Литмир - Электронная Библиотека

Рина

Дуреля ти. Чи одружиться хто з тобою, чи жениться на тобі - однаково будеш: не на і не поруч, а під, під, ідійотко! Та це ти вже, я чую, од Моки набралася! Бачу, він тебе, а не ти, на такі фантазії навів. Чую - він тобі такого наказав, начитав…

Уля хотіла виправитись:

Ні, Ринко, я вже сама про це вичитала…

Рина до неї:

Са-ма?!

Уля од неї в другу кімнату. Побігли.

2

З Мокієвих дверей задом вийшов дядько Тарас:

Нехай ми шовіністи, нехай… Проте ми расєйщини в нашій мові ніколи не заводили, а ви що робите? Що ви робите, га? Є своє слово "універсал" а ви "маніфеста" заводите, є слово УНР, а ви УСЕРЕР пишете? Га? Га?… Рідне слово "пристрій" ви на "апарат" обернули, а забули, як у народній мові про це говориться? Що без пристрою і блохи не вб'єш, забули, а ви думаєте апаратом, га? По газетах читаю - слово "просорушка" за "шеретовку" править, і це така українізація, питаюсь, га? Самі ви ще не шеретовані, і мова ваша радянська нешеретована…

Мокій з дверей:

Нашеретували, наварили просяно-пшеничної досить, аж солодом узялися. Засолодились, дядю. Годі! Не заважайте. Тепер треба її із заліза кувати. Із сталі стругати…

Дядько з дверей:

З якої? Ви ж свою в "Югосталь" оддали!…

Мокій

Шовінізм!

Зачинивши двері, прибив дядькові носа. Од такої несподіванки, од такої образи Дядькo аж ногами затупав:

Га, питаюсь, га? (Одійшов).

3

Увійшли: тьотя Мотя в новому платті, Мазайлиха, Рина, Уля.

Дядько Тарас, не помітивши їх:

Українізатори! А чого б головного командувателя війська України та Криму на головного отамана або й на гетьмана не перекласти? Хіба б не краще виходило? Здрастуйте, козаки! Здоров був, пане головний отамане або й гетьмане! (Побачив тьотю Мотю, Мазайлиху й дівчат). Це я у його питаюсь. (Іронічно). А чому б ще вам, кажу, нашого головного командувателя України та Криму на головного отамана або й на гетьмана не перевести? По-їхньому, бачте, краще виходило: здрастуйте, товариші козаки! Здоров, здоров, товаришу головний отамане!… Чули таке?

Тьотя Мотя

Та як вони сміють до наших козаків як до своїх товаришів звертатись?

Дядько

А я ж про що кажу?

4

Увійшов Мазайло. За ним Баронова-Козино.

Тьотя Мотя до Мазайла:

Та ще й по-українському. Всі козаки говорили по-русь-кому. Донські, кубанські, запорозькі. Тарас Бульба, наприклад…

Дядько Тарас витріщивсь:

Хто?

Тьотя

Тарас Бульба, Остап і Андрій - і я не знаю, як дозволив наш харківський Наркомос виступати їм і співать по-українському, та ще й де?… У городській опері. Єто… Єто ж просто безобразіє!

Дядько Тарас нарешті очувся, аж захлинувся:

Тарас Бульба? Бульба Тарас? Остап? Андрій? Га?

Тьотя

Що?

Дядько Тарас

Говорили по-московському?

Тьотя холодно:

Що з вами?

Дядько Тарас

По-московському, га?

Тьотя

А ви думали по-вашому, по-хохлацькому?

Дядько Тарас

Тарас Бульба?… Ніколи в світі! Тільки по-вкраїнському! Чуєте? виключно по-вкраїнському…

Тьотя Мотя

Єтого нє может бить!

Га?

Єтого нє может бить!

Доводи?

Доводи? Будь ласка, - доводи. Да єтого нє может бить, потому што єтого нє может бить нікада.

Задзвонив дзвоник. Рина затулила рукою рота тітці, другою - дядькові:

Ой… Цс-с-с… Це комсомольці прийшли.

Тьотя з-під Рининої руки до дядька:

Отак ви скоро скажете, що й Гоголь говорив, що й Гоголь ваш?…

Дядько

Він не говорив, але він… боявся говорити. Він - наш. (Пішли).

5

Увійшли комсомольці: один з текою, другий, чубатий і міцний, з футбольним м'ячем і третій - маленький, куценький, з газетою. Роздивились.

Той, що з газетою

Та-ак. Обставинки суто міщанські.

Той, що з текою

Чи варто й ув'язуватися?

Той, що з м'ячем

Парень просив - треба помогти…

Той, що з текою, подививсь у люстро. Зробив серйозну міну:

До того ж і темка: зміна прізвища! Та хай собі міняють хоч на Арістотелів, нам що! Радвлада не забороняє? Навпаки, потурає. Та й причинами не цікавиться ніколи.

Той, що з м'ячем, постукотів пальцем у лоб того, що з текою:

Аренський! Навіть Козьма Прутков сказав: ди-вись у коріння речей.

Той, що з газетою, теж постукотів:

І собі в голову, коли що кажеш. Зміна прізвища у міщанина…

Той, що з м'ячем

Це ознака здвигу в його ідеології - раз! І дізна-тись про причини…

Той, що з газетою

Нам буде корисно - два!

6

Увійшов Мокій:

Невже прийшли? Спасибі!… А я, бачте, заховавсь отут із своєю укрмовою…

Сиджу сливе сам удень і вночі та перебираю, потужно вивчаю забуту й розбиту і все ж таки яку багату, прекрасну нашу мову! Кожне слово! Щоб не пропало, знаєте, щоб пригодилось воно на нове будування. Бо, знаєте, вивчивши мову так-сяк, нічого з неї прекрасного й цінного не складеш… От… Сідайте! Зараз почнемо (пішов).

Аренський

Занадто захоплюється мовою.

Боліє. Питання - чого?

Той, що з м'ячем

А того, що ти не болієш нею. І тільки псуєш. Партія пише, пише - візьміться, хлоп'ята, за українську культуру, не бузіть з мовою, а ти що? Ще й досі "Комсомольця України" не передплатив. Парню треба помогти! Парня треба витягти!

7

Увійшли: Мокій, тітка, дядько, Мазайло, жінка, Баронова -Козино, Уля.

Так-от… Мої товариші комсомольці… Прийшли…

Той, що з м'ячем, підморгнув своїм і, вдаривши м'ячем об підлогу (Баронова здригнулась), почав:

На дискусію, чи що…

Виступила вперед тьотя Мотя:

Просимо, товариші, молодії люди комсомольськії, просимо сідати!… Ах, я

завжди казала, кажу і казатиму, що якби мені років десять скинути, я б сама вписалась у комсомол. Ух, і комсомолка б з мене вийшла! Ух! (Повела плечем. Підскочила).

Той, що з м'ячем, звернувся до товариша з текою:

Чуєш, Аренський?

Тьотя

Чудове прізвище!

Баронова-Козино

Ідеальне!

Мазайло побожна зітхнув, тоді тихо до Рини, до жінки:

Чула? (Побожно). Аренський!

Той, що з м'ячем, і куценький, зачувши це, порекомендувались, вмисне акцентуючи свої прізвища:

Тертика.

Баронова-Козино здригнулась, мов од електричного струму.

Тьотя

Як?

Тертика, вдаривши м'ячем об підлогу, і куценький виразно:

Іван Тертика.

Баронова-Козино здригнулась.

Микита Губа.

Баронова-Козино зблідла.

Дядько Тарас до Тертики:

Вибачте! Ви часом не з тих Тертик, що Максим Тертика…

Тертика

Батько мій Максим…

Був на Запорожжі курінним отаманом…

І тепер на Запоріжжі, та тільки він робітник-металіст і отаманом не був…

Та ні… Курінним отаманом Переяславського куреня славного Війська Запорозького низового на початку XVII століття.

Не знаю.

Дядько Тарас

Дуже жалко.

Тьотя зацокотіла каблучкою об графин:

Не так давно я прочитала, щоб ви знали, товариші, одну дуже цікаву книжку. Я прочитала всю книжку, і в тій книжці прочитала буквально все, що було написане і надруковане в тій книжці. Буквально все. А найбільш я прочитала, щоб ви знали, таке глибокодумне місце: життя - то є все… І оце воно мені зараз чомусь згадалося: життя - то є все… Так! (Трошки задумалась, покивала головою, зітхнула). Життя - то є все… Пропоную, товариші, обрати президію. (Поспішаючись). Гадаю, годі буде одного предсідателя? Заперечень нема?

8
{"b":"153463","o":1}