Онол допомогла Оам звестися. Важко сопучи, вiн вмостився у свого човна i крiзь розсунутi дверi поїхав по пiдземних анфiладах. Струнка Онол стояла за його спиною на приступцi, тендiтнi руки її лежали на плечах його добростi.
Пiдземелля наповнилося цокотом, наче якимись осколками. При наближеннi човника Старшого наглядача варта завмирала, в'язнi сахалися вiд грат, ховаючись у темряву нiш. А човен мчав усе швидше, швидше, злякана Онол дивувалася: як вiн встигає робити повороти у такому звивистому жолобi? Але автоматика працювала добре, човен котився на своїх численних котках точно посерединi тунелю.
Бiля пiвнiчного виходу Старшого наглядача вже чекав загiн. Дебелi охоронцi купчилися по боках виходу, i його добрiсть одразу ж побачив слiди в пiску. Рушив по них човном, але котки заскреготiли, завертiлися на мiсцi. Старший охоронець кивнув своїм хлопцям, i восьмеро їх - по чотири з двох бокiв - пiдняли й понесли човна разом iз його добрiстю i красунею Онол.
Ось i мiсце, де стояв апарат, в якому невiдомi кудись повезли Ру. Старший наглядач наказав зупинитися. Йому вже було ясно: зловмисники посадили Ру в апарат i подалися в пустелю. Але навiщо? Яка мета?.. Це тим бiльше безглуздо, що в старого немає дiтей. Кому ж потрiбна така руїна?..
Лють охопила його добрiсть з такою силою, що вiн аж задихався. Пiднявши по тривозi екiпажi двадцяти апаратiв, його добрiсть вирушив на чолi них у пустелю. Красуня Онол була, звичайно, з ним i, як тiльки тринога рушила по слiду, почала годувати Оама.
Минуло вже добрих п'ять годин, сонце пiдбилося над обрiєм, а слiд утiкачiв усе вiв i вiв у пустелю. Нарештi Оам побачив невисокi гори. Наблизившись до них, упiзнав колишнiй ракетодром. Прокляте мiсце! Значить, старого потягло туди, де вiн колись чинив свої злочини... Божевiльний! Оам вiдсунув прозору засувку, i тепле повiтря наповнило кабiну.
- Поглянь, Онол, крiзь кришталь.
Красуня виставила свою голiвку в отвiр, пiднесла кришталь до очей, подивилась i... скрикнула.
- Що там? Дай сюди!
Оам простяг руку по кришталь, але той випав з її пальцiв, та не в кабiну, а назовнi, в пiсок. Його добрiсть засопiв, i бiдолашна Онол злякалася ще дужче.
- Там... Там... Я зараз дiстану...
I не встиг Оам взятися за важiль, щоб опустити кабiну, як вона вислизнула в люк.
- Ваша добрiсть! - почувся з пiрамiдки голос Старшого охоронця. Невiдомого якогось помiчено на освiтлювальнiй мачтi, певне, виглядав нас. А там далi, бiля гратчастої споруди, стоїть тринога, втiкач, мабуть, у кабiнi. Дозвольте вдарити по них, ваша добрiсть!
- Нi в якому разi! - твердо наказав Оам. - Спiймати живими!
- А навiщо, ваша добрiсть, послали Онол?
Головний наглядач, поглянувши в отвiр, отерп: його нiжна, його люба красуня побiгла до того проклятущого космодрому! Безрозсудна, чого вона туди бiжить?
- Ваша добрiсть, то чому...
- Ви цього не зрозумiєте, - сердито перебив Головний наглядач. Не мiг же вiн сказати, що й сам не тямить, чому Онол побiгла вiд нього, свого володаря i благодiйника! Засопiвши, наказав: - Рушаймо туди, i нехай сяє Вершина Мудростi!
Два десятки машин, спокiйно переставляючи свої металевi "ноги", рушили в бiк мовчазного космодрому. Пологий схил був недалеко - он уже Онол збiгла на нього! - квапитися нiчого. Бойовi "павуки" розосередилися, щоб охопити з усiх бокiв дiлянку. Iдуть i йдуть. Та чомусь гiрський вал як був недалеко, так i лишався, наче вони топталися на мiсцi!
Оам засопiв i поглянув на хронометра. Здається, вже минуло не менше двох годин, як вони рушили вслiд за Онол, а не просунулись уперед i на один крок. Чи, може, прилад зiпсувався? Чи в нього макiтриться в головi од голоду?
- Ваша добрiсть... - почувся шепiт Старшого охоронця. - Мiй зiр, ваша добрiсть...
- Зiр, зiр! - перебив його Оам. - Чого топчетеся на мiсцi? Чи машини одночасно попсувались? Тодi вилазьте i - пiшки!
Охоронцi повискакували з кабiн i почали мiсити пiсок. Було добре видно, що вони посуваються вперед, бо їхнi триноги одразу ж лишилися позаду, рухалася тiльки машина його добростi, i вони старалися не вiдставати вiд неї. Iшли досить швидко, але тiнi пересувалися ще швидше - тепер вони темнiли праворуч. Все ж до схилу було так само далеченько.
"Певне, божеволiю... - подумав Головний наглядач. - Хоча б оце Онол... I як же вона змогла дiстатись туди, а ми ось топчемось i топчемось на мiсцi? Туманiє голова..." Його добрiсть затягнув сизими перетинками очi й вiдкинувся на спинку сидiння.
Iз зацiпенiння його вивiв шепiт Старшого охоронця:
- Ваша добрiсть... Чи ви бачите, ваша добрiсть?
Оам вiдслонив очi i застогнав. Перед ним був той самий пiвнiчний вхiд до пiдземелля, вiд якого вони вранцi рушили в пустелю. Приголомшений до краю, вiн сiпнув за важiль i зупинив апарат.
Онол пiдбiгла до ажурної мачти, важко хекаючи. Вхопилася за метал своїми нiжними руками i, задравши голову, закричала:
- Рятуйся! Швидше злазь, Аре, вони вже близько!
Ар не вiдповiдав. Це злякало дiвчину. Адже вона добре бачила крiзь кришталь його обличчя.
- Чуєш, Аре! Мерщiй тiкай! Це я, твоя Онол, чуєш!
Мовчанка.
Дiвчина безпорадно озирнулася навколо - ген там побiля якоїсь цилiндричної споруди жовтiє апарат, але нiкого нiде не видно! Що ж тут дiяти? I вона подерлась на мачту. Терпли руки, страх забивав подих, а вона лiзла й лiзла.
На верхнiй панелi, як на полицi, лежав, неприродно вигнувшись, юнак. Авжеж, це - Ар. Вiн вчепився в якийсь цилiндрик, певне, боїться впустити.
- Любий... - прошепотiла Онол, бачачи, як його ламає, скручує, кидає навзнак якась невiдома сила. - Що з тобою, любий?..
Обличчя в нього перекошене стражданням, i пекучим болем.
- Не можна сюди... Злiзь! Не можна... Я зараз, зараз...
Онол злякалася ще дужче. Сяк-так злiзши додолу, сiла на пiсок i почала ждати. Що ж, певне, так уже записано в Книзi Буття: не бути їй з коханим. Тодi силою вiдiрвали її вiд Ара i тепер... Ось-ось з'являться на пагорбi грiзнi триноги цiєї бездонної бочки, i все.
Але триноги не з'являлися. Минала година за годиною, а їх не було!
Тодi Онол побiгла до узгiр'я, зiйшла на вершину i побачила... самi пiски пустелi. Де ж вони подiлись?
Ар, поволi спустившись iз мачти, лiг на пiску.
- Я знав: ти прийдеш... - тихо говорив вiн лежачи. - Неповторна моя, найкраща!
- Я так злякалася, коли побачила тебе... А де вони всi подiлися?
- Зараз вони коло пiдземелля.
- А як вони там опинилися?
Ар вказав на сiрий цилiндрик:
- Цей прилад... як би тобi пояснити?.. викривлює простiр.
- Справдi?
- Справдi, у фiзичному розумiннi. Це наш винахiд. Тiльки ним важко працювати...
- Я бачила... - Онол схилилася до його обличчя i тернулася щокою його щоки. - Вони до нас не доберуться?
- Сподiваюсь, нi. - Юнак пiдвiвся i кивнув у бiк стартової естакади: А закiнчимо ракету, шугнемо в космос!
- У космос?
- На третю планету.
- А там же, кажуть, жахливi умови...
- Сподiваємось здибатись iз мислячими iстотами.
- I мене вiзьмете?
- Обов'язково.
Оам вчинив ще кiлька наскокiв на космодром, але щоразу його пiдручнi опинялися там, звiдки вирушали. Коли б це трапилось тiльки з ним самим, то, без сумнiву, його добрiсть збожеволiв би. Але ж iншi зазнавали того самого. Значить, щось траплялося насправдi. Але що воно, оте "щось"? Нiхто зрозумiти не мiг. Не знав Оам навiть, як повiдомити вищi щаблi про цю неймовiрну пригоду, отож i не квапився.
А на космодромi вирувала напружена робота. Юнi ентузiасти космiчних польотiв, керованi старим Ру, працювали i вчилися, вчилися i працювали. Навiть їли на ходу, хоча красуня Онол i ремствувала.
Конструктор бачив, як успiшно посувається монтаж космiчного корабля, i очi його повнилися радiстю. Тюремник Оам, мабуть, не впiзнав би його. Енергiйний, рухливий, Ру нiби скинув iз себе десятки рокiв. Робота пiшла ще успiшнiше, коли Ру сконструював дистанцiйнi автоматичнi приводи для керування "цилiндрами простору", якi вони встановили з чотирьох бокiв. Тепер самовiдданий Ар не корчився на мачтi, а працював разом зi своїми товаришами. Цилiндри самi стежили за наближенням ворогiв i одразу вмикалися, як тiльки тi вступали у зону їхньої дiї. Переконавшись, що силою до космодрому не пробитися, Оам наблизився до небезпечної зони, розташувався в пiсках i почав за допомогою пiрамiдок викликати Конструктора Ру. Все-таки йому кортiло хоч якось розiбратися в подiях. Довго, дуже довго на виклик не було нiякої вiдповiдi. Оам терпляче ждав. Зрештою пiрамiдка обiзвалася:
