Колись життя Місті Кляйнман виглядало майже як казка — були перспективи, було кохання, були надії. Але життя, як завжди нагадує Палагнюк, погано пахне, у ньому завжди все колись накриється мідним тазом. Отак і у Місті — перспективи змінилися приреченістю, кохання — ненавистю, надії щезли, як роса під денним сонцем. Її чоловік на ім’я Пітер — невдаха, навіть с життям покінчити не зміг як слід і тепер лежить у комі. Саме для нього Місті і пише свій «Щоденник». Поки Пітер «вирішив здрімнути», вона записує все, що відбувається на їх острові.