Івоніка Федорчук більше за все на світі любив землю. Він шанував та беріг її, тяжко працюючи на ниві все своє життя. Це – найцінніший скарб. Іноді йому здавалося, наче земля важливіша за все та всіх. Івоніка плекав надію, що вона принесе щастя його синам. Не знав, що на неї впаде зерно ненависті, яке зруйнує душі рідних людей. І брат піде на брата…