— Ні, тут тридцятивідсоткова невизначеність! — Тей показав на кінцевий відтинок чорного стержня, що ледь помітно вібрував у такт коливанням пов’язаних з ним стрілок.

— Так, повна визначеність — п’ятдесят сім парсеків. Відкинемо п’ять на можливість прихованих помилок — п’ятдесят два. Готуйте пульсацію.

Знову перевірялися всі незліченні механізми і зв’язки корабля. Мут Анг з’єднався з каютами, де знаходилися занурені в сон решта п’ять членів екіпажу «Теллура».

Автомати фізіологічного спостереження відзначили, що організми сплячих у нормальному стані. Тоді командир увімкнув захисне поле навколо житлових приміщень корабля. На матових панелях лівої стіни побігли червоні струмені — потоки газу в схованих позаду них трубках.

— Пора? — трохи хмурячись, спитав командира Тей Ерон.

Той кивнув. Троє чергових мовчки опустилися в глибокі крісла, закріплюючи себе в них повітряними потоками. Коли був застебнутий останній гачок, кожен дістав зі скриньки в лівому бильці прилад для впорскування, готовий до застосування.

— Отож, ще на півтораста років земного життя! — сказав Карі Рам, приклавши апарат до оголеної руки.

Мут Анг зірко подивився на нього. Очі юнака світилися легкою насмішкою, властивою здоровій і цілком врівноваженій людині. Командир почекав, поки його товариші відкинулися в кріслах і заплющили очі, впадаючи в несвідомий стан. Тоді він увімкнув важельки на маленькій коробочці біля свого коліна. Безшумно і невідворотно, мов сама доля, опустилися зі стелі масивні ковпаки. За хвилину до цього Мут Анг увімкнув механічних роботів, що керували пульсацією і захисним полем. Під ковпаком у слабкому світлі блакитнуватого нічника командир прочитав покази контрольних приладів і лише після цього приспав себе…

Зореліт вийшов з четвертої пульсації. Тепер загадкове світило — мета польоту — виросло на екранах правого, «північного» боку до розмірів Сонця, видимого з Меркурія.

Колосальна зірка з рідкісного класу «темних» вуглецевих зір була піддана детальному вивченню. «Теллур» ішов на субсвітловій швидкості на відстані менш ніж чотирьох парсеків від гігантської тьмяної зорі КНТ8008, ледь видимої з Землі навіть у потужні телескопи. Подібні зірки — їх поперечник дорівнював ста п’ятдесяти — ста сімдесяти діаметрам нашого Сонця — відрізнялися багатством вуглецю у своїх атмосферах. При температурі в дві-три тисячі градусів атоми вуглецю сполучалися в особливі молекули-ланцюжки, з трьох атомів кожен. Атмосфера зорі з такими молекулами затримувала випромінювання фіолетової частини спектра, і світло гіганта було дуже слабким порівняно з його розмірами.

Але центри вуглецевих гігантів, розігріті до ста мільйонів градусів, були могутніми генераторами нейтронів і перетворювали легкі елементи у важкі і навіть зауранові, включно до каліфорнію і россію, як було названо найважчий з елементів із атомною вагою 401, створений уже чотири століття тому. Вчені вважали, що фабриками важких елементів Всесвіту були вуглецеві зірки. Вони розсіювали ці елементи в просторі після періодичних вибухів. Збагачення загального хімічного складу нашої Галактики йде саме за рахунок дії темних вуглецевих гігантів.

Пульсаційний зореліт дав, нарешті, людству можливість вивчити вуглецеву зорю з близької відстані, зрозуміти сутність процесів перетворення матерії, що відбувалися на ній. До їх тлумачення фізики Землі ще не підібрали всіх ключів.

Екіпаж зорельота прокинувся, і кожен зайнявся тими дослідженнями, заради яких він помер для Землі на сімсот років. Рух корабля здавався тепер дуже повільним, але більш швидкий біг і не був потрібен.

«Теллур» ішов, трохи відхиляючись на південь від вуглецевої зорі, щоб тримати екран локатора поза її випромінюванням. І його чорне дзеркало тижнями, місяцями й роками залишалося як і раніше безпросвітно темним. «Теллур», або, як він значився в реєстрі космофлоту Землі, «ІФ-1 (Зет-685)», перший зореліт оберненого поля, або шістсот вісімдесят п’ятий за загальним списком космічних кораблів, не був таким великим, як субсвітлові зорельоти далекої дії. Від їх спорудження відмовилися лише недавно — з винайденням пульсаційних кораблів.

Ті колосальні кораблі несли екіпаж до двохсот чоловік, і зміна поколінь давала можливість проникати досить глибоко в міжзоряний простір.

З кожним поверненням дальнього зорельота на Землі з’являлося кілька десятків вихідців з іншого часу — представників далекого минулого. І хоча рівень розвитку цих пережитків минулого був дуже високий, все ж нові часи виявлялися для них чужими, і часто глибока меланхолія чи відчуженість ставала уділом космічних скитальців.

Тепер пульсаційні зорельоти закинуть людей ще далі. Мине трохи часу, за міркою астрольотчиків, і в людському суспільстві з’являться тисячолітні Мафусаїли. Ті, кому випаде на долю вирушити на інші галактики, повернутися на рідну планету мільйони років потому. Таким видавався зворотний бік далеких космічних рейсів, підступна перепона, поставлена природою своєму невгамовному синові. На нових зорельотах екіпажі налічували всього вісім чоловік. Цим мандрівникам у безмірні далі космосу і одночасно в майбутнє було заборонено, на відміну від попередніх заохочувальних постанов, мати дітей під час подорожі.

І хоча «Теллур» був менший від своїх попередників, все ж він представляв собою величезний корабель, де просторно розмістився його малочисельний екіпаж.

Пробудження після тривалого сну викликало, як завжди, підйом життєвої енергії. Екіпаж зорельота — переважно молоді люди — проводив вільний час у гімнастичному залі.

Вони вигадували найважчі вправи, фантастичні танці або, вдягнувши відштовхуючі пояси і кільця на руки і на ноги, здійснювали карколомні трюки в антигравітаційному кутку залу. Астрольотчики любили плавати у великому басейні з іонізованою світною водою, що зберігала чудову блакить колиски народів Землі — Середземного моря.

Карі Рам скинув робочий костюм і попрямував до басейну, але його зупинив веселий голос:

— Карі, допоможіть! Без вас не виходить цей поворот.

Висока дівчина-хімік Тайна Дан, в короткій туніці з зеленої в тон її очей лискучої тканини, була найвеселішою і наймолодшою учасницею експедиції. Вона не раз обурювала спокійного Карі своєю поривчастою різкістю, але танці він любив не менше від Тайни — природженої танцюристки. Він із посмішкою підійшов до неї.

Зліва, з висоти помосту над басейном, його привітала Афра Деві — біолог зорельота. Вона старанно вкладала масу свого чорного волосся перед вправою на трапеції. До Афри наблизився, обережно ступаючи по пружній пластмасі, Тей Ерон, простягаючи за спиною дівчини м’язисту, сильну руку. Розхитуючись у такт рухам дошки, Афра відкинулася назад, на цю ненадійну опору. На секунду обоє завмерли, смагляві, сильні і впевнені, з гладкою шкірою, котру дає людині лише здорове життя на повітрі і сонці. Ледь вловимим рухом молода жінка вигнулася ще сильніше, зробила повний оберт навколо руки помічника командира, і обоє полетіли над залом, сплітаючись наче в танці.

— Він все забув! — проспівала Тайна Дан, прикриваючи очі механіка кінчиками гарячих пальців.

— Хіба не гарно? — відповів той питанням і притягнув до себе дівчину у першому русі танцю, увійшовши у смугу звукового фону.

Карі й Тайна були найкращими танцюристами корабля. Лише вони вміли віддавати себе повністю мелодії і ритму, вимикаючи всі інші думи й почуття. І Карі полинув у світ танцю, не відчуваючи нічого, крім насолоди узгодженими легкими рухами. Рука дівчини, що лежала в нього на плечі, була сильною й ніжною. Зелені очі потемніли.

— Ви і ваше ім’я — одне, — шепнув Карі.— Я запам’ятав, що Тайна на стародавній мові — це невідоме, нерозгадане.

— Ви тішите мене, — без посмішки відказала дівчина, — мені завжди здавалося, що таємниці зосталися тільки в космосі, а на нашій Землі їх нема більше. Нема їх у людей — всі ми прості, ясні й чисті!