий подібний був… а надто як лежав мечем пробитий… спокійний, тихий, гарний… Поліксене, ти вже забула, чий то був той меч у грудях брата нашого Троїла? Поліксена Кассандро, нащо спогадами труїш? На те війна. Кассандра Ох, так, на те війна: убити брата, потім заручити сестру за себе… Поліксена Брат давно убитий, і я його зовсім не пам'ятаю, та й Ахіллес тоді зовсім не знав, кого він убивав. Кассандра Та ми те знаєм. І, певне, Ахіллес того не знав, що в той же час, як він шукав послів, щоб їх послати у свати до тебе, твій брат, наш Гектор, саме раду радив, щоб запалити кораблі ахейські. В той час, як ти оці квітки з гранати у кучері вплітала, Гектор наш думливу голову шоломом зброїв. Поліксена Так що? Він мірмідонців не зачепить, то й Ахіллесові про те байдуже, як і мені. Андромаха (вбігає) Чи ви те чули, сестри? Мій Гектор, кажуть, заколов Патрокла. Се ж Ахіллес Патрокла мав за друга найпершого… Кассандра Ой, горе! кров і помста! Оце твій шлюб, нещасна Поліксене! (Бере з-за тринога ножиці і обрізує коси Поліксені). Поліксена Кассандра Поліксено, де жалобні шати? Андромаха Кассандра (в пророчому нестямі) Андромахо, сестра по братові жалобу носить, вдова по мужеві бере ще глибшу, а сирота загине в сповитку! Андромаха Зловіснице, бодай ти заніміла! Поліксена Чом ти мені одразу не сказала, що горе близько? Може б, я могла затримать Гектора… Кассандра Ох, Поліксено, я завжди чую горе, бачу горе, а показать не вмію. Я не можу сказати: тут воно або он там. Я тільки знаю, що воно вже є і що його ніхто вже не одверне, ніхто, ніхто. Ох, якби тільки можна, то я б сама те горе одвернула! Поліксене Та й одвернула б, якби ти сьогодні сказала Гектору: не йди на бій. Андромаха Вже ж ти це знала, - чом же не сказала? Кассандра Хоч би й сказала, - хто б мені повірив? Андромаха Та як же й вірити, коли ти завжди не в пору й недоладно пророкуєш? Поліксена Віщуєш горе завжди, а чому й від кого прийде горе, не говориш. Кассандра Бо я того не знаю, Поліксено. Андромаха То як ми можем вірити словам? Кассандра То не слова, я все те бачу, сестри, що говорю. Я бачу: Троя гине. Андромаха Чому? Від кого? Хто її зруйнує? Атріди? Ахіллес? Кассандра Не знаю, сестри. Я бачу тільки: Троя погибає, і шлюб дочки Пріама з Ахіллесом, червоним від крові троянських мужів, ганебний шлюб не врятував би Трої. Живі вино готують на весілля, мерці волають: «Крові дайте, крові!» …Ох, скільки крові чорної я бачу! І батько наш коліна обіймає катам своїх дітей… Я чую крик… ридає, плаче, скиглить, виє, виє… То наша мати!… Я пізнала голос!… |
