П. С. (“Не жаль на злого, коло його…”)

Г. З. (“Немає гірше, як в неволі…”)

“Якби зустрілися ми знову…”

Марина (“Неначе цвяшок, в серце вбитий…”)

Пророк Сичі (“На ниву в жито уночі…”)

“Меж скалами, неначе злодій…”

“І небо невмите, і заспані хвилі…”

“І виріс я на чужині…”

“Не для людей, тієї слави…”

“Коло гаю в чистім полі…”

“Якби мені черевики…”

“І багата я…”

“Полюбилася я…”

“Породила мене мати…”

“Ой, я свого чоловіка…”

“Ой, виострю товариша…”

“По улиці вітер віє…”

“Ой, сяду я під хатою…”

“Закувала зозуленька…”

Швачка

“Ой, не п'ються пива-меди…”

“На улиці невесело…”

“У тієї Катерини…”

“Із-за гаю сонце сходить…”

“Ой, пішла я у яр за водою…”

“Не так тії вороги…”

“Ой, люлі, люлі, моя дитино…”

“Ой, чого ти почорніло…”

“Туман, туман долиною…”

“У неділеньку у святую…”

“У перетику ходила…”

“У неділеньку та ранесенько…”

“Не тополю високую…”

“Утоптала стежечку…”

“І широкую долину…”

“На вгороді коло броду…”

“Якби мені, мамо, намисто…”

“Не хочу я женитися…”

Чума

“І знов мені не привезла…”

“В неволі, в самоті немає…”

“Ой, умер старий батько…”

“Не вернувся із походу…”

“У Вільні, городі преславнім…”

“Заступила чорна хмара…”

“Не додому вночі йдучи…”

“Неначе степом чумаки…”

Сотник (“У Оглаві…Чи по знаку…”)

“За сонцем хмаронька пливе…”

“Як маю я журитися…”

“Нащо мені женитися?..”

“Ой, крикнули сірії гуси…”

“Якби тобі довелося…”

“Заросли шляхи тернами…”

“Зацвіла в долині…”

“У нашім раї на землі…”

“На Великдень, на соломі…”

“Було, роблю що, чи гуляю…”

“Буває, іноді старий…”

“Хіба самому написать…”

“Дурні та гордії ми люди…”

“І золотої й дорогої…”

“Ми вкупочці колись росли…”

“Готово! Парус розпустили…”

“Ми восени таки похожі…”

“Лічу в неволі дні і ночі…” (1850)

“Лічу в неволі дні і ночі…” (1850-1858)

“Ми заспівали, розійшлись…”

“Не молилася за мене…”

Петрусь (Поема)

“Мені здається, я не знаю…”

“Якби ви знали, паничі…”

“Буває, в неволі іноді згадаю…”

“I станом гнучим, і красою…”

“Огні горять, музика грає…”

“Чи то недоля та неволя…”

“На батька бісового я трачу…”

“І досі сниться: під горою…”

“Мій боже милий, знову лихо!..”

Неофіти (Поема)

Юродивий

Доля

Муза

Слава

Сон (“На панщині пшеницю жала…”)

“Я не нездужаю нівроку…”

Подражаніє 11 псалму

Марку Вовчку

Ісаія. Глава 35 (Подражаніє)

N. N. (“Така, як ти, колись лілея…”)

“Ой, на горі роман цвіте…”

“Ой, маю, маю я оченята…”

Сестрі

“Колись дурною головою…”

“Во Іудеї во дні они…”

Марія (Поема)

Подражаніє Едуарду Сові

Подражаніє Ієзекіїлю (Глава 19)

Осії. Глава XIV (Подражаніє)

“Дівча любе, чорнобриве…”

“Ой, діброво - темний гаю!..”

Подражаніє сербському

Молитва

“Колись-то ще, во время оно…”

“Тим неситим очам…”

Плач Ярославни

“З передсвіта до вечора…”

“Умре муж велій в власяниці”

Гімн черничий

“Над Дніпровою сагою…”

“Росли укупочці, зросли…”

“Світе ясний! Світе тихий!”

Ликері (“Моя ти любо! Мій ти друже!”)

“Барвінок цвів і зеленів…”

“І Архімед, і Галілей…”

Л. (“Поставлю хату і кімнату…”)

“Не нарікаю я на бога…”

Саул

“Минули літа молодії…”

“Титарівна-Немирівна…”

“Хоча лежачого й не б'ють”

“І тут, і всюди - скрізь погано”

“О, люди! люди небораки!”

“Якби з ким сісти хліба з'їсти…”

“І день іде, і ніч іде”

“Тече вода з-під явора…”

“Якось-то йдучи уночі…”

“Бували войни й військовії свари…”

Н. Т. (“Великомученице кумо!”)

“Зійшлись, побрались, поєднались…”

“Кума моя і я…”

“Чи не покинуть нам небого…“

“За що ми любимо Богдана…“

“Якби-то ти, Богдане п'яний…“

ІНШІ РЕДАКЦІЇ

Москалева криниця (перша редакція)

Тарасова ніч (друга редакція)

Гамалія (друга редакція)

“Лічу в неволі дні і ночі…” (друга редакція)

DUBIA (авторство не доведене)

“Нудно мені, тяжко - що маю робити?..”

“Не журюсь я, а не спиться…”

“Вип'єш перву - стрепенешся…”

ПРИЧИННА

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.

І блідий місяць на ту пору

Із хмари де-де виглядав,

Неначе човен в синім морі,

То виринав, то потопав.

Ще треті півні не співали,

Ніхто нігде не гомонів,

Сичі в гаю перекликались,

Та ясен раз у раз скрипів.

В таку добу під горою,

Біля того гаю,

Що чорніє над водою,

Щось біле блукає.

Може, вийшла русалонька

Матері шукати,

А може, жде козаченька,

Щоб залоскотати.

Не русалонька блукає -

То дівчина ходить,

Й сама не зна (бо причинна),

Що такеє робить.

Так ворожка поробила,

Щоб меньше скучала,

Щоб, бач, ходя опівночі,

Спала й виглядала

Козаченька молодого,

Що торік покинув.

Обіщався вернутися,

Та, мабуть, і згинув!

Не китайкою покрились

Козацькії очі,

Не вимили біле личко

Слізоньки дівочі:

Орел вийняв карі очі

На чужому полі,

Біле тіло вовки з'їли, -

Така його доля.

Дарма щоніч дівчинонька

Його виглядає.

Не вернеться чорнобривий

Та й не привітає,

Не розплете довгу косу,

Хустку не зав'яже,

Не на ліжко - в домовину

Сиротою ляже!

Така її доля… О боже мій милий!

За що ж ти караєш її, молоду?

За те, що так щиро вона полюбила

Козацькії очі?.. Прости сироту!

Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки,

Одна, як та пташка в далекім краю.