1972 (квітень) - Арешт Івана Дзюби за його працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?», яку він написав у 1965 році. Ця праця відразу стала «бестселером» самвидаву.

1972—1974 - Політичні репресивні процеси проти українських патріотів, зокрема проти Чортківської групи Володимира Марму-са та Степана Сапеляка (7 осіб засуджено), 9 осіб Харківської групи (засуджено Анатолія Здорового - 7 років, Ігоря Кравціва - 5 років). Загальна кількість заарештованих за два роки оцінюється кількома тисячами. Заарештовані, яких не засудили, були звільнені з роботи або понижені в посадах.

У ці роки були засуджені: редактор і видавець «Українського вісника» (вже втретє!) В. Чорновіл, Євген Сверстюк, Іван Світлич-ний, Василь Стус, Ігор та Ірина Калинці, Надія Світлична, Юрій Шухевич та інші.

1972—1973 - Заборона влади відзначати 130 ювілей появи друком твору І. Котляревського «Енеїда». Повністю «Енеїда» вийшла в світ після смерті Котляревського, у 1842 році.

1974 - постанова ЦК КПРС «Про підготовку до 50-річчя створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік», де вперше проголошується створення «нової історичної спільноти - радянського народу», себто вже офіційно, прямим текстом, проголошується курс на повну денаціоналізацію.

1975 - Влада поновила цензурування «Кобзаря» Тараса Шевченка.

1977 - Арешт членів Української Гельсінкської групи Миколи Руденка, Олекси Тихого, Левка Лук'яненка, Миколи Матусевича, Мирослава Мариновича.

1978 (22 січня) - На Чернечій (Тарасовій) горі в Каневі спалив себе Олекса Гірник з Калуша на знак протесту проти русифікації' України.

1978 - Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення й викладення російської мови в союзних республіках» («Брежнєвський циркуляр»). Ним учителям російської мови давалася надбавка до заробітної плати.

1978 - Колегія Міністерство освіти УРСР узялася невідкладно втілювати Постанову ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР, видаючи директиву «Про вдосконалення вивчення російської мови в українських школах», себто переводячи гроші українських платників податків на русифікацію України.

1978 - Прийняття нової Конституції' УРСР, спрямованої на повну денаціоналізацію України. У ній повністю відсутні такі терміни як український народ, українська мова. Головною ціллю проповідувалося зближення всіх націй і народностей СРСР, виховання громадян у дусі радянського патріотизму.

1979 (травень) - У лісі в Брюховичах під Львовом КГБ було знайдено тіло закатованого популярного українського компози-тора-співака Володимира Івасюка. Його пісні співала не тільки Україна, а й Європа. Масовий похорон композитора став зручною нагодою для боротьби з «українськими буржуазним націоналізмом». У Львові й у Чернівцях, звідкіля родом був композитор, відбулася хвиля репресій та арештів.

1979 - Ташкентська конференція «Російська мова - мова дружби й співпраці народів СРСР», яка накреслила нові заходи щодо російщення неросійських народів СРСР. У підсумкових документах конференції, зокрема, «рекомендувалося» ширше впроваджувати російську мову в дошкільні заклади (у результаті - українські дитячі садки практично зникли), переводити на російську мову позакласну й позашкільну роботу, «сприяти⁴⁸» тому щоб студенти писали російською реферати, доповіді, курсові та дипломні праці, а також звіти про виробничу й педагогічну практику.

1980 - Провокація КГБ і повторне (уже третє) засудження до тюрми редактора «Українського вісника», члена правозахисної Української Гельсінкської групи В'ячеслава Чорновола.

Юрій Андропов (1982 — 1984)

1983 - Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про додаткові заходи з поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік» («Андроповський указ»), себто чергова постанова про русифікацію України.

1984 - Дальше посилення русифікації. Постанова ЦК КПСС та Ради Міністрів СРСР, у якій, зокрема, зазначалося: «У національних школах союзних республік виділяється додатково 2-3 години на тиждень у 2-11 класах на вивчення російської мови», що означало подальше витіснення мови корінних народів союзних республік.

1984 - Наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх музеях Радянського Союзу на російську мову.

Михайло Горбачов (1985 — 1991)

1986 - Заарештовано й ув'язнено Й. Терелю та В. Кобрина за релігійну діяльність та створення «ініціативної групи захисту прав віруючих та церкви». Тут йшлося не стільки про незалежну від Москви церкву, скільки про право молитися рідною мовою.

1989 - Постанова ЦК КПРС «Про єдину офіційну загальнодержавну мову в Радянському Союзі - російську». Те ж саме було в проекті Конституції' М. Горбачова.

1990 - Верховна Рада Радянського Союзу прийняла Закон про мови народів Радянського Союзу, яким за російською мовою закріплювався статус офіційної на всій території' СРСР. Цим законом Москва хотіла перекрити дію прийнятого Верховою Радою УРСР в листопаді 1989 року Закону про мови⁴⁹ в УРСР, який за українською мовною закріплював статус державної.

1990 - Вихід книжки Олександра Солженіцина «Как нам обустроить Россию». У ній автор відкрито назвав «придуманою фальшю» твердження про давні корені українського народу й про самостійність української мови. З огляду на авторитет Солженіцина ці його «ідеї» використовували шовіністичні середовища в боротьбі за втягнення України до нового, Горбачовського союзного договору, який мав бути увінчаний прийняттям нової Конституції' (нині її називають горбачовською), з фіксацією в ній єдиної загальносоюзної мови - російської.

ЧАС

НЕЗАЛЕЖНОСТІ

УКРАЇНИ

русифікація продовжується!!!

Леонід Кравчук (1991 — 1994)

у Росії президенрстував Борис Єльцин (1991-1999)

1991—2012 - З метою деморалізації' та духовного виродження населення, особливо молоді, ментально спрямоване в радянське минуле керівництво України дозволяє поширювати тисячі книг, демонструвати сотні кінострічок, які проповідують насильство, злочинність, ненависть, порнографію. Зелене світло дано масштабній експансії' низькоякісної продукції' з Росії' в той час, коли національне українське книговидання, кіно, музеї знаходяться в стані ганебного занепаду без грошей і без підтримки з боку держави. Без будь-якої перешкоди Росія завалює Україну шовіністичними виданнями, телепрограмами, антиукраїнською пропагандою.

1993—1995 - Посилення антиукраїнського терору в освіті, культурі, засобах інформації'. Убито кілька десятків активістів національних українських партій та організацій у різних містах України, зокрема голову секретаріату Руху Михайла Бойчишина, спалено в Моринцях хату-музей Тараса Шевченка. І ніхто зі злочинців не був не те, що засуджений, а навіть не був заарештований.

Леонід Кучма (1994 — 2005)

у Росії до 1999 року президентом залишався Борис Єльцин

1994 - Намагання при активному нашіптуванні Табачника та Малінковича надати російській мові статус офіційної в незалежній, вільній, суверенній, самостійній Україні.

1994 - Заява Президента України Л. Кучми в його інаугура-ційній промові про намір внести поправки до чинного законодавства щодо надання мові колишньої метрополії-окупанта статусу державної.

Ця заява спричинила призупинення відновлення українських шкіл, перехід частини українських класів та шкіл назад на російську мову та започаткувала руйнівні наслідки в інформаційному просторі.

1995 (початок року) - Міністерство національностей України розробило напівсекретний «Проект державної програми, розвитку російської культури в Україні до 2000 року», в якій одна з національних меншин отримувала більші права, ніж українці. Цим ще раз доводилося, що Україною продовжує керувати ментально неукраїнська адміністрація.