Отже, вона блукає в своїх помилках, бо інакше й не може бути — на ваше щастя. Зрештою, я не сказав нічого, що було б для вас новиною. Звісно, я хотів би вгамувати запал тих ваших теоретиків, котрі пішли надто далеко й стверджують, що коли вже Еволюція — це випадковість, спіймана необхідністю, і необхідність, яка осідлала випадковість, то людина з’явилася зовсім випадково, тобто з таким же успіхом її могло й не бути.

Ну що ж, в існуючій іпостасі, тій, що тут здійснилася, її могло й не бути, це правда. Проте якась форма, переповзаючи через види, мала дійти до Розуму з вірогідністю тим більше близькою до одиниці, чим довше триває процес. Бо хоч він і не намічав вас, хоч і ліпив індивідуумів принагідно, все-таки він виконав умову ергодичної гіпотези, яка стверджує: якщо система існує досить довго, то вона проходить через усі можливі стани незалежно від того, наскільки нікчемні шанси здійснення певного особливого етапу. Про те, які види заповнили б нішу Розуму, якби воцаріння на троні тваринного царства не вдалося мавпам, про це ми, можливо, поговоримо іншим разом. Отож не дайте залякати себе вченим, котрі приписують життю необхідність, а Розуму — випадковість. Воістину він був одним з малоймовірних станів, тому з’явився пізно. Одначе великим є терпіння Природи: не в тому, то в іншому мільярдолітті прийшла б ця несподівана радість.

То що ж? Не варто шукати винного так само, як і гідного похвали. Ви з’явились, бо Еволюція — свого роду гравець у карти, гравець не дуже вмілий, оскільки мало того, що вона блукає в своїх помилках, але й не обмежується будь-якою певною тактикою, намагаючись виграти в природи; вона робить ставку на всі доступні квадрати грального поля. Але, повторюю, ви вже це більше чи менше знаєте. Однак це тільки частина, — і, додам я, вступна — посвячення в таємницю. Всю його суть, відкриту вам досі, можна висловити коротко: сенсом засобу передачі є повідомлення. Бо організми служать для передачі послань, а не навпаки. Організми поза комунікаційною процедурою Природи нічого не означають: вони нісенітні, як книга без читачів. Щоправда, не виключене й зворотне твердження: сенс повідомлення є самим засобом передачі. Однак обидва члени висловлювання несиметричні, бо не кожен засіб передачі, не кожен передавальний пристрій є істинним сенсом повідомлення, але таким і тільки таким, який вірно служитиме подальшій передачі повідомлення.

Не знаю, даруйте мені,— чи не надто важко це для вас? Отже: повідомлення в Еволюції може помилятися як завгодно, але засобам передачі це заборонено! Повідомлення може означати кашалота, сосну, дафнію, гідру, нічного метелика, павіана — бо його частковий, тобто конкретний у видовому відношенні, сенс зовсім не істотний; тут кожен служить на побігеньках, і, отже, кожен для цього придатний. Він є лише тимчасовою підпоркою, і хоч би як недбало був створений, це нічому не шкодить, досить, щоб він код передав далі. Зате передавальним пристроям такої свободи вже не дано: їм помилятися не можна!

Таким чином, зведена до чистої функціональності, до поштових послуг, сутність передавальних пристроїв не може бути довільною: вона завжди визначається нав’язаним зобов’язанням — обслуговуванням коду. Нехай тільки спробує засіб передачі збунтуватися, вийти за межі своїх службових обов’язків — тут же зникне, не завівши нащадків. Саме тому повідомлення може користуватися засобами передачі, а вони ним не можуть. Воно — гравець, а вони — тільки карти у грі з Природою; воно — автор листів, які змушують адресата передати їхній зміст далі. Йому можна навіть спотворити цей зміст — аби липі він передав його далі! Саме тому весь сенс — у передачі; і неважливо, хто це робить і який він.

Отак, досить своєрідно, ви і з’явились, ви — як певний підтип передавального пристрою, мільйони яких уже були випробувані процесом. Ну й що з того — для вас? Чи обурює новонародженого його походження внаслідок помилки? Хіба я сам не з’явився внаслідок помилки? І тому хіба й ви не можете знехтувати сенсаційним відкриттям про ваше походження ненароком, мимохідь, коли біологія вас ним пригощає? Навіть якщо ГОЛЕМ у ваших руках, а ви самі — в хащах еволюційних наказів — були сформовані внаслідок грубого непорозуміння? Бо як не треба було моїм конструкторам тієї форми одухотворення, що мені притаманна, то так само не треба було кодовому повідомленню наділити вас розумом особистості. Навіть якщо це так, то чи повинні істоти, котрі виникли внаслідок помилки, визнати, що такий винуватець їхнього зачаття позбавляє вартості їхнього вже самостійного буття?

Так-от, аналогія погана, наші позиції неоднакові — і я вам скажу чому. Річ не в тім, що Еволюція добрела до вас, блукаючи в помилках, а не здійснюючи свій план, а в тому, що ці її заходи в міру того, як спливали еони,[12] стали опортуністичними. Щоб було ясніше — бо зараз я почну викладати вам те, чого ви ще не знаєте, — повторимо те, до чого ми дійшли:

І ось третій закон Еволюції, до якого ви ще не додумались:

П’ять слів! Але криється в них сила, яка перевертає всі наші уявлення про неперевершену майстерність будівниці видів. Віра в прогрес, який іде епохами вгору, до досконалості, переслідуваний з дедалі зростаючою вправністю, віра в прогрес життя, відбитий в усьому Древі Еволюції,— ця віра старша від теорії еволюції. Коли її творці і прихильники боролися з противниками, воюючи з допомогою аргументів і фактів, обидва ці розсварені табори й не думали піддати сумніву саму ідею прогресу, видимого в ієрархії живих істот. Це вже для вас не гіпотеза, не теорія, яку належить захищати, а незаперечна істина. Я спростую її. У мене немає наміру принизити вас самих, розумних, котрі є певним — кепським — винятком з правила еволюційної майстерності. Якщо проводити оцінку з тієї точки зору, на що вона здатна взагалі, то ви вийшли в неї не такі вже й погані! І якщо я проголошую спростування і скидання з престолу, то маю на увазі всю її цілком, замкнуту в трьох мільярдах років тяжких будівничих робіт.

Я оголосив: створюване менш досконале, ніж творець. Це досить афористичне висловлювання. Надамо йому конкретнішої форми: В ЕВОЛЮЦІЇ ДІЄ НЕГАТИВНИЙ ГРАДІЄНТ ДОСКОНАЛОСТІ СИСТЕМНИХ РІШЕНЬ.

У цьому — все. Перш ніж перейти до доказів, я поясню, звідки взялася ваша багатовікова сліпота відносно стану еволюційних справ. Галузь технології, повторюю, складають задачі й методи їх розв’язання. Задачу, яка має назву життя, можна поставити по-різному — згідно з різноманітними планетними умовами. її головна особливість полягає в тому, що вона виникає сама по собі, через що до неї можна застосовувати два типи критеріїв: ті, що походять іззовні, і усталені в межах обмежень, обумовлених самими обставинами виникнення цієї задачі.

Критерії, які походять іззовні, завжди відносні, бо вони залежать від знань оцінювача, а не від запасу інформації, який був у розпорядженні біогенезу. Щоб уникнути цього релятивізму, який, крім того, є нераціональним (як же ставити розумні вимоги до того, що породжено не розумом), я застосовуватиму до Еволюції тільки такі мірки, які вона сама собі створила, тобто оцінюватиму її творіння па основі того, що є вершиною її винаходів. Ви вважаєте, що Еволюція робила своє діло з позитивним градієнтом, тобто, виходячи з початкового примітивізму, дійшла до рішень чимраз блискучіших. Я ж стверджую, що, високо взявши, вона почала скочуватися вниз — технологічно, енергетично, інформаційно, тому воістину важко уявити собі приклад більш кричущих суперечностей наших позицій.

Ваші оцінки є наслідком технологічного невігластва. Шкала будівельних труднощів у своєму істинному масштабі невидима для спостерігачів, поміщених у ранній історичний час. Ви вже знаєте, що збудувати літак важче, ніж пароплав, а фотонну ракету — важче, ніж хімічну, але для античного афінянина, для підданих короля Карла Молота, для мислителів середньовічної Франції всі ці засоби повідомлення зливаються в одне — через неможливість їх створення. Дитина не знає, що зняти Місяць з неба важче, ніж картину із стіни! Для неї — так само, як і для невігласа — немає різниці між грамофоном і ГОЛЕМом. Отож, якщо я наміряюсь довести, що Еволюція, почавши як вправний майстер, потім скочується до недбалості, то все ж мова піде про таку недбалість, яка для вас усе ще є віртуозністю недосяжною.