– Це квартира Фетіссонів? – запитали знову.

– Саме так. А хто це? – в свою чергу поцікавився Клайд.

– Для вас це не має ніякого значення. Як і для мене.

– Ну, тоді до побачення, – роздратовано кинув Клайд.

Сказавши це, він поклав трубку й тільки-но повернувся, щоб піти, як телефон одразу ж нагадав про себе.

– Це знову ви! – здогадався Клайд, коли почув у трубці все той же неприємний, гунявий голос.

– Постривайте, містере Фетіссоне! Не кладіть трубки. Я ще не все сказав. Мій дзвінок не має значення ані для вас, ані для мене. Проте він стосується вашого синтезатора.

Клайд на хвилю сторопів, та потім оговтався й, затинаючись, перепитав:

– Мого… Мого синтезатора?