Оповiдання

Напевне, лише цього дня майстер телевiзiйного ательє Костянтин Андрiйович Сидоренко вiдчув, що його дитина має неабиякий потяг до хокею. Коли б вони не приходили до льодового палацу, тринадцятирiчний Валерка всi три перiоди хокейного матчу повнiстю вiддавався грi. Здавалось, що цей худорлявий хлопчина грає у хокей за всiх разом, i в той же час за кожного окремо... Сьогоднi теж був хокейний матч. Товариський. Зустрiчалися мiсцева команда першої лiги з командою майстрiв. I, ясна рiч, на трибунi у вiсiмнадцятому секторi сидiли батько i син.

- Ось, побачиш, тату, нашi сьогоднi виграють. З розгромним рахунком: шiсть - один, - сказав Валерка перед початком матчу.

- Що ти плетеш, синку? Та якщо два - нуль виграють, я тобi два кiлограми шоколадних цукерок куплю. I за кожну наступну шайбу теж по кiлограму.

Костянтин Андрiйович у душi переживав за своє "Торпедо", але передбачав, що улюблена команда й цього разу пiде з майданчика переможеною. I тому мiг пообiцяти синовi не те що два кiлограми цукерок, а навiть лантух. Хiба минулого вiвторка не забив торпедiвцям чотири сухi шайби аутсайдер "Спартак"? Та й протягом двох мiсяцiв команда спромоглася у восьми матчах набрати лише одне очко. А тут такий рахунок. Нi...