Літературні заслуги Григорія Федоровича Квіткн-Основ’яненка визначаються насамперед тим, що він був основоположником художньої прози в новій українській літературі і відомим драматургом, а також популярним свого часу російським письменником, який кращими своїми творами прилучався до «гоголівського напряму». Примітну роль його в європейському літературному процесі І. Франко вбачав у тому, що він «творець людової повісті, один з перших того роду творців у європейських письменствах».Зміст:.Повісті та оповідання.Салдацький патрет (Латинська побрехенька, по-нашому розказана).Маруся.Мертвецький великдень.Конотопська відьма.От тобі й скарб.Козир-дівка.Сердешна Оксана.Щира любов.Перекотиполе.Пархімове снідання.Малоросійська биль.Підбрехач.Драматичні твори.Сватання на Гончарівці. Малороссийская опера в трех действиях.Шельменко-денщик. Комедия в пяти действиях.