Історичний двотомний роман Ольги Мак «Жаїра» оповідає про події у Бразилії сімнадцятого століття. Емігрувавши до Бразилії 1947-го року, українська письменниця вивчила тамтешню мову, бразильську історію, географію та етнографію, флору і фауну тощо, тож писала (українською мовою) історичний роман про Бразилію, добре знаючись на цій темі.

Роман «Жаїра» був виданий у 1957 (перший том) та 1958 (другий том) роки у місті Торонто (Онтаріо, Канада). На батьківщині письменниці, в Україні, поки не видавався. 

У першому томі йдеться про життя у рабстві в колонізаторів індіанської дівчини Жануарії та її батьків – індіанця Пірауни та індіанки Сабії. Жануарія, або, як її називають для стислості, Жарі або Жаїра, живе, порівняно з іншими рабами, у привілейованому становищі, бо дружина рабовласника, дона Ізабела, стала їй хресною матір’ю і надала добре виховання, через що Жаїра відчуває себе вільною людиною і зверхньо дивиться на решту рабів, включно зі своїми батьками. Проте все перемінюється після приїзду до їхнього маєтку сестри дони Ізабели, що тій сестрі Жаїра була подарована ще в дитинстві як власність. Втративши привілеї і понижена до статусу звичайної рабині, Жаїра починає усвідомлювати кривду рабовласницької системи, в ній просинається почуття власної гідності та протест. А коли в Жаїру закохується син впливового вельможі Себастьян, у неї з’являється надія вийти із рабства на волю…