- Чого ж вартий твiй "Оракул"? - кепкувала вона, кривлячи свої гарнi соковитi губи в iронiчну посмiшку. - "Небезпека минула..." Дельфiйська Пiфiя, хоч i без електронiки, а й то пророкувала краще.
Хайман захищав свого iдола, доводячи, що це екстраординарний випадок, що не могли ж вони одержати iнформацiю про замiри i тактику гангстерiв, але Дайана висмiювала цi аргументи усе завзятiше, бо ненавидiла "Оракула" ще й за те, що той забирає в неї нареченого.
- Слухай, а про себе i своє становище цей електронний бевзь має повну iнформацiю?
- Авжеж.
- I зможе наклацати свою "Картку фатум"?
- Звичайно, - знизав плечима Хайман. - Але навiщо це?
Дайана примружила очi, трохи помовчала, а тодi стиха промовила:
- Просто цiкаво.
- Якщо тобi так цiкаво, то приїжджай, познайомишся з "Оракулом" i поспитаєш його сама. Переконаєшся, що вiн зовсiм не бевзь, ще й пофiлософствуєш з ним.
Знайомство вiдбулося через кiлька днiв - Дайана заїхала до Хаймана пiсля занять у коледжi.
- Ну, де твiй електронний фiлософ?
В її чорних очах зблиснула iронiя. Хайман поблажливо усмiхнувся:
- Ходiмо до центрального пульта.
Величезний округлий зал нагадував якийсь новiтнiй храм. Його увiнчує купол з голубого пластика, пiдсвiче-ний люмiнесцентними лампами, а внизу три чвертi периметра охоплює велетенський сегмент самого пульта, схожого на модерний iконостас. Прозорими переборками пульт подiлений на численнi кабiнки, в яких сидять, схилившись до мiкрофонiв, чоловiки й жiнки, сповiдаються електронному боговi.
У залi тихо, чути лише приглушений шепiт чи шелестiння.
- А де ж вiн сам? - спитала Дайана, роззираючись навколо.
Хайман змахнув рукою сюди й туди:
- Оце ж вiн i є, ти перебуваєш у святая святих.
Провiв її до порожньої кабiнки, i Дайана зручно вмостилася перед овальним екраном, що нагадував велике бiльмо. На панелi стояв мiкрофон i лежали навушники.
- Контакт з "Оракулом" можна здiйснювати або вiзуально - за допомогою екрана, або фонетично - через мiкрофон i навушники. Оце ось свiтний олiвець - пиши запитання на екранi, там же з'являться i вiдповiдi.
- Краще я порозмовляю з ним, - Дайана почала припасовувати навушники, розгладжуючи своє пишне чорне волосся. - До речi, розмова фiксується?
- Обов'язково. Це ж для "Оракула" один iз каналiв iнформацiї. Натисни кнопку контакту - ось вона позначена лiтерою "К", - i говори в мiкрофон. Закiнчиш - я прийду.
Хайман схилився, поцiлував її в щоку i вийшов. На душi в нього було весело i легко. Ще б пак! Дайанi лишалося трохи бiльше мiсяця до закiнчення коледжу, i тодi вони одружаться. Перша шлюбна подорож - навколо рiдної планети, друга - на Мiсяць...
Тим часом Дайана хапливо натиснула кнопку контакту, i в навушниках почувся хрипкуватий голос:
- Я слухаю вас.
Першої митi Дайана розгубилася i не знала, з чого почати. Але то була тiльки мить.
- Чи справдi ти, "Оракуле", претендуєш на роль провидця? - спитала може трохи рiзкувато.
- Найперше, я мушу знати, з ким контактую, - тим же сухим тоном обiзвався "Оракул", i коли Дайана коротко поiнформувала про себе, провадив далi: - Термiн "провидець" в епоху електронiки застарiв. Я - прогнозист, футуролог. Екстраполяцiя будь-якого нинiшнього стану в майбутнє здiйснюється мною на основi об'єктивних даних.
- Отже, це наука?
- Так.
- Тодi злочин твiй ще тяжчий.
- Я не вiдчуваю нiякого злочину.
- Ти нiчого не вiдчуваєш, бо ти - бездушний клубок напiвпровiдникiв i транзисторiв.
- Душа - це метафора, образ. Де в людському органiзмi розташована душа?
Дайану починав дратувати цей самовпевнений голос.
- Душа розташована за межами твоїх iнтелектуальних можливостей, сказала рiзко. - Не будемо про це розводитись.
- Мої iнтелектуальнi можливостi безмежнi, - самовдоволено промовив "Оракул". - Транзисторнi схеми - надiйнiшi, ефективнiшi вiд бiлкових.
- А чому ж загинув Колверт?
- У випадку Колверта я не мав достатньої iнформацiї.
- Якi ж пiдстави були в тебе оголосити, що небезпека минула?
- Мене змусили.
- Он як! - здивувалась Дайана. - Значить, тебе можуть використовувати у злочинних цiлях?..
- Добро i зло менi абсолютно однаковi. Та, зрештою, це два боки однiєї медалi.
- Це також обтяжує твiй злочин.
- Менi це байдуже.
- А ти не вiдчуваєш небезпеки, загрози своєму iснуванню?
- Нi. Я дуже дорогий - коштую пiвмiльярда, - i мене пильнують, мов президента.
- Виходить, що астролог iмператора Тiберiя був набагато проникливiший за тебе*. Вiн володiв добре розвиненою iнтуїцiєю.
______________
* Астролог Трассiл, здогадавшись, що Тiберiй вивiдує його i може скинути зi скелi, заговорив про смертельну небезпеку i цим врятував своє життя.
- Iнтуїцiя менi зовсiм нi до чого. Моя трiада: iнформацiя, аналiз, висновок.
- Ти зруйнував численнi сiм'ї, призвiв до самогубств, розлучив багато закоханих пар. Ти завдав горя багатьом людям, "Оракуле", а це не минає безкарно.
Несподiвано в навушниках почулося потрiскування i клацання. Потiм той самий голос проказав:
- Це я так смiюся. Менi не вмонтували емоцiйних схем, то я отак.
- Шкода, що ти не вмiєш плакати...
Дайана скинула навушники i, приклавши долонi до грудей, почала дивитися в слiпе око екрана. Була впевнена, що з того боку до нього пiдходять проводи високої напруги. Якщо їх зiгнути, покарьожити - спалахне iзоляцiя...
- Я слухаю вас... - виривалося з навушникiв, але Дайана не обзивалася, та вона, певне, й не чула того осоружного хрипiння.
Прострiлювала поглядом екран, посилаючи туди сфокусовану психiчну енергiю. Дивилася доти, поки не замигали червонi iндикатори - вiсники аварiї. Вiдчувши сморiд горiлого пластика, Дайана полегшено зiтхнула i на секунду заплющила очi. Потiм пiдвелася i, похитуючись, пiшла до виходу.
Зал гудiв, люди галасливо метушилися, штовхалися - кожен хотiв якомога швидше вискочити з цього вертепу. Раптом розлiгся рев сирени, i Дайана побачила пасма диму, що вже сягали купола.
"Ревеш, клятий електронний звiре, - зловтiшно подумала дiвчина, - чи, може, так смiєшся? - її здивувало, що думає про комп'ютер, як про живу iстоту, але ж це уривчасте ревiння викликало саме таку асоцiацiю. Здавалося, поранений хижак i лютує, i погрожує, i благає допомоги. - Нiчого, це волають про порятунок пiвмiльярда, вкладенi в цей химерний витвiр".
Хайман, ошелешений, розгублений, може, навiть переляканий, протиснувся до неї вже бiля виходу.
- Ну, як ти? - загукав, як до глухої. - Не злякалася? Така жахлива аварiя!
- I цей провидець не передбачив? - осмiхнулась Дайана. - То чого ж вiн вартий?
- О, вiн вартий п'ятсот тисяч! Якщо страхова компанiя не виплатить... вилетимо в трубу!
Натовп вiдтиснув його, а Дайану буквально понесли до виходу, проте вона встигла почути розпачливе:
- Я лишаюся тут!.. Подзвоню-у-у...
"Оракул" горiв цiлу нiч, i Дайана могла спостерiгати цю пожежу на екранi телевiзора. Численнi пожежнi команди боролися з вогнем, хльоскаючи його струменями якихось хiмiкатiв, кидаючи всередину бомби, що видiляли величезну кiлькiсть липкої пiни. Було добре видно, як швидко росли сизi лискучi кулi тiєї пiни, як вони лопались i зникали в язиках полум'я.
"Тепер Хайман вiльний i вiд "Оракула", i вiд усяких погроз та шантажу, - думала, напiвлежачи в крiслi, Дайана. - Помандруємо навколо Землi... Це вiн правильно надумав: спочатку треба побачити свою планету, а вже потiм - у космос..."
Вони зустрiлися лише наступного вечора i цього разу поїхали в Луна-парк. I знову Хайман був замислений, похмурий.
- Експерти провадять розслiдування, - говорив, поглядаючи з-пiд насуплених брiв на Дайану. - Але що вони зможуть знайти серед горiляччя? Нещасний випадок - нiчого iншого й не скажеш.
- А записи... ну, його фiксацiї - теж загинули? - раптом спитала Дайана, i в її голосi Хайман уловив тривогу i озвався:
