Повна тиша. Відгуки затихають. Сінон помалу підводиться і сторожко оглядається навколо.
Голос Кассандрн
Сінон зривається, біжить до царського двору і зникає в брамі.
Кассандра
(на дверях храму)
(Завважае сплячих вартових).
(Кассандра зіходить до вартових і пробує їх побудити, дехто з них ворушиться, бурмотить щось не-виразне, але жоден не має сили прокинутись. Кассандра подається до царського двору, волаючи).
Гей, хто живий?
Гей, хто живий? Троянці!
Назустріч їй з царської брами виходить Сінон, а з ним узброєні елліни: Менелай, Агамемнон, Одіссей, Аякс, Діомед.
Вони схрещують списи і загороджують Кассандрі дорогу.
Аякс
Стій, дівчино! Ти хто така?
Одіссей
Та се ж
безумная Кассандра, чи не знаєш?
Кассандра
(хоче прорватись поза списи)
Троянці! Зрада! Зрада! Гей, троянці!
Агамемнон
Схопіть її та зав'яжіть їй рота!
Кассандра хутко обертається і втікає в храм, там вона припадає до Палладіона, щільно обіймаючи статую.
Кассандра
Не руште! Я під захистом святині!
Аякс
Діомед
Діомед хапає Кассандру за ту руку, де патериця, Аякс хапає її за волосся, вона чіпляється вільною рукою за п'єдестал Палладіона, статуя хитається і враз із п'єдесталом падає додолу. Вояки витягають Кассандру з храму, в'яжуть їй руки, не одбираючи патериці, ремінням від мечів, а потім саму прив'язують до колони в портику храмовім над сходами. Тим часом Сінон, Менелай, Агамемнон та Одіссей одчиняють Скейську браму, а Діомед вертається в храм і забирає Палладіон.
Діомед
(гукає)
Наш, наш Палладіон! Сюди, герої!
В одчинену браму лавою суне ахейське військо.
Кассандра
(волає, зібравши всю силу)
Прокинься, Троє!! Смерть іде на тебе!!!
В царськім дворі та й в інших будинках спалахують тривожні світла. Еллінське військо хутко сповняє весь майдан і розтікається в різні боки по вулицях Трої. Незабаром здіймається в місті великий лемент, пере- бігають через майдан троянці, безоружні, в святочній одежі; за ними навздогін збройні елліни, кого хапаючи, кого вбиваючи. Згодом займається пожежа. Дедалі втікачів і догонів меншає, але частіше з'являються переможці елліни, що женуть списами поперед себе, мов отару, гурти вже полонених і пов'язаних у стяж троянців і троянок, одних заводять у храм, інших виводять за Скейську браму, інших примушують сідати долі на майдані, тоді тії падають ницьма на землю і голосять. Бранок а Пріамової родини ставлять і садовлять у портику храмовім, коло Кассандри. Коли заметня потроху втихає, то коло Кассандри вже є Андромаха, Поліксена і ще скілька жінок.
Андромаха
(ридає)
Моя дитино! Синоньку єдиний!
Навіщо я тебе на світ родила!
Розбили!… Вбили!… Кинули об камінь!…
Поліксена
Ой, лихо тяжке! Батеньку! Матусю!
Наложницею стане ваша доня!
Інші жінки з царської родини
Тепер же ми рабинями й сконаєм!…
Рабинями… Далеко на чужині…
Андромаха
(до Кассандри)
Чого ж мовчиш? Чом смерті не віщуєш?
Тепер нам смерть була б єдина втіха.
Кассандра
(з страшним спокоєм, якимсь неживим голосом)
Тут б такі, що іншу втіху знайдуть.
Андромаха
Кассандра
(як і перше)
Так, проклін на мене,
бо я тепер побачила найгірше.
Троянки у неволі і - живі!
Обходять кросна, розділяють ложе,
дітей годують еллінам на втіху…
Прокляті очі, що такеє бачать!
Андромаха
Уста прокляті, що такеє кажуть!
Кассандра
Проклін на мене, я мовчать не вмію!
Ведуть у храм пов'язаних троянців з царської родини, між ними Гелен.
Гелен
(проходячи повз Кассандру)
Радій, Кассандро, ти перемогла!
Кассандра
Ти переміг. Ти вбив мене сим словом.
Мій розум зламаний, твій піде в світ,
ти ним і переможців переможеш,
а мій погасне вкупі з сим пожаром…
Гелена
(біжить через майдан, за нею Менелай з мечем)
Рятуйте, браття-елліни! Рятуйте!
За віщо він мене скарати хоче?
Зрадливо, силоміць я взята в Трою,
я бранкою нещасною жила,
щодня по ріднім краю сльози ллючи!
Ахейці нерішучо розступаються перед нею, але не відштовхують, коли вона чіпляється за кого з них, намагаючись заховатись під його щитом.
