Литмир - Электронная Библиотека

У одного з російських фантастів описано таємничий сад доктора Сальватора, де в оточенні кам’яних стін провадилися неуявленні досліди над тваринами: пересадка голів та інших частин організму від одного до іншого. Щось подібне було з комплексом лабораторій Каліфорнійського дослідницького інституту. З заходу лабораторії охоронялися океаном, зі сходу — кам’янистим урвищем Берегового хребта. Багато-мильна смуга узбережжя була розсічена на квадрати колючим дротом; там і тут ділянки відгороджувалися від стороннього ока металевими щитами.

— Що ви на це скажете, Глене? — говорить Баттлі, зупинившись у кінці тераси.

Від океану повівало вітром. Розпочиналася весна, рання у цьому році й тому несподівана. Туман розійшовся, небо і море були яскраві, помолоділі, налаштовували людей на мирний тон. Проте в душі Глена не було миру, розмовляти не хотілося. Баттлі тим часом ждав відповіді.

— Мені шкода цього хлопця, — врешті озвався Глен, знаючи, що його відверта репліка суперечить думкам шефа. Та він може дозволити собі вільність суджень — в експерименті “Меркурі” Глен Емін незамінний.

— Натякаєте на ризик, на який наражається Гаррі Пальман?

— Почасти…

— Частка — це ще не ціле. Що ви думаєте в цілому, Глене?

У цілому Глен вважав, що разом з професором збирається скоїти злочин, який однаково карається кодексом будь-якої країни: експеримент може призвести до загибелі Гаррі. Баттлі чудово розуміє це. Розуміє, що робить Глена співучасником злочину і що Глен пристає на це. Але прямо про це Глен, ясна річ, не скаже. Не тому, що у голосі шефа чується метал, — це буває часто. А тому, що, відмовся Глен від експерименту, це буде кінець його кар’єри і благополуччя у цьому світі. Не тільки його благополуччя, а й Джессі, його дружини, і Ай-ка, чотирирічного сина. Тому Глен нічого більше не скаже, а відповість ухильно:

— Гадаю, підготовку до експерименту можна буде розпочати вже завтра.

Угоду підписали наступного дня о десятій ранку. А ще за дві години — о дванадцятій за місцевим часом — дельфінові Іглу був уведений препарат БМТ. Одночасно у вени Гаррі також влили перші кубики біометилтоналу.

Мета експерименту полягала у підсадці дельфінові кори головного мозку людини — дуже тонка операція, яку можна порівняти хіба що з роботою гранувальника коштовних каменів. Простіше було б пересадити увесь мозок, проте це не дасть необхідного результату, мозок залишиться цілком людським. Завдання зводилось до того, щоб залишити дельфіна самим собою, надавши йому людську свідомість. Операцію готувався зробити Баттлі. Глен повинен був за допомогою БМТ зрівняти хімічний склад крові піддослідних, а потім переключити мозок людини на новий кровообіг — від дельфіна.

Процедура попередньої підготовки тривала шість днів. На сьомий Баттлі провів операцію підсадки.

— Як ви себе почуваєте, Гаррі? — було перше запитання до піддослідного.

Відповіді Баттлі не чекав. Мозок дельфіна і Гаррі був під наркозом, але людина мусить пробудитися раніше від тварини, і тепер Баттлі передавав інформацію — якомога більше інформації, щоб людина освоїлася з новим станом поступово. Крім того, необхідно було бачити, чи успішно пройшла хірургічна операція. Баттлі ловив якнайменший порух людини-дельфіна.

— Як ви себе почуваєте? — повторював він.

Запитання передавалися по радіо. Мініатюрного приймача було вживлено в кору прищепленого Іглові мозку. Передавача вмонтовано ще простіше: на два зуби нижньої і верхньої щелепи наділи металеві коронки, які, контактуючи, замикали ланцюг мікропередавача, також встановленого поміж зубів.

Гаррі почув запитання. Як він себе почуває? Поки що він лише чує голос професора.

— Будьте мужні, — продовжує Баттлі. — Головне розпочнеться, коли перестане діяти наркоз.

Тут уперше Гаррі запраглося запитати, що з ним і з його тілом.

— Ви живі, Гаррі, запам’ятайте — ви живі і будете жити — говорив Баттлі. — Як тільки закінчиться дослід, ми зробимо зворотну операцію, повернемо кору вашого мозку на місце.

— Але що буде тепер?.. — запитував себе Гаррі.

— Станьте дельфіном. Повністю станьте дельфіном, — без угаву говорив Баттлі.

Гаррі прислухався до себе, але, крім голосу Баттлі, нічого не відчував і не чув.

— Глене, — звернувся Баттлі до помічника. — Починаймо загальне пробудження. Поступово — найменшими кроками…

Перше, що відчув Гаррі, була безконечність. Здавалося, що він сам на маленькому острові, на п’ятачку, посеред суцільного мороку. Було з ним лише його “я” — жалюгідна іскорка, неспроможна освітити і розсунути морок. Це його настрашило: хотілося крикнути, але не було голосу, ворухнутися — не було і ніг.

— Гаррі, Гаррі, — чув здалеку голос професора.

Не мав голосу, щоб відповісти.

— Гаррі, ви пробуджуєтесь у новому світі, ви стали дельфіном, Гаррі. Ми передбачали, що вам буде сутужно, ваш мозок пересаджено дельфіну. Ви зараз дельфін, Гаррі, ви Іглу… Нам необхідно знати, як ви себе почуваєте. Ви нас чуєте? До вас звертаються доктор Баттлі і Глен.

Гаррі боровся зі страхом і з безконечною пітьмою.

— Гаррі, була операція…

Північна зірка - doc2fb_image_0300000E.png

І раптом морок розвіявся. Гаррі побачив лабораторію, схилених над ним Баттлі і Глена. Спершу він не второпав, куди щез морок, а потому сам по собі прийшов здогад: у нього розплющилися очі. Проте очі розплющив не він, Гаррі Пальман, — їх розплощив дельфін Іглу.

Це його здивувало: невже віднині він залежатиме від тварини?

— Що ви можете зробити, Гаррі? — запитував Баттлі.

Що він може зробити? А чи може він заплющити очі? Гаррі наказав собі: заплющ очі. Це йому вдалося — повіки склепилися. Очевидно, Баттлі збагнув, що це його перший осмислений порух.

— Спробуйте ще раз, — попросив він. Гаррі виконав його прохання.

— Добре, — Баттлі сказав це з відчутним полегшенням. — Переходьте до розмови, користуйтесь передавачем.

Гаррі ворухнув щелепою — Іглу хлюпнув плавцями. Тіло його хитнулось у воді. Гаррі видалося, що він перекидається на бік. Він по-думки скинув руки, як людина, яка підсковзнулася на доріжці, — плавці судомно злетіли у воді, тіло замалим не вистрибнуло з ванни. Хлюпнула вода.

— Обережніше, Гаррі… — Баттлі струшував з халата бризки.

— Я нічого не зробив, — передав азбукою Морзе Гаррі. — Мені дуже легко…

Баттлі зауважив:

— Вам необхідно навчитися координувати рухи. Ворухніть хвостовим плавцем.

На радість Гаррі, це йому вдалося. І знову він мало не вискочив з ванни.

— Так… — сказав Баттлі. — Для початку непогано. Навіть якщо ви зможете лише плавати, експеримент ми завершимо успішно.

Виходячи з лабораторії, Глен думав про останню репліку шефа: чи не занадто звужує Баттлі мету, якщо вважає, що уміння плавати — головне у складному експерименті? Втім, його, Глена, це вже не торкалося. Його справа — біологічна основа, вплив БМТ. Мету і завдання визначає дирекція інституту.

Відтак він став думати про Гаррі Пальмана. І про себе. Зненацька уявив себе на його місці, в ролі піддослідного. Відчув холодок на спині — ніколи! Він бачив Гаррі після операції. Це був живий труп. Глен погано знався на нейрохірургії, однак про експерименти, що провадилися в лабораторіях, знає. У тварин — кішок, собак — видалялася кора головного мозку. Тварини жили: їли, якщо їм давали їжу, рухалися, якщо їх водили на ланцюжку, нявчали, гавкали. Але що то була за хода, що за голоси!.. Гаррі після видалення кори мозку розплющив очі. Які то були очі!..

Вони були товаришами по Енвері-коледжу. Але Гаррі не закінчив навчання. Щось сталося з його батьком, — здається, розтринькав чужі гроші. За три місяці до закінчення курсу Гаррі зник з коледжу. Зустрілися вони через сімнадцять років у Сан-Франціско. Глен уже став вченим з іменем. А Гаррі? Він працював препаратором у якійсь незначній лабораторії, і по його зовнішності можна було здогадатися, що справи його йшли абияк. “Я тебе влаштую на гарне місце!” — пообіцяв Глен. Потім уже, після прощання, зрозумів, що нічогісінько не знає про Гаррі, окрім його скромної посади. Та обіцянка була дана, і Гленові довелося наговорити Баттлі три мішки вовни, розхвалюючи Друга дитинства, аби владнати питання з роботою. Баттлі був людиною моменту, приймав рішення одразу, мабуть, Глен з’явився до нього у добру мить, і питання про зарахування Гаррі на посаду препаратора було вирішене.

25
{"b":"116240","o":1}