- Шкода. Коли б я з'явився з такою цяцькою в нашому мiстечку, всi дiвчата за мною сохли б...
Солодко позiхнув i, забувши вибачитися перед Лотою, попросився спати. Джордж провiв його до кiмнати для гостей, повернувся до гурту. Коли випили ще по одному коктейлю, Картней спитав:
- Скажiть вiдверто, Джордж, ви щиро вiрите у цей спектакль? Вiвчар... Тренувався наодинцi... Чисте повiтря, свiжа баранина, досхочу фруктiв i овочiв, вiтамiни...
- Я вiрю в те, що бачив на стадiонi, - весело вiдповiв Лiннокс, одвiчний оптимiст. - У все iнше не бiльше за тебе, але менше роздумую, бо воно мене просто не цiкавить.
- Тодi останнє запитання: вам не здається, що сьогоднi ви познайомилися з цим вiвчарем удруге? Бiльше того: що вiн колись уже бував у цьому котеджi?
- Були подiбнi думки там, на стадiонi. Дорогою зникли. Мусив же вiн хоч чимось виказати себе! I ще одне: а хоча б хто вiн був - для чого подiбний спектакль? От i гадай, як хочеш. Коли ж говорити цiлком вiдверто, то я думаю про iнше - яких результатiв досягне цей феномен пiсля тренувань у мене!..
Старий тренер замовк, мрiйно заплющив очi. По хвилi сказав:
- Знаєте що, хлопцi? Гайда по домiвках! Рiзнi припущення й мрiї змусять нас сидiти тут до ранку. А в мене пiсля сьогоднiшнього вечора i так у головi макiтриться. Вранцi зустрiнемося. I було б дуже добре, коли б ви все ж таки подарували хлопцевi цяцьку,- вiн показав на райдужнi затискачi.- Слово честi, вiн заслужив на такий маленький презент.
?
Телефонний дзвоник пролунав о восьмiй ранку, коли Картней з насолодою розтирався рушником пiсля холодного душу. Вiн пiдняв трубку й почув схвильований голос Лiннокса:
- Забирай Боббi i негайно до мене!
- Що скоїлося?
- Базiкати нiколи! Мерщiй до мене! Хоч як швидко везла Тома й Боббi їхня спортивна машина, вони прибули до котеджу Лiнноксiв другими. Перед високим парканом уже стояв полiцейський фургон, що дуже здивувало друзiв. Коли вони зайшли до вiтальнi, полiцейський iнспектор почав перечитувати щойно складений акт обстеження. В ньому говорилося, що невiдомий вiвчар автор сенсацiйних рекордiв Джiм Хiкс, який залишився ночувати в замiському котеджi тренера Джорджа Лiннокса, що пiдтверджують журналiсти Томас Картней i Боббi Вуд, уночi, не попередивши господарiв котеджу, загадково зник. Жодних слiдiв насильства чи боротьби в кiмнатi, яку було надано Хiксовi для сну, не виявлено. Собака-шукач показав, що Хiкс вистрибнув у вiкно, вийшов з садиби на шосе, де його слiд загубився. Джiм Хiкс залишив дивну записку, адресовану переважно Карт-нею i Буду. Фахiвцi-графологи стверджують, що записка не належить руцi Джорджа Лiннокса чи його дружини, i, як показує аналiз, її написано заздалегiдь. За заявою господарiв котеджу, в них нiчого не вкрадено; Джордж i Лота Лiннокси карного звинувачення проти Джiма Хiкса не висувають, що всi присутнi й скрiплюють власноручними пiдписами.
Iнспектор перший розписався пiд незвичайним актом i звернувся до репортерiв:
- Ну й щастить же вам обом! Пiсля вчорашньої сенсацiї - загадкове зникнення рекордсмена i лист особисто на вашi iмена.
- Який лист? - не зрозумiв Картней.
- Ось - читайте й радiйте!
Iнспектор поклав на стiл перед Томом i Боббi аркуш паперу, трохи забруднений на згинах. На ньому квадратними лiтерами, з явним прагненням приховати справжнiй почерк, було виведено:
"Дуже прошу вибачити за дурний жарт. Не шукайте мене, бо нiякого вiвчаря Джiма Хiкса не iснує; я вигадав це iм'я з важливих мiркувань. Мої вчорашнi рекорди нi в якому разi не можна реєструвати як свiтовi. Чому поки що не скажу, це моя особиста таємниця. Одне обiцяю: менш як за мiсяць я розкрию її в пресi. Повiдомлень вiд мене мусять чекати чемпiони спортивного репортажу Томас Картней та Боббi Вуд. Великий привiт!"
- Цiкаво, чому вiн хоче зробити своїми довiреними саме вас? - запитав iнспектор. - Слово честi, хлопцi, буду нiмий як могила: ви з ним знайомi?
- Авжеж, - вiдповiв Картней. - Вчора ввечерi сподобилися честi познайомитися ось за цим столом. Може, тому вiн i обрав нас адресатами?
- Логiчно, - погодився iнспектор. - Єдинi знайомi журналiсти...
- Стривайте, - раптом промовив Лiннокс i повернувся до Тома. - А твої вчорашнi пiдозри? Чому ти спитав, чи не знайомлюся я з Хiксом удруге? Може, ви разом з цим вiвчарем морочите менi голову, розiгруєте старого?
- Мої пiдозри не ствердилися, - зiтхнув Картней. - Учора ми з Боббi спецiально й дуже ретельно переглянули всi знiмки Хiкса на стадiонi, але знайомих рухiв так i не встановили. Я думав, що це Чарлз Хеддi.
- Хеддi! Це опудало! Отакої! - зареготав Лiннокс. - Та цей п'яничка неспроможний зараз трьох метрiв пробiгти, через порiг свого бару перестрибнути!
- А таємниця, вказана в листi? Попередження, що не можна реєструвати рекорди! - вiв далi Картней. - На мiй погляд, тут не обiйшлося без якогось... елiксиру сили. З його допомогою, можливо, i я, i Хеддi, давно не тренованi спортсмени, могли б показати такi ж запаморочливi результати.
Замiсть вiдповiдi Джордж Лiннокс зняв трубку вiдеотелефону, набрав номер бару Чарлза Хеддi. На екранi з'явилася його добре вгодована лискуча пика. Дарма, що була рання година, Чарлз уже встиг добряче похмелитися, i настрiй у нього був на всi сто вiдсоткiв, як вiн сам любив казати. Iнспектор розсмiявся:
- Тут явне перевантаження елiксирами протилежної дiї. Взагалi, менi здається, що ми не розкриємо таємницi, доки цей Хiкс чи Iкс сам цього не схоче. На вашому мiсцi, хлопцi, я б поспiшив до редакцiї: у ваших руках така сенсацiя, ще й завiрена моїм пiдписом! Але умова: не забудьте й про мене, вiддайте менi мою невелику частину слави!..
Коли полiцейський фургон, що швидко бiг попереду, звернув у бокову вуличку, Том пильно глянув назад. Переконавшись, що за ними нема жодної машини, сказав Боббi:
- Звертай до вiлли Картрайта, давно ми його не бачили.
Проте тут їх чекала невдача. Старий, добре знайомий їм служник, який куняв на осоннi побiля хвiртки у високому глухому парканi, сказав, що його господар вже бiльше мiсяця десь подорожує. Лише вчора надiйшов лист, у якому Картрайт повiдомив, що приїде десь через три-чотири днi. Якщо гостi не встигли поснiдати, то вiн радий прийняти друзiв свого господаря, почастувати смачним снiданком.
Чемпiони подякували за гостиннiсть - нема часу, вони завiтали на хвильку. Коли ж машина звернула вiд вiлли на магiстральний шлях, Том переконливо сказав:
- Запам'ятай, Боббi, мої слова: таємниця Джiма Хiкса розкриється на цiй вiллi. Можливо, ми дiзнаємось про неї досить скоро, якщо тобi вдасться одна складна справа. Та нiкому анi пари з вуст. А зараз нам лишається їхати до контори i скористатися порадою iнспектора - приголомшити всiх новою великою сенсацiєю...
?
Як це вдалося Боббi, Том так i забув з'ясувати. Коли через день вiн зайшов до квартири Вуда, то вражено зупинився посеред вiтальнi, не знаючи, що й казати, як дякувати своєму напарнику. Вiн побачив те, чого так бажав, що мусило допомогти йому, не чекаючи обiцяної звiстки вiд загадкового Джiма Хiкса, з'ясувати все самому.
Перед Картнеєм були три пари чiтких фотокарток. На трьох iз них Боббi вiдтворив на повний зрiст їхнього давнього друга, володаря п'яти золотих олiмпiйських медалей у бiгу i стрибках Крiстофера Картрайта, одного з найталановитiших спортсменiв свiту. На трьох iнших був загадковий Джiм Хiкс у день свого сенсацiйного виступу, гучна луна вiд якого ще й сьогоднi не стихла остаточно.
Картней як уп'явся поглядом у величезнi фотокартки, так уже й не мiг вiдiрватися вiд них. Боббi попрацював на славу. Знiмки були винятково чiткi, чистi, без найменшого "зерна" з плiвки, яке могло б спотворити певний рух спортсмена. До того ж Боббi пiдiбрав такi фото, де Крiс i Джiм виконували однаковi рухи в однакових фазах, отже, можна було зробити якнайточнiшi порiвняння.
Зовнi мiж обома визначними спортсменами наче й не було нiчого спiльного. Бiлявий Крiс з високим чолом ученого, у всякому разi iнтелектуала, з м'якими рисами обличчя, не дуже об'ємною, але, як у кожного легкоатлета, дуже добре розвиненою мускулатурою. Чорний Джiм з кошлатими бровами, з чiтко вирiзьбленими грубими рисами обличчя, сильними великими м'язами, немов спецiально пiдкресленими природою. I водночас обидва були наче близнята. Можливо, через абсолютно однаковi спортивнi пози. А найбiльше через те, що з самого початку примусило Картнея згадати про Картрайта: окремi рухи у днi своїх переможних спортивних виступiв вiн виконував у такiй iндивiдуальнiй, властивiй лише йому манерi, що можливiсть двiйника Крiса практично виключалася. Тим часом Джiм Хiкс був майже цiлковитою копiєю Крiса. I потiм цей умовний жест, двiчi поданий Томовi. Крiс не раз бував на змаганнях у ложi преси, сидiв поруч з ним, i якось Том подiлився з другом умовним кодом, який вони створили разом з Боббi.
