На Україні скільки знаю
У нас завжди були жиди,
Звідки ж євреї появились,
Звідки до нас вони прийшли?
Сьогодні ж спробуй того жида
Прилюдно жидом обізви,
То вас назвуть антисемітом
Ще й будуть вас судить вони.
А як хохлом нас називає
Ота, ви вибачте – зараза,
То зовсім того не вважає,
Що мов хохол, то теж – образа,
То де ж взялися в нас евреї?
І звідки в нас взялись Хохли?!
Чому ж їм дачі, привілеї?
А наші можуть й так орли.
Бо Сарочки, і Фімочки
Вони вже україночки.
Та як гівно не називай –
Воно гівном залишиться.
12.3.2013 р.
ТАМ, ДЕ НЕМАЄ ВІРНОСТІ
В житті повій не купував,
Купують тіло, а не ніжність,
А там, де ніжності нема,
Кому така потрібна вірність?
3.5.1983 р.
КОЛИ МИ ЖИТИ НАВЧИМОСЯ?
Коли ж ми жити так, як люди, навчимося?
Й коли, нарешті, станемо людьми?
І вже не станемо, як здавна повелося,
До всіх казати: Я ІДУ НА ВИ.
Невже ж ми так й залишимось вовками
І наступатимемо всім на мозолі?
І скільки ж будемо ми жити ворогами,
Мов на цепах – собаки вічно злі?
19.8.2013 р.
ЛЮБЛЮ ЛЮДЕЙ Я ЗА ВІДВЕРТІСТЬ
Я ні до кого зла не маю,
Бо надто вже людей люблю,
Все ж багатьох не поважаю
За їх зухвалість і брехню.
Людей люблю я за відвертість.
Та тільки, де, скажіть, вони?
Й на кого ви не подивіться –
Скрізь, де не глянеш – брехуни.
Тут і своє, ледве вродилось,
Ледве навчилося ходить,
І ще не вміє навіть пісять,
А вас береться вже учить.
По інтернету надивилось,
Що вже й не знаєш, що казать,
Воно вже знає, як родилось
Хоч ще й нема від роду п’ять?
А ви їм бачте про капусту,
Що, ніби, бусел їх знайшов,
Воно ж сміються: – Чи не з глузду
Ти часом, батечку, зійшов?
Й таке тобі вже відчебушить,
Що й не присниться вам таке,
Й як скаже щось – аж пухнуть вуші,
А ви говорите – мале.
1.8.1975 р. – 26.3.2013 р.
ЯКОЮ Я БУЛА ДУРНОЮ
За мною хлопці теж ганялись,
А я дурепа не давалась,
Сьогодні б може й не брикалась,
Так надто вже перестаралась.
5.9.1974 р.
ОЙ, ТИ ШУРА-ШУРА!
Як подивлюсь я на тебе,
Ой, ти Шура-Шурочка,
Губки в тебе, ніби мед,
А сама, як дурочка.
3.10.1974 р.
ЯКЩО ЖИВЕШ ТИ НА ВКРАЇНІ
Скільки живе Грицько в Полтаві,
А в нього всі думки про Русь,
Ну як же можу я сказати,
Що поцом я таким горджусь?!
О, ні якщо ти росіянин –
Свою ти мову пам’ятай,
Та як живеш на Україні –
То й мову Неньки поважай.
31.12.2000 р.
РАЦІОНАЛІЗАТОР
Нічим Тимку помить спинку,
Бо нема води в будинку,
А Новий рік без води –
Ні туди і ні сюди.
Всі бригади ні телень,
Грають в дурня цілий день.
– А хто хоче гроші мать? –
Хай з Дніпра йдуть воду брать. –
Засміявсь Тимко з дотепу,
Як лелека серед степу.
13.12.1975 р.
ПРОЙШЛА ПОРА
О, як хотів я подивитись
На цю красунечку, що йшла,
Й до її губок притулитись,
Та, видно, вже пройшла пора.
28.8.1970 р.
МОЖЕ ТИ ЗАПРОСИШ В ХАТУ
Я твоя чи не твоя?
Що ж стоїш серед двора?
Може ти запросиш в хату,
Чи піти сказати тату?
2.4.1975 р.
ТАК ДЕРЖАТЬ
Поки жінка молоденька –
Їй завжди коротка ніч,
В неї губки солоденькі,
І сама неначе піч.
Ой, ви хлопці, ой, дівчата,
Що я можу вам сказать,
Той, хто хоче буть щасливим –
Той повинен менше спать.
5.3.2013 р.
ДУША, ЯКІЙ СІМНАДЦЯТЬ ЛІТ
Душа, що рветься у політ
Це та, якій – сімнадцять літ,
Що зве нас в далі невідомі,
Туди, – де небо, поле, коні.
20.3.1975 р.
ІДУ НЕНАЧЕ ПО ПУСТИНІ
Як гляну на дівочі дині,
Іду неначе по пустині,
О, дай, о, дай краси напитись,
Й хоч трохи нею поживитись!
20.3.1975 р.
ВІТЕР АЖ ГУДЕ!
Людей іде сила-силенна,
І дощ такий, що ніде й стати,
О де ти є, моє натхнення,
О, де тебе, скажи, шукати?
20.3.1975 р.
ОЙ, ДІВЧАТА ВИ ДІВЧАТА
Ой, дівчино ти дівчино,
І чого ти супишся?
Натягла таке на себе,
Що і не доступишся.
28.2.1975 р.
ЩО РОБИТИ?
В нас питають: – Що робити,
Як нема що діткам пити?
– Щоб було, що діткам пити,
Треба менше їх робити.
Й трохи більше зароблять,
Щоб було, чим годувать.
14.12.1974 р.
А НА ДУШІ ТАК СУМНО...
А на душі так сумно і журливо,
І ясний день він ніби є й нема,
Й куди б ви не пішли, і де б ви не бували,
Для більшості людей цей світ, немов – тюрма.
Та я й не прагну панувать над світом,
Мені дай хатку, жіночку і гай,
І сам собі створю я власне свято,
Тільки мені не заважай!
19.8.2013 р.
У КОЖНОГО СВОЄ ГОРЕ...
Той виє, голосить.
А той завиває,
А той чого хоче
І сам він не знає.
А Гриць посміхнувся
Й аби забуть горе,
Пішов в магазин,
Щоб взять пляшку «Кагора».
А потім взяв спінінг,
Дружка свого Жору,
Й не треба йому
Ні начальство, ні море.
23.8.1970 р.
ГУЛЯЙТЕ, ДІВЧАТА
Гуляйте, дівчата, направо й наліво,
А дурні ще знайдуться, їм аби – тіло.
10.10.1976 р.
ЦАРСЬКИЙ НАКАЗ
Один цар в своєму царстві,
Де моря весь рік штормлять,
Всіх дівчат, що в міні-юбках
Наказав він – гвалтувать.
Й після того-то наказу,
Як узнали це дівки,
То вони з усього світу,
Всі посунулись туди.
16.05.2013 р.
ЧИ ТОБІ СВОЄЇ НЕ ХВАТАЄ?
Чи тобі своєї не хватає?
Чи в своєї кучерів нема?
Що, як вовк на кожну поглядаєш,
У якої попа от така...
Але ось що я скажу відразу:
Краще на чужих не заглядай,
Бо як тільки в дім введеш ти ту заразу,
То тоді хоч сам із нього ти втікай.
31.05.2013 р.
ЩО БУДЕ
– Що ж буде, як із Києва
Хохли всі побіжать,
Хто ж буде «україночкам»
Всім попи підтирать?
Пора про це подумать,
Й прийміть це до уваги, –
Сказала Анна Герман,
Набравшися відваги.
01.06.2013 р.
СОНЦЕ, НІБИ СОНЯХ
Сонце, ніби сонях,
Зазирає в хату,
Щож скажу я мамі,
Щож скажу я тату?
11.05.2013 р.
НЕДОРОБЛЕНИЙ СВІТ
Обплювали цю землю, зачовгали
З усіх сторін,
А п’яниці і всякі вибл...дки,
Б’ють бандитам уклін.
Що ночами в нас робиться довгими?
Кожен мов – бедуїн,
Ну, а нас підгодовують догмами
Люди з різних країн.
Всі озера пляшками закидали,
А у ріки весь бруд злили,
І говорять: – Купайтеся, вибл...дки,
