Стасюка тягне на схід і трохи на південь. Його приваблюють країни за Конечною. Конечна — це польсько-словацький прикордонний переїзд лише за кілька кілометрів від його дому в Малому Безкиді. З неї все починається і нею все закінчується. Його вибір — це країни за перевалами, а всі польські перевали розташовані на півдні. Тому його вибір — це Угорщина, Румунія, Словаччина, Албанія, Молдова, запустіння, солодкавість серпня, бруд, лінощі, напівсон. Усе, що розсипається на очах, так нічим і не ставши (бо насправді і не хотіло нічим ставати!) — «стриманий розгардіяш, сонний балаган, сліди розпочатих будов і спогади про незавершені, склади, що дедалі більше нагадують смітники, церата, компост, опалі яблука, загороди для курей, бу­р ’яни, витоптані стежки, якесь вічне теперішнє, що чаїться в за­тінку горіхів і черешень». І незмінні чоловіки, що серед білого дня просто стоять на вулицях нічого не роблячи, просто стоять в очікуванні не знати чого.